Війна в Україні досягла символічної та водночас тривожної історичної позначки. Конфлікт, який триває вже понад чотири роки та три місяці, офіційно перевершив за тривалістю Першу світову війну — одну з найкривавіших і наймасштабніших воєн в історії людства.
Коли у лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, багато експертів припускали, що війна буде короткою. Кремль розраховував на швидкий наступ і захоплення Києва, сподіваючись завершити кампанію протягом кількох днів або тижнів. Проте реальність виявилася зовсім іншою.
Після провалу початкового наступу бойові дії поступово перетворилися на виснажливу війну ресурсів, у якій обидві сторони змушені вести тривалу боротьбу за території, техніку, людські резерви та стратегічну ініціативу.
Навіть багато українських військових, які брали участь у боях із перших днів вторгнення, не очікували, що конфлікт затягнеться настільки надовго. Багато хто вірив, що міжнародний тиск або дипломатичні переговори зрештою допоможуть знайти політичне рішення. Однак через понад чотири роки після початку великої війни її завершення все ще залишається невизначеним.
Історики зазначають, що сьогодні дедалі очевиднішою стає схожість між війною в Україні та Першою світовою війною. Причому мова йде не лише про тривалість бойових дій, а й про сам характер протистояння.
На початку Першої світової війни Німеччина намагалася блискавичним ударом захопити Париж і завершити кампанію швидкою перемогою. Подібну мету переслідували й російські війська у 2022 році, коли здійснили стрімкий наступ на Київ. В обох випадках наступаючі сили наблизилися до своїх цілей, однак зрештою були зупинені та відкинуті.
Після цього обидві війни перейшли у фазу позиційного протистояння. Лінія фронту стабілізувалася на значних ділянках, а просування сторін почало вимірюватися не кілометрами, а сотнями метрів.
Коли наприкінці 2022 року українські військові масово почали облаштовувати окопи та фортифікації, багато експертів заговорили про повернення окопної війни, яка асоціюється саме з подіями Першої світової.
Фотографії з фронту на сході України часто нагадували архівні кадри зі зруйнованих районів Франції та Бельгії сторічної давнини. Військові будували складні оборонні системи, рили траншеї та створювали мережі укриттів для захисту від постійних артилерійських ударів.
Французький військовий історик Мішель Гойя наголошує, що коли щільність вогню на полі бою стає надзвичайно високою, єдиним способом вижити залишається укриття під землею. Саме тому окопи залишаються актуальними навіть через понад сто років після завершення Першої світової війни.
Втім, саме на цьому схожість починає закінчуватися.
Якщо сто років тому головною загрозою була артилерія, то сьогодні поле бою повністю змінили безпілотники. Саме дрони стали символом сучасної війни та вплинули практично на всі аспекти ведення бойових дій.
Розвідувальні безпілотники цілодобово спостерігають за пересуванням військ, а ударні дрони можуть уражати цілі з високою точністю. Через це традиційні довгі лінії окопів поступово втратили частину своєї ефективності.
Сьогодні військові дедалі частіше використовують невеликі, добре замасковані бліндажі та укриття, які складніше виявити з повітря. Виживання багато в чому залежить від того, наскільки непомітною залишається позиція для ворожих безпілотників.
Ще однією особливістю сучасної війни стало формування величезної зони ураження між позиціями сторін. Якщо під час Першої світової війни противників часто розділяли кілька сотень метрів відкритої території, то сьогодні будь-який рух може бути зафіксований дронами на значно більшій відстані.
У результаті масштабні піхотні атаки, характерні для початку ХХ століття, стали набагато менш ефективними. На зміну великим штурмовим підрозділам дедалі частіше приходять невеликі групи або окремі бійці, які намагаються діяти максимально приховано.
Суттєво змінилася і роль бронетехніки. Танки, які свого часу стали справжньою революцією на полі бою, тепер самі часто стають мішенями для безпілотників. Навіть сучасні бойові машини змушені отримувати додатковий захист у вигляді металевих конструкцій та спеціальних екранів.
Водночас масштаби руйнувань і сьогодні вражають своєю схожістю з подіями столітньої давнини. Зруйновані міста, понівечені дерева, величезні вирви від вибухів і випалені поля нагадують кадри з підручників історії про Першу світову війну.
Попри різницю в загальних масштабах двох конфліктів, військові аналітики вважають, що сучасне поле бою за рівнем небезпеки багато в чому можна порівняти з найважчими етапами війни 1914–1918 років. Постійне спостереження з повітря, висока щільність вогню та використання високоточної зброї створюють надзвичайно складні умови для військових.
Показово й те, що на окремих напрямках темпи наступальних операцій інколи виявляються навіть нижчими, ніж під час деяких найкривавіших битв Першої світової війни. Просування часто вимірюється десятками метрів на добу, що підкреслює високу ціну кожної ділянки території.
Сьогодні головним питанням залишається те, чи зможе одна зі сторін зламати позиційний характер війни. Україна активно розвиває технології безпілотних систем і завдає ударів по важливих військових та економічних об’єктах противника. Росія продовжує використовувати перевагу в ресурсах і тиск уздовж усієї лінії фронту.
Саме тому багато істориків називають нинішню війну унікальним явищем. Вона поєднала в собі риси Першої світової війни — окопи, виснаження та позиційне протистояння — із технологіями XXI століття, які кардинально змінили правила ведення бою.
Якщо Перша світова стала війною артилерії, кулеметів і перших танків, то нинішній конфлікт уже увійшов в історію як перша масштабна війна безпілотників. Саме тому дедалі частіше звучить визначення, яке ще кілька років тому могло здатися неможливим: війна в Україні — це Перша світова, але з дронами.
