10 million viewers watched “House of the Dragon,” according to HBO

Рейніра Таргарієн нарешті сидить на Залізному троні, але «Дім дракона» не дозволяє сприйняти цей момент як перемогу. Серія з промовистою назвою «Rhaenyra Triumphant» побудована на іронії: корона є, місто взяте, вороги відступили, однак влада одразу виявляється важчою за війну.

Після падіння Королівської Гавані Рейніра входить у столицю не як беззаперечна правителька, а як людина, яку з усіх боків стискають борги, голод, підозри й старі політичні пастки. Її тріумф починається не з урочистості, а з хаосу, у якому кожне рішення здатне створити нового ворога.

Епізод уважно фіксує психологічний стан королеви. Вона чує шепіт, шум натовпу, чужі голоси й відлуння власного страху. Навіть музика Раміна Джаваді працює не як героїчний супровід, а як тривожний удар у голові: влада звучить не фанфарами, а глухим, настирливим попередженням.

Рейніра Таргарієн нарешті сидить на Залізному троні, але «Дім дракона» не дозволяє сприйняти цей момент як перемогу. Серія з промовистою назвою «Rhaenyra Triumphant» побудована на іронії: корона є, місто взяте, вороги відступили, однак влада одразу виявляється важчою за війну.

Після падіння Королівської Гавані Рейніра входить у столицю не як беззаперечна правителька, а як людина, яку з усіх боків стискають борги, голод, підозри й старі політичні пастки. Її тріумф починається не з урочистості, а з хаосу, у якому кожне рішення здатне створити нового ворога.

Епізод уважно фіксує психологічний стан королеви. Вона чує шепіт, шум натовпу, чужі голоси й відлуння власного страху. Навіть музика Раміна Джаваді працює не як героїчний супровід, а як тривожний удар у голові: влада звучить не фанфарами, а глухим, настирливим попередженням.

За оцінкою Дейком, третя серія сезону переводить Рейніру з простору претензії у простір відповідальності. Раніше вона могла бути законною спадкоємицею, ображеною дочкою і символом порушеної волі Візеріса. Тепер вона — правителька, яка мусить годувати місто, карати ворогів і зберігати легітимність.

Саме легітимність стає головним нервом серії. Рейнірі потрібна коронація, благословення Віри, слухняна рада, підтримка аристократії й тиша серед простолюду. Натомість вона отримує порожню скарбницю, непевних радників, голодну столицю та релігійний спротив.

Її мала рада виглядає радше тимчасовим штабом виживання, ніж урядом переможців. Деймон мислить завоюванням і силою. Місарія говорить про потреби низів. Корліс Веларіон тримається за статус, пам’ять про втрати й майбутнє власного дому. Орвіль намагається довести, що не є ворогом нової влади.

МАТЕРІАЛ ГАЗЕТИ ДЕЙКОМРейніра входить у Королівську Гавань дорогою кровіДруга серія третього сезону House of the Dragon перетворює перемогу Чорних на трагедію, де кожен крок до Залізного трону залишає слід втрат.

Ця рада не дає Рейнірі опори. Вона радше демонструє, наскільки різні очікування зійшлися в одному залі. Для Деймона трон — лише старт для ширшої імперської мрії. Для Місарії — шанс не допустити голодного бунту. Для Корліса — механізм закріплення династичної спадщини.

Найгостріший конфлікт виникає саме з Корлісом. Він хоче, щоб Рейніра офіційно визнала Еліна й Аддама повноправними Веларіонами. Для нього це не дрібна родинна справа, а питання честі, спадку і майбутнього дому, який заплатив за війну надто високу ціну.

Рейніра не може дати йому бажаного без ризику для себе. Її власні сини від Гарвіна Стронга давно перебувають у центрі небезпечних чуток про походження. Якщо вона піднесе чужих позашлюбних синів, то мимоволі підсилить сумніви щодо власної лінії спадкування.

Коли вона посвячує нових вершників драконів у лицарі, Еліна називають лише Еліна з Галла, без імені Веларіон. Для Корліса це стає приниженням. Його вибух повертає у серіал стару травму дому Веларіонів: питання крові, імені й законності тут ніколи не було приватним.

У центрі епізоду стоїть ще один символ — щури. Вони заполонили місто після жорстокого рішення Ейгона стратити щуроловів. Рейніра використовує цю деталь як покарання для міської верхівки: багатії отримують бенкет, у якому щури стають знаком розкладу старого порядку.

