Український бізнес дедалі гучніше сигналізує про загрозу, яка може непомітно, але стрімко вдарити по економіці країни у 2026 році. Мова йде про проєкт підвищення вантажних тарифів Укрзалізниця на 30%, який, за оцінками промислових асоціацій, здатен запустити ланцюгову реакцію втрат — від скорочення виробництва до падіння валютної виручки та недоотримання десятків мільярдів гривень бюджету.
До прем’єр-міністерки Юлія Свириденко та керівника Офісу президента Кирило Буданов вже звернулися провідні галузеві об’єднання: Федерація роботодавців транспорту, асоціації гірничо-металургійного комплексу, добувної промисловості, виробників будматеріалів та хімічного сектору. Їхній меседж єдиний — підвищення тарифів у нинішніх умовах є не просто економічним ризиком, а потенційним ударом по стабільності держави.
Промисловість на межі: витрати ростуть швидше за доходи
Українська промисловість уже працює в умовах багатошарового тиску: війна, перебої з логістикою, енергетичні витрати, нестача кадрів, втрата традиційних ринків збуту та нові європейські регуляції на кшталт CBAM.
У гірничо-металургійному комплексі підприємства завантажені лише на 40–85% від довоєнного рівня. У добувній галузі логістика вже сягає близько 40% собівартості продукції — і будь-яке підвищення тарифів автоматично «з’їдає» конкурентоспроможність української сировини на світових ринках.
Бізнес наголошує: нова індексація тарифів фактично накладається на вже попередні різкі підвищення 2021–2022 років, коли вартість перевезень зросла у 1,7–2,4 раза залежно від класу вантажів. Світові ціни на метал, руду та будматеріали при цьому або зростали повільніше, або взагалі знижувалися.
Прихований механізм: перехресне субсидіювання
Одним із ключових аргументів бізнесу є структура фінансів Укрзалізниця. Вантажний сегмент традиційно залишається прибутковим, тоді як пасажирські перевезення генерують значний дефіцит.
За оцінками, у 2026 році дефіцит пасажирського сегмента може сягнути близько 25 млрд грн, а з урахуванням інвестиційних потреб — майже 38 млрд грн. Держава наразі компенсує лише частину цієї суми, а решта фактично перекладається на вантажовідправників через тарифи.
Промисловці вважають це системною проблемою: замість реформування моделі фінансування залізниці використовується найпростіший шлях — підвищення тарифів для бізнесу, який і так працює на межі рентабельності.
Цифри, що змушують зупинитися
Аналітики ДП Укрпромзовнішекспертиза попереджають: індексація тарифів на 37% може мати ефект економічного шоку. Йдеться про потенційні втрати:
до 96 млрд грн ВВП щороку
скорочення вантажної бази на 27 млн тонн
близько $2,4 млрд втраченої експортної виручки
до 36 млрд грн недоотриманих бюджетних надходжень
Ці цифри виходять далеко за межі одного сектору. Вони зачіпають валютний ринок, зайнятість, інвестиції та здатність України конкурувати на глобальних ринках у період, коли кожен контракт має стратегічне значення.
Ефект доміно для економіки
Якщо вантажні перевезення стають дорожчими, першим реагує виробник. Далі — експортер, який або підвищує ціну, або втрачає ринок. У підсумку скорочується виробництво, падають обсяги перевезень, а сама Укрзалізниця отримує менше вантажів, ніж планувала компенсувати тарифним підвищенням.
Це класичний економічний парадокс: підвищення ставок може не збільшити доходи, а навпаки — зменшити їх через падіння обсягів.
Пропозиції бізнесу: не блокувати, а реформувати
Промислові асоціації не просто критикують ситуацію — вони пропонують альтернативи. Серед ключових рішень:
утриматися від підвищення тарифів у 2026–2027 роках
у разі потреби обмежити корекцію рівнем прогнозованої девальвації (близько 9,5%)
перейти до європейської моделі PSO для пасажирських перевезень
забезпечити пряме бюджетне фінансування соціальної функції залізниці
створити міжвідомчу групу для відновлення локомотивного парку
скоротити неефективні витрати та надлишкову інфраструктуру
підвищити продуктивність до рівня 2021 року
Окремо пропонується створити при уряді робочу групу з участю бізнесу, міністерств та Укрзалізниця для розробки довгострокової моделі залізничної системи, включно з ідеєю незалежного транспортного регулятора та структурного поділу компанії за напрямами діяльності.
Війна, економіка і баланс рішень
Українська економіка сьогодні працює у виняткових умовах. Кожне регуляторне рішення має не лише бухгалтерський, а й стратегічний вимір. Підвищення тарифів у логістиці — це не просто зміна цифр у прайс-листі. Це вплив на експортну виручку, стійкість промисловості, валютні резерви та можливості фінансувати оборону й відновлення.
Бізнес наголошує: у час, коли країна потребує максимальної економічної мобілізації, рішення про тарифну політику має базуватися не на короткостроковому балансуванні витрат, а на довгостроковій моделі розвитку.
Інакше ризик полягає не лише у втраті мільярдів. Ризик — у втраті темпу відновлення, який сьогодні є критично важливим для всієї країни.
