Україна входить у новий цикл великої приватизації — обережний, але стратегічно необхідний. Після років пауз і точкових рішень держава повертає на ринок активи, які довгий час залишалися під її контролем. Серед них — знакові підприємства і комерційна нерухомість, здатні змінити баланс цілих галузей.
Найпомітніший лот — київський торгово-розважальний центр Ocean Plaza. Його планують виставити на прозорий аукціон у третьому кварталі 2026 року зі стартовою оцінкою близько 100 мільйонів доларів. Йдеться не просто про великий ТРЦ, а про один із ключових активів столичного ринку комерційної нерухомості з високим трафіком і стабільним орендним потоком.
Комплекс площею 156 тисяч квадратних метрів, із яких 70 тисяч — орендні, об’єднує близько 300 магазинів і щодня приймає десятки тисяч відвідувачів. Його інфраструктура, включно з океанаріумом, формує не лише торговий, а й розважальний магніт міста. За попереднім аналізом «Дейком», саме такі активи стають індикаторами готовності інвесторів повертатися на український ринок.
Проте Ocean Plaza — лише частина значно ширшої стратегії. Фонд державного майна формує портфель продажів, який охоплює критично важливі сектори економіки. У другому–третьому кварталах планується приватизація «Сумихімпрому» — підприємства хімічної промисловості зі стартовою ціною близько 24 мільйонів доларів. У третьому кварталі — Демурівський гірничо-збагачувальний комбінат, один із небагатьох видобувачів титанової руди в Україні.
Ще більш амбітним виглядає продаж Одеського припортового заводу — великого виробника мінеральних добрив, оціненого у 106 мільйонів доларів. Його приватизація давно розглядається як тест для іноземних інвесторів: складний актив із високим потенціалом, але й значними ризиками, прив’язаними до вартості газу та глобального ринку добрив.
Фінальний блок року — Миколаївський глиноземний комбінат і фармацевтичний завод «Індар». Перший є важливою ланкою у виробництві алюмінію, другий — стратегічним виробником інсуліну. Їхня приватизація виходить за межі простої економіки, торкаючись питань промислової безпеки та соціальної стабільності.
Ключова інтрига — не лише у переліку активів, а й у якості інвесторів. Уже зараз тривають попередні переговори щодо Ocean Plaza, а для Одеського припортового заводу підписано кілька угод про конфіденційність із потенційними покупцями. Це означає, що інтерес до українських активів формується ще до старту аукціонів.
Водночас ринок уважно стежить за умовами приватизації. Прозорість процедур, стартова ціна, доступ до фінансової звітності та захист прав інвесторів — фактори, що визначатимуть результат не менше, ніж самі активи. Українська приватизація вже проходила етапи недовіри, і нинішній цикл має шанс змінити цю репутацію.
Історія Ocean Plaza додає процесу окремого політичного виміру. Після націоналізації у 2023 році держава фактично очистила актив від боргового навантаження, яке раніше було пов’язане з іноземними структурами. Часткове погашення багатомільярдної заборгованості зробило об’єкт більш привабливим і зрозумілим для потенційних покупців.
У підсумку 2026 рік може стати переломним для великої приватизації в Україні. Якщо ключові аукціони відбудуться за заявленими правилами, це не лише принесе кошти до бюджету, а й перезапустить довіру до державних продажів як інструменту економічної політики. І тоді питання вже не в тому, чи продадуть Ocean Plaza, а в тому, чи зможе держава закріпити нову модель — відкриту, конкурентну і передбачувану.
