Росія презентувала новий зенітний комплекс ЗАК-30 “Цитадель”, який позиціонується як спеціалізоване рішення для захисту стаціонарних об’єктів, насамперед нафтопереробних заводів, від атак безпілотників різних типів. Розробку здійснюють структури “Ростеху”, а основний акцент зроблено на боротьбі з малими та маловисотними повітряними цілями.
Комплекс оснащений 30-мм автоматичною гарматою, встановленою у стаціонарній турелі. Заявляється можливість використання боєприпасів із програмованим підривом, що мають уражати цілі шрапнеллю. Теоретично це дозволяє ефективніше знищувати дрони на коротких дистанціях.
Також декларується високий рівень автоматизації — від виявлення до ураження цілі частина процесів може відбуватися без безпосередньої участі оператора. Для наведення передбачені радіолокаційна та оптико-електронна системи, які працюють у видимому та інфрачервоному спектрах.
Втім, експерти звертають увагу на те, що на оприлюднених зображеннях комплексу ці ключові системи фактично не простежуються. Це може свідчити про те, що “Цитадель” не є повністю автономною і потребує зовнішнього цілевказання — наприклад, від інших засобів ППО або систем спостереження.
Окремі аналітики зазначають, що ефективна дальність ураження становить близько 1,2 км. За оцінками фахівців оборонної сфери, вартість одного такого комплексу може сягати сотень мільйонів рублів, що робить його доволі дорогим рішенням для масового розгортання.
За розрахунками, для захисту лише одного великого нафтопереробного заводу може знадобитися від 6 до 10 таких установок. Це означає багатомільярдні витрати навіть для точкового прикриття стратегічних об’єктів.
Порівнюючи “Цитадель” із західними аналогами, експерти згадують німецьку систему Skynex, яка вже використовується в Україні. На відміну від російської розробки, західні комплекси мають інтегровані системи виявлення безпосередньо на установці, що забезпечує вищу автономність та точність реагування.
Одним із ключових питань залишається боєприпас. Попри заяви про снаряди з програмованим підривом, інформації про їх серійне виробництво немає. Без таких боєприпасів система змушена використовувати звичайні 30-мм снаряди, що суттєво знижує ефективність проти малих і маневрових дронів.
Саме відсутність дистанційного підриву вже давно вважається слабким місцем російських систем ближньої ППО, зокрема “Панциря”, який неодноразово критикували за обмежені можливості у боротьбі з безпілотниками.
Фахівці наголошують: навіть за наявності технічного потенціалу “Цитадель” зможе вплинути на ситуацію лише за умови масового виробництва та розгортання. Поодинокі комплекси не здатні забезпечити повноцінний захист великих промислових об’єктів.
Також підкреслюється, що реальні можливості системи можна буде оцінити лише після практичного застосування. Поки що не виключено, що мова йде про черговий проєкт, який може залишитися на рівні демонстраційних зразків.
На тлі цих розробок в Україні продовжується посилення оборонних рубежів, зокрема навколо Одеси, де створюють комплексну систему захисту з урахуванням сучасних повітряних загроз. Це ще раз підкреслює, що ключовим фактором у війні стає здатність протидіяти дронам та захищати критичну інфраструктуру.
