Росія посилила удари по українських чорноморських портах, перетворивши їх на один із ключових напрямків своєї військової та економічної кампанії. За оцінкою оглядача журналу Time Яна Бремера, мета цих атак значно ширша, ніж просто пошкодження інфраструктури.
Йдеться про спробу завдати удару по одному з найважливіших джерел валютних надходжень України — аграрному експорту, а також створити додатковий тиск на міжнародних партнерів Києва через можливе зростання світових цін на продовольство.
У своїй статті для Time Бремер зазначає, що останнім часом Москва досягла певних результатів не лише завдяки ударам по українських містах, а й через масштабну кампанію проти портової інфраструктури на Чорному морі.
За словами оглядача, ці атаки вже мають кілька наслідків: вони виснажують запаси ракет для української протиповітряної оборони, ускладнюють експорт зерна, скорочують доходи держави та створюють проблеми з постачанням необхідних ресурсів для фронту.
Особливо небезпечним цей фактор стає напередодні нового аграрного сезону, адже сільськогосподарська продукція забезпечує близько 60% українського товарного експорту.
Порти стали новою економічною ціллю Кремля
Українські чорноморські порти мають стратегічне значення для економіки країни. Саме через них проходить основна частина експорту зернових та інших аграрних товарів.
У разі тривалого блокування або скорочення роботи портів Україна може втратити значну частину валютних надходжень, необхідних для підтримки економіки та фінансування оборони.
"Якщо ці перебої триватимуть, Росія може перекрити Україні одне з найважливіших джерел надходження іноземної валюти та водночас посилити свої позиції на міжнародних переговорах", — зазначає Ян Бремер.
За його словами, Москва також може намагатися вплинути на великі країни-імпортери зерна в Африці та Азії, створюючи ризики для продовольчої стабільності.
Страхові компанії фактично поставили українські порти на паузу
Попри заяви української влади про те, що порти продовжують роботу, ситуація залишається складною.
Після серії ракетних та дронових атак по Одесі та інших прибережних містах значна частина міжнародних перевізників почала уникати українських портів через високі ризики.
За оцінкою Бремера, близько 90% судновласників призупинили заходження своїх суден до українських портів.
Причина — різке зростання страхових тарифів. Для компаній морські перевезення стали значно дорожчими через загрозу нових атак.
Фактично виникла ситуація, коли навіть технічна можливість експорту залишається, але економічні ризики змушують бізнес обережніше ставитися до роботи в українських водах.
Це не перша спроба зупинити український морський експорт
Після початку повномасштабної війни Росія вже неодноразово намагалася паралізувати роботу українських портів.
Наприкінці 2025 року та на початку 2026-го удари по портовій інфраструктурі також створювали проблеми для судноплавства.
Однак нинішня кампанія, за словами Бремера, відрізняється масштабом та інтенсивністю.
Оглядач пов’язує активізацію атак із тим, що Україна останнім часом здійснила низку успішних операцій далеко за межами лінії фронту, зокрема на території Росії.
На його думку, Кремль прагне повернути собі ініціативу та змусити Україну витрачати більше ресурсів на захист критичної інфраструктури.
Головна проблема — обмежені можливості ППО
Одним із найскладніших питань для України залишається захист великої кількості стратегічних об'єктів.
Ян Бремер зазначає, що Україна змушена покладатися на обмежену кількість американських систем Patriot — одного з небагатьох засобів, здатних ефективно протидіяти російським ракетним ударам.
Однак перекидання таких систем для захисту портів має свої ризики.
З одного боку, це дозволило б посилити безпеку експортної інфраструктури. З іншого — могло б послабити захист інших важливих об’єктів, зокрема міст і військової логістики.
Саме на цю проблему, за словами оглядача, і розраховує Москва.
Розрахунок на світову продовольчу кризу
Окрім економічного удару по Україні, атаки на порти мають ще один напрямок — вплив на міжнародну ситуацію.
Україна є одним із ключових постачальників аграрної продукції у світі.
Зокрема:
Україна забезпечує значну частину імпорту пшениці до Єгипту;
є важливим постачальником зерна для країн Азії;
є одним із найбільших експортерів кукурудзи до Європейського Союзу;
займає провідні позиції у постачанні соняшникової олії.
Москва може розраховувати, що зростання цін на продукти харчування змусить окремі країни чинити тиск на Київ щодо зменшення інтенсивності ударів по території Росії.
Втім, Бремер вважає, що така стратегія навряд чи матиме очікуваний ефект.
За його словами, європейська підтримка України залишається стабільною, а уряди країн, які зіткнуться зі зростанням цін, швидше звинувачуватимуть у цьому Москву, а не Київ.
Альтернативи існують, але вони значно дорожчі
Відновлення попередньої зернової угоди за посередництва ООН, яка діяла у 2022 році та гарантувала безпечне судноплавство, наразі виглядає малоймовірним.
Тому Україна може бути змушена ще більше покладатися на альтернативні маршрути:
через дунайські порти;
через Румунію;
через залізничні перевезення до країн Європи.
Такі варіанти вже використовувалися на початку повномасштабної війни.
Однак вони значно дорожчі, складніші з точки зору логістики та не здатні повністю замінити морський експорт.
Економічна битва виходить далеко за межі фронту
Атаки на українські порти показують, що сучасна війна ведеться не лише за території. Вона також спрямована на економічну стійкість, міжнародні зв’язки та можливість держави підтримувати себе під час тривалого протистояння.
Кожен день простою портів означає затримку експорту українських товарів на десятки мільйонів доларів.
За оцінками експертів, блокування морських шляхів може особливо сильно вдарити по аграрному сектору, який є одним із головних джерел валютних надходжень країни.
Україні доведеться продовжувати пошук нових маршрутів і способів захисту критичної інфраструктури. Водночас міжнародні партнери мають враховувати, що удари по портам — це не лише атака на українську економіку, а й фактор, який може вплинути на продовольчу стабільність у багатьох регіонах світу.
