Війна завдає непоправних втрат не тільки на полі бою, але й у соціальних та особистих вимірах. Однією з найбільш болісних проблем, яка виходить на передній план, є сексуальне насильство, що використовується як зброя у військових конфліктах. В Україні, з початком повномасштабної війни Росії проти нашої держави, ця проблема стала особливо актуальною. За останній рік було зроблено декілька важливих кроків для захисту прав постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною, та забезпечення їх підтримки через репарацію.
також, Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко під час прес-конференції в «Медіацентрі Україна» звернула увагу на важливий аспект: у проекті проміжних репарацій через сексуальне насильство під час війни звернулося більше чоловіків, ніж жінок. Це ламає стереотипи, що такі злочини торкаються жінок. Словами Левченко, Україна демонструє, що війна не має гендеру, і сексуальне насильство може стосуватися будь-якої людини незалежно від статі.
Чоловіки як жертви сексуального насильства: руйнування стереотипів
Традиційно сексуальне насильство під час військових конфліктів пояснюється проблемою, яка найбільше стосується жінок та дівчат. Протести, які наводять Уповноважена, засвідчують інший бік реальності: чоловіки також стають жертвами цих злочинів. Левченко підкреслила, що більшість компенсацій вже виплачено саме чоловікам, що є місцем сигналом для українського суспільства та міжнародної спільноти.
Хоча точної кількості постраждалих чоловіків, які звернулися за репараціями, Левченко не назвав, загальна кількість заявників становить 409 осіб. З них близько 250 вже отримали допомогу. Цей факт говорить про важливість подолання суспільних стереотипів та надання підтримки вашим постраждалим, незалежно від їхньої статі.
Репарації як крок до справедливості
Репарації за сексуальне насильство під час війни — це не просто матеріальна допомога постраждалим, а й визнання того, що вони зазнали серйозних порушень своїх прав. процес відновлення справедливості спрямований на підтримку фізичного, цього емоційного та психологічного здоров'я постраждалих. У червні 2024 року Верховна Рада України ухвалила на підставі законопроєкт №10132, який забезпечує механізми підтримки та відновлення прав осіб, які постраждали від сексуального насильства внаслідок російської агресії. Документ визначає правовий статус таких людей та порядок надання репарацій, включно з невідкладною допомогою для постраждалих та їхніх сімей.
Цей законопроєкт став першим кроком у правовому регулюванні питань, пов'язаних із сексуальним насильством під час війни. Він закріплює механізми підтримки постраждалих, включно з репараційними та реабілітаційними програмами.
Міжнародний контекст та відповідальність Росії
зовнішніх внутрішніх змін, Україна працює на міжнародному рівні для притягнення Росії до відповідальності за скоєні злочини. Катерина Левченко вважає, що Росію слід внести до чорної країни, яка не має права брати участь у миротворчих операціях, після чого вона відповідальна за численні випадки сексуального насильства в Україні.
Існує процедура подання доповіді Генеральному секретарю ООН щодо протидії сексуальному насильству в конфліктах, яка включає чорний список країн. Росія, попри свої миротворчі амбіції, повинна бути виключена з будь-яких процесів, які передбачають участь у миротворчих операціях. Це є ключовим аспектом адвокатської роботи, що потребує співпраці з міжнародними партнерами та підтримки українського суспільства.
Висновки
Зростання чоловіків, які звертаються за репараціями через сексуальне насильство, свідчить про важливість усвідомлення проблем у всій її багатовимірності. Сексуальне насильство під час війни — це злочин, який не має гендерних меж. Тому захист прав усіх постраждалих є пріоритетом як для України, так і для міжнародної спільноти.
Запровадження системи репарацій і законодавчих змін впливає на готовність України боротися з наслідками військових злочинів. Але ця боротьба вимагає також міжнародного тиску на країни-агресори, як-от Росію, для забезпечення відповідальності за скоєні злочини.
