Україна наблизилася до однієї з найглибших правових реформ за час незалежності. Проєкт нового Цивільного кодексу, підтриманий парламентом у першому читанні, має переписати базові правила приватного життя — від шлюбу й розлучення до банківських рахунків дітей, цифрових даних і відповідальності підприємців.
Йдеться не про технічне оновлення старого документа. Чинний кодекс 2003 року створювався для іншої країни: з іншою економікою, слабшим цифровим середовищем, іншою моделлю сімейних відносин і значно меншою інтеграцією з європейським правом.
Саме тому новий кодекс фактично намагається зібрати в один порядок усе, що давно існує в житті, але не завжди акуратно описане законом: фактичні сімейні союзи, цифрову приватність, самостійність підлітків, нові форми опіки, права споживачів і межі поведінки бізнесу.
За попереднім аналізом Дейком, головна зміна полягає не лише в нових нормах, а в новій філософії: держава відходить від дрібного регулювання кожної ситуації й посилює значення приватної автономії, добросовісності, розумності та відповідальності за власну поведінку.
Одним із ключових понять стає доброзвичайність. Це не декоративна моральна формула, а критерій, через який суди й учасники відносин оцінюватимуть договори, самозахист, діяльність установ і межі здійснення прав. Простими словами, формально дозволена дія може мати наслідки, якщо вона очевидно суперечить чесній і прийнятній поведінці.
У кодекс також закладають принцип, за яким людина не може діяти всупереч власній попередній поведінці чи заявам. Для бізнесу, сімейних спорів і договірних конфліктів це може стати важливим запобіжником проти маніпуляцій: не можна спочатку створити очікування, а потім різко заперечити їх лише тому, що так вигідніше.
Помітно змінюється статус дітей. Діти від шести років зможуть здійснювати дрібні платіжні операції, а підлітки від 14 до 18 років — самостійно відкривати банківські рахунки, розпоряджатися власними коштами й бути засновниками або учасниками юридичних осіб. Це фактично визнає реальність, у якій неповнолітні вже мають цифрові гаманці, заробітки й економічну поведінку.
Водночас кодекс прямо фіксує права дитини на приватність, особистий простір і власну думку щодо питань, які стосуються її життя. Це важлива зміна не лише для родин, а й для шкіл, соціальних служб, медичних закладів і судів, де голос дитини часто досі сприймається як другорядний.
Окрема лінія реформи — сімейні відносини. Поряд із шлюбом з’являється фактичний сімейний союз: спільне проживання жінки й чоловіка без реєстрації шлюбу, якщо вони не перебувають в іншому шлюбі та не є родичами. Закон таким чином визнає форму життя, яка давно існує, але часто породжує спори щодо майна, боргів і відповідальності.
Найчутливішою може стати норма про борги ФОПів. Якщо підприємець має бізнесові зобов’язання, стягнення може зачепити не лише його особисте майно, а й частку у спільному сімейному майні. Водночас кредитор не зможе просто забрати квартиру чи автомобіль: спершу потрібно юридично виділити частку боржника.
Новий кодекс також запроваджує офіційний режим окремого проживання подружжя. Це легальна пауза для пар, які фактично розійшлися, але ще не розлучилися. Після її оформлення нові доходи, покупки й борги вже не вважаються спільними, а взаємний обов’язок утримання між чоловіком і дружиною припиняється.
Розлучення стає менш залежним від майнових конфліктів. Шлюб можна буде розірвати, навіть якщо пара паралельно судиться за квартиру, бізнес чи аліменти. Для сімей із дітьми передбачено швидший шлях через ДРАЦС або нотаріуса — за умови нотаріально посвідченого договору про утримання й виховання дітей.
Термін на примирення також стає чіткішим. Для пар із дітьми, які не домовилися, він може тривати до шести місяців. Якщо домовленість уже є — один місяць. Якщо подружжя понад пів року жило в офіційній сепарації або йдеться про домашнє насильство чи злочинну поведінку, очікування може не бути взагалі.
У сфері опіки держава суттєво посилює фільтри. Опікуном чи піклувальником зможе бути лише повнолітня дієздатна особа з українським громадянством і постійним проживанням в Україні. Перелік заборон розширюється: судимість, залежності, домашнє насильство, конфлікт інтересів, відсутність житла чи стабільного доходу можуть закрити шлях до опіки.
Контроль також стає жорсткішим. Опікуни мають щороку звітувати про здоров’я підопічного, умови проживання та операції з його майном. Для системи, де вразливі люди часто залежать від добросовісності одного дорослого, це спроба зменшити простір для зловживань.
Одна з найсучасніших частин проєкту — право на забуття. Людина зможе вимагати видалення або приховування недостовірної, застарілої чи незаконно оприлюдненої інформації про себе, зокрема з пошукових систем. Це не абсолютне право: дані про посадовців, суспільно важливу інформацію, історичні чи наукові матеріали не можна буде прибрати лише через незручність.
Проєкт ще не став законом. До другого читання його можуть істотно змінити, особливо в найчутливіших частинах — сімейному праві, статусі дітей, цифрових правах і відповідальності підприємців. Але вже зараз зрозуміло: Цивільний кодекс 2.0 — це не просто нова редакція старого акта.
Його справжній ефект проявиться не в юридичних формулюваннях, а в побутових ситуаціях: коли підліток відкриє рахунок, пара оформить окреме проживання, підприємець відповідатиме за борг часткою майна, а людина вимагатиме прибрати з мережі неправдивий цифровий слід. Саме там реформа перестане бути текстом на 803 сторінки й стане новими правилами життя.
