Українська економіка вже кілька років живе у режимі постійного випробування. Повномасштабна війна, руйнування інфраструктури, скорочення виробничих потужностей і складна логістика стали фоном для ухвалення рішень як державою, так і бізнесом. На цьому тлі зростання експортної виручки у 2025 році майже на 5% виглядає не просто статистичним показником, а символом економічної стійкості країни.
Про позитивну динаміку повідомив голова Національного банку України Андрій Пишний у своїй колонці. За його словами, у 2024 році Україна змогла різко наростити надходження від експорту майже на 20%, а у 2025-му — не лише втримати досягнутий рівень, а й підвищити його ще на 4,8%. У нинішніх умовах це означає збереження довіри до українських товарів і послуг на зовнішніх ринках.
Експортна виручка є критично важливою для економіки, адже саме вона формує валютні надходження, підтримує курс гривні, дозволяє фінансувати імпорт і виконувати соціальні зобов’язання. Зростання цього показника сигналізує про те, що економіка не зупинилася, а шукає й знаходить нові точки опори.
Особливу роль у цьому процесі відіграє скоординована робота державних органів. За словами керівника НБУ, саме узгоджені дії регулятора, уряду, митних та фінансових інституцій дозволили поліпшити дисципліну розрахунків, скоротити терміни повернення валютної виручки та створити більш прогнозовані умови для експортерів.
Важливо й те, що зростання відбулося не за рахунок одного-двох секторів, а завдяки ширшій структурі експорту. Це створює підґрунтя для більшої стійкості у майбутньому, коли окремі галузі можуть переживати спади, але загальна система залишається збалансованою.
Скоординована політика держави як основа зростання
Першим ключовим чинником збільшення експортної виручки стала активна роль держави у налагодженні фінансових і регуляторних механізмів. Національний банк протягом останніх років послідовно коригував валютну політику, намагаючись знайти баланс між жорстким контролем і необхідною гнучкістю для бізнесу. Це дало змогу експортерам планувати діяльність у більш прогнозованому середовищі.
Другим аспектом стала взаємодія між різними державними інституціями. Координація дій НБУ, Міністерства фінансів, митниці та податкових органів дозволила зменшити бюрократичні бар’єри, пришвидшити оформлення експортних операцій і знизити ризики затримок із надходженням коштів з-за кордону. Для бізнесу це означало економію часу й ресурсів.
Третім важливим чинником стало посилення контролю за поверненням валютної виручки. Умови війни змусили державу діяти жорсткіше, але водночас більш адресно. Це сприяло детінізації експортних операцій і підвищенню прозорості розрахунків, що позитивно вплинуло на загальний обсяг надходжень.
Четвертим елементом стала підтримка експортерів у пошуку нових ринків. Через обмежений доступ до традиційних логістичних маршрутів українські компанії були змушені переорієнтовуватися. Держава, у співпраці з міжнародними партнерами, допомагала відкривати альтернативні шляхи постачання та виходити на нові країни.
П’ятим фактором стала макрофінансова стабільність. Контрольована інфляція, відносно стабільний валютний курс і підтримка міжнародних донорів створили базу, на якій експортна діяльність могла розвиватися навіть у надзвичайно складних умовах.
Роль ІТ-експорту та структурні зрушення
Окремої уваги заслуговує сектор ІТ-послуг, який уже кілька років поспіль залишається одним із драйверів українського експорту. За даними за січень–листопад минулого року, Україна отримала майже 6 млрд доларів від експорту ІТ-послуг, що на 2,4% більше, ніж роком раніше. Це свідчить про конкурентоспроможність українських фахівців навіть у глобально турбулентному середовищі.
Першою особливістю ІТ-експорту є його відносна незалежність від фізичної інфраструктури. Команди можуть працювати дистанційно, а послуги надаватися клієнтам у різних країнах без потреби складної логістики. У воєнних умовах це стало вирішальною перевагою.
Другою рисою є висока додана вартість. На відміну від сировинних товарів, ІТ-послуги приносять більше валютної виручки на одиницю вкладених ресурсів. Це позитивно впливає на платіжний баланс і зменшує залежність економіки від коливань цін на світових ринках.
Третьою важливою тенденцією є поступова диверсифікація клієнтської бази. Українські ІТ-компанії дедалі активніше працюють не лише з традиційними ринками Північної Америки та Європи, а й із країнами Азії та Близького Сходу, що знижує ризики концентрації.
Четвертим аспектом є збереження людського капіталу. Попри міграційні процеси, значна частина фахівців продовжує працювати на українські компанії, забезпечуючи стабільні валютні надходження та підтримуючи внутрішній ринок.
П’ятим чинником виступає символічне значення ІТ-експорту. Він демонструє світові, що Україна здатна пропонувати не лише традиційні товари, а й складні інтелектуальні продукти, інтегруючись у глобальну економіку на рівних умовах.
Експортна виручка як маркер майбутнього
Зростання експортної виручки у 2025 році майже на 5% — це не просто підсумок роботи за рік. Це маркер того, що економіка України поступово адаптується до нової реальності, вчиться працювати в умовах високих ризиків і знаходить внутрішні резерви для розвитку.
Цей показник також має психологічне значення. Для бізнесу він є сигналом, що зусилля не марні, а для суспільства — доказом того, що країна здатна триматися і рухатися вперед навіть у найважчі часи. Для міжнародних партнерів це аргумент на користь подальшої підтримки та інвестицій.
Попереду залишаються серйозні виклики: дефіцит зовнішньої торгівлі, потреба у відновленні виробництва, конкуренція на світових ринках. Проте досвід останніх двох років показує, що за умови скоординованих дій держави та бізнесу навіть ці проблеми можуть бути подолані.
Експортна виручка стає не лише фінансовим показником, а й індикатором довіри до країни. Здатність збільшувати її в умовах війни говорить про зрілість економічної політики та силу українського підприємництва.
Саме тому зростання майже на 5% у 2025 році можна вважати не кінцевою метою, а важливим етапом на шляху до відновлення та довгострокового розвитку України.
