Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець зробив одну з найгучніших заяв за весь час дискусій навколо роботи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Омбудсмен відкрито заявив, що багато ТЦК дедалі частіше перетворюються на «місця несвободи» для громадян, а державні органи реагують на порушення лише тоді, коли ситуація набуває широкого суспільного розголосу.
Такі слова пролунали на тлі постійних скандалів навколо роботи ТЦК у різних регіонах країни. В українському суспільстві вже тривалий час зростає напруга через численні скарги на дії працівників центрів комплектування, умови перебування людей та можливі порушення прав громадян під час мобілізаційних заходів.
Лубінець наголосив, що проблема має системний характер і не є поодинокими випадками. За його словами, офіційні звернення та рекомендації уповноваженого з прав людини нерідко місяцями залишаються без належної реакції з боку відповідальних органів.
Одним із найпоказовіших прикладів омбудсмен назвав ситуацію у Білоцерківському ТЦК та СП. Після перевірки представники офісу уповноваженого підготували офіційні рекомендації щодо усунення виявлених порушень, однак протягом двох місяців жодної реакції від влади не було.
Ситуація змінилася лише після того, як інформація отримала широкий розголос у медіа. Лише тоді, за словами Лубінця, вже наступного дня до приміщення ТЦК направили ремонтні бригади.
На думку омбудсмена, така практика свідчить про серйозну проблему у системі державного реагування. Він підкреслив, що органи влади повинні реагувати на офіційні документи та зафіксовані порушення одразу, а не чекати суспільного тиску, скандалів чи публічного резонансу.
Не менш тривожною, за словами Лубінця, стала ситуація в Ужгородському районному ТЦК та СП. Там представники офісу уповноваженого також зафіксували порушення прав громадян. Однак, як заявив омбудсмен, навіть після цього поліція на місці відмовилася вносити відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Саме через таку реакцію, а точніше — її відсутність, офіс омбудсмена був змушений винести проблему у публічний простір.
Фактично Лубінець прямо дав зрозуміти, що без уваги суспільства та медіа багато проблем усередині системи ТЦК продовжують залишатися без вирішення. Ця заява прозвучала особливо гостро на тлі триваючої мобілізації та зростання суспільної напруги навколо методів її проведення.
Останніми місяцями тема роботи територіальних центрів комплектування стала однією з найбільш чутливих в українському суспільстві. У соціальних мережах регулярно з’являються відео конфліктів, скарги родичів мобілізованих, повідомлення про перевищення повноважень та порушення встановлених процедур.
Водночас представники влади неодноразово заявляли, що окремі порушення не повинні дискредитувати саму систему мобілізації. Однак слова омбудсмена свідчать про те, що проблема потребує вже не точкових рішень, а системних змін і постійного контролю.
Лубінець також повідомив, що моніторинг приміщень ТЦК та СП буде продовжено. Більше того, у 2026 році планується суттєво розширити кількість перевірок по всій країні.
За словами омбудсмена, головна мета таких візитів — не створення скандалів, а захист базових прав громадян та контроль за дотриманням законності. Йдеться як про умови перебування людей у приміщеннях ТЦК, так і про дотримання процесуальних норм, доступ до юридичної допомоги та недопущення незаконних дій.
Експерти зазначають, що подібні заяви з боку уповноваженого Верховної Ради можуть посилити тиск на державні структури та призвести до жорсткішого контролю за роботою ТЦК. Водночас це формує додатковий суспільний запит на прозорість мобілізаційних процесів.
Сама тема мобілізації залишається надзвичайно чутливою для країни, яка вже четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни. У таких реаліях держава намагається зберегти баланс між потребами армії та дотриманням прав людини.
Проте слова Лубінця демонструють: ігнорування проблем усередині системи може призвести не лише до нових скандалів, а й до подальшого зростання недовіри суспільства до державних інституцій.
Саме тому заява омбудсмена може стати серйозним сигналом для влади про необхідність термінових змін — насамперед у питаннях контролю, прозорості та відповідальності за порушення прав громадян.
