П’ятниця війни: Близький Схід зустрів свята під ударами й дорожчою нафтою

На тлі Наврузу та завершення Рамадану бойові дії не вщухли: Ізраїль бив по Тегерану, Іран атакував Ізраїль і держави Затоки, а США посилили операцію біля Ормузької протоки.

У нових заявах Дональда Трампа майже зникла риторика про «новий Іран» і демонтаж влади в Тегерані. Натомість на перший план виходить скромніша формула: послабити військову машину Ірану, стримати його ядерні амбіції й перекласти частину тягаря Ормузу на інших.

Вашингтон дозволив продати частину іранської нафти, яка вже перебуває в морі, до 19 квітня. Це рішення показує, що перед виборами Білий дім готовий коригувати навіть політику «максимального тиску», якщо війна штовхає ціни вгору.

США б’ють по Ірану з моря й повітря, але відкрити Ормузьку протоку значно важче, ніж оголосити про це. На кону — нафта, танкери, міни, КВІР і довіра світового судноплавства.

Тегеран робить ставку не лише на ракети й дрони, а й на стару, але ефективну зброю морського стримування. У вузькій Ормузькій протоці навіть кілька мін можуть паралізувати судноплавство, зірвати експорт нафти й підняти глобальні ціни.

Рішення федерального суду стало ударом по спробі Міноборони США контролювати не лише доступ журналістів, а й сам спосіб збору інформації.

Плани Копенгагена щодо Нуука і Кангерлуссуака показують, наскільки серйозно в Європі сприйняли січневу кризу довкола Гренландії — і як далеко зайшла недовіра всередині НАТО.

Історія Паоло Замполлі, його звернення до імміграційної служби США та депортації матері його сина відкриває тривожне питання: де закінчується закон і починається персоналізована влада.

У Британії картопля в мундирі повернулася з їдалень і фудкортів у центр гастротренду. Причина не лише в смаку: Картопля в мундирі ідеально поєднали comfort food, TikTok і запит на просту, зрозумілу їжу.

Вантаж із ліками, їжею та сонячними панелями прибув на тлі енергетичної кризи, нафтового ембарго США і гострої суперечки: кого рятує допомога — людей чи систему.