Уявлення про Росію як про могутню, загадкову та особливу цивілізацію формувалося не лише всередині самої країни, а й далеко за її межами. Протягом століть чимало західних інтелектуалів, політиків і громадських діячів дивилися на Росію крізь призму власних очікувань, часто ігноруючи реальні проблеми, що приховувалися за привабливим образом.
Саме такого висновку дійшов оглядач Foreign Policy Крістіан Керіл. На його думку, повномасштабна війна проти України остаточно зруйнувала багаторічні ілюзії щодо російської могутності та продемонструвала світу величезний розрив між ретельно створеним іміджем і реальним станом справ.
Американець повірив у «традиційні цінності» Росії та втратив усе
Матеріал починається з історії американця Лео Хейра — глибоко віруючого жителя штату Техас.
У 2023 році він разом із сім'єю вирішив переїхати до Росії, вважаючи її країною, де нібито збереглися традиційні християнські цінності та сімейні засади. Причиною такого рішення стало його розчарування сучасними суспільними процесами у США.
Російська влада надала родині притулок, однак дуже швидко мрія про нове життя перетворилася на серйозне розчарування.
За словами Керіла, людина, якій Лео повністю довіряв, шахрайським шляхом заволоділа 66 тисячами доларів. У результаті сім'я залишилася без житла та заощаджень.
Згодом американець зізнався, що став жертвою пропаганди й повірив у створений образ країни, який не мав нічого спільного з реальністю.
На думку автора, ця історія стала лише черговим прикладом того, як уявлення про Росію виявляються набагато привабливішими за дійсність.
Захід ідеалізує Росію вже кілька століть
Керіл вважає, що подібні помилки мають дуже давню історію.
Ще у XVIII столітті французький філософ Вольтер створював образ Росії як держави Просвітництва та прогресу, протиставляючи її релігійній нетерпимості Франції.
Він захоплювався Катериною ІІ, представляючи її носієм європейських цінностей, попри жорсткі методи правління та завойовницьку політику Російської імперії.
Історики неодноразово зазначали, що імператриця майстерно використовувала підтримку відомих європейських мислителів для зміцнення власного міжнародного іміджу.
На думку автора, саме тоді почав формуватися стійкий західний міф про особливий шлях Росії.
Чому Росія здається багатьом привабливою
Оглядач Foreign Policy зазначає, що причини такого захоплення певною мірою зрозумілі.
Росія має багату культурну спадщину, всесвітньо відому літературу, музику та архітектуру. Водночас вона сприймається як країна, що одночасно належить до Європи й водночас відрізняється від неї. Таке поєднання створює відчуття загадковості та екзотики.
Крім того, автор припускає, що певну роль відіграє і психологічний чинник.
На його думку, багато жителів Заходу підсвідомо сприймають Росію ближчою до європейської цивілізації, ніж інші авторитарні держави Азії чи Близького Сходу. Через це до Москви нерідко застосовують інші стандарти оцінки.
Прихильники Росії часто не помічали очевидного
Керіл нагадує, що подібне відбувалося неодноразово.
У XX столітті численні іноземні делегації відвідували Радянський Союз і поверталися із захопленими відгуками, практично не звертаючи уваги на масові репресії, бідність і політичний терор.
Як приклад автор наводить британського письменника Джорджа Бернарда Шоу, який на початку 1930-х років називав Радянський Союз країною видатних людей і свободи думки, попри вже розгорнуті сталінські репресії.
Не менш показовим прикладом він вважає діяльність кореспондента The New York Times Волтера Дюранті, який заперечував масштаби Голодомору та інших наслідків насильницької колективізації, незважаючи на численні свідчення трагедії.
Сучасні політики також повторюють старі помилки
На думку автора, подібні ілюзії існують і сьогодні.
Він звертає увагу на окремих представників американського руху MAGA, які позитивно висловлюються про сучасну Росію.
Як приклад Керіл наводить американську громадську діячку Кендіс Оуенс, яка під час поїздки до Росії захоплювалася православними храмами, називаючи їх доказом духовності країни.
Водночас, зазначає автор, вона не відреагувала на повідомлення про удари по Києво-Печерській лаврі — одній із найважливіших православних святинь України.
Крім того, Керіл нагадує, що в самій Росії існують обмеження щодо діяльності окремих релігійних організацій, а питання свободи віросповідання неодноразово ставало предметом міжнародної критики.
Реальне життя відрізняється від красивої картинки
За словами оглядача, іноземні прихильники Росії найчастіше відвідують лише великі міста й рідко стикаються з повсякденним життям пересічних громадян.
Саме тому, вважає він, вони не бачать багатьох соціальних проблем.
Серед них автор називає високий рівень домашнього насильства, значну кількість розлучень, поширену корупцію, великі витрати населення на продукти харчування та інші внутрішні труднощі.
На думку Керіла, саме ці чинники значно краще характеризують реальний стан суспільства, ніж офіційна пропаганда чи спеціально підготовлені маршрути для іноземних гостей.
Помилялися не лише консерватори
Автор наголошує, що хибні оцінки Росії були характерні не лише для представників правих політичних сил.
Він нагадує, що у 2009 році адміністрація президента США Барака Обами покладала великі надії на Дмитра Медведєва, сприймаючи його як можливого реформатора.
Проте згодом ці очікування не справдилися, а Медведєв знову опинився в тіні Володимира Путіна.
На думку Керіла, це стало ще одним прикладом прагнення західних політичних еліт постійно шукати в російському керівництві фігуру, яка нібито здатна змінити курс країни.
Україна зруйнувала міф про непереможну Росію
Особливу увагу автор приділяє подіям після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Він зазначає, що багато західних аналітиків значно переоцінювали можливості російської армії.
У перші дні війни лунали прогнози про те, що Київ може впасти лише за кілька діб, а деякі експерти передбачали швидку поразку України.
Однак подальший розвиток подій показав, що ці оцінки були помилковими.
На думку Керіла, саме опір України змусив міжнародну спільноту переглянути уявлення про військову силу Росії та звернути увагу на такі проблеми, як корупція, неефективне управління та технологічне відставання.
Підсумовуючи, оглядач доходить висновку, що саме українці відіграли ключову роль у руйнуванні багаторічного міфу про непереможність і винятковість Росії. На його думку, події останніх років змусили багатьох західних політиків та експертів переглянути свої попередні оцінки й критичніше подивитися на реальні можливості російської держави, відмовившись від ілюзій, які існували протягом багатьох поколінь.