Ця сцена працює краще за будь-яку промову. Столиця голодує, склади приховують їжу, еліти думають про себе, а нова королева намагається показати, що тепер правила змінилися. Але саме тут серія ставить найнебезпечніше питання: чи відрізняється справедливість Рейніри від помсти?

Конфіскація запасів для перерозподілу може здатися необхідною. Проте вона одночасно відштовхує заможних містян і не гарантує порятунку голодному населенню. Рейніра отримує класичну пастку влади: правильне моральне рішення може виявитися слабким політичним інструментом.

Сцени з Алісент підсилюють цю пастку. Колишня королева не просто полонянка, а дзеркало, у якому Рейніра бачить майбутню самотність. Обидві знають, як чоловіки відсувають жінок від реальних рішень, але тепер ця спільна пам’ять не створює союзу. Надто багато крові вже пролито.

Рейніра прагне покарати винних за смерть своїх синів. Вона відправляє Деймона полювати на Вхагар і Дикокрила, не знаючи, що один із цих драконів пов’язаний із її власною родиною значно складніше, ніж вона уявляє. Помста в «Домі дракона» майже завжди б’є не туди, куди її спрямовують.

МАТЕРІАЛ ГАЗЕТИ ДЕЙКОМПеред третім сезоном «Дому дракона» війна вже не має запасного виходуПрем’єра нового сезону повертає глядачів у момент, коли династична суперечка Таргарієнів перетворилася на повноцінну війну драконів, флотів і зрад.

Деймон у цій серії постає не як опора королеви, а як її найнебезпечніший союзник. Він хоче бачити Рейніру не правителькою міста, а володаркою світу. Його уява вже виходить за межі Вестеросу: якщо є дракони, навіщо обмежуватися Королівською Гаванню?

Саме тому його конфлікт із Місарією такий важливий. Вона говорить про хліб, страх і вулиці. Він — про завоювання, вогонь і велич. Між ними розривається сама Рейніра: королева, якій треба одночасно рятувати столицю і не втратити вигляд правительки, здатної перемагати.

Фінальний удар серії пов’язаний із Дейроном. Рейніра дозволяє Алісент побачити сина перед засланням на Стіну, але виявляється, що перед нею був лише підставний хлопець. Справжній Дейрон разом зі своїм драконом перебуває в Тамблтоні, де вже діє військо Гайтаверів.

Це відкриття змінює масштаб загрози. Тамблтон — не просто ще одне місто на карті. Там є прихильники Рейніри, цивільні, родини, люди, яких «чорні» нібито прийшли захищати. Якщо місто тримають вороги й дракон, відповідь силою може спалити саме тих, заради кого ведеться війна.

Так серія завершує коло. Рейніра здобула трон, але кожен інструмент влади в її руках отруєний. Дракони можуть перемагати армії, але не годують місто. Кара може налякати знать, але не створює довіри. Помста дає напрямок, але не дає мудрості.

«Дім дракона» у третій серії показує владу як повільне руйнування ілюзій. Рейніра ще не стала безумною королевою, але серіал уже розставляє знаки небезпеки: шепіт у голові, полум’я, приниження союзників, голод у столиці й дедалі більша готовність бачити світ через образу.

Її перші дні на троні — це не початок стабільного правління, а вступ до нової фази громадянської війни. Танок драконів більше не зводиться до битв у небі. Тепер він входить у тронну залу, комори з зерном, родові імена, материнські страхи й міські вулиці, де щури знають про крихкість влади більше, ніж королі.

МАТЕРІАЛ ГАЗЕТИ ДЕЙКОМ10 мільйонів глядачів подивилися "Будинок дракона", повідомляє HBOТелеканал заявив, що глядацька аудиторія спін-оффу "Гри престолів" стала найбільшим стартом для серіалів в його історії.

У другій серії третього сезону House of the Dragon війна нарешті доходить до тієї точки, де перемога перестає бути втіхою. Рейніра отримує те, до чого йшла роками, але шлях до Королівської Гавані проходить через тіло її сина.

Смерть Джакейріса не просто відбирає в неї спадкоємця. Вона руйнує останню ілюзію, що Танок драконів може залишити бодай щось неоскверненим. Для Рейніри трон більше не виглядає метою. Він стає предметом, за який уже заплачено надто багато.

Деймон повертається до неї з Річкових земель не як самовпевнений принц-відступник, а як чоловік, який розуміє: горе може зупинити війну швидше за будь-яку поразку. Його відповідь холодна й практична: якщо мертві сини не мають загинути марно, Рейніра мусить іти далі.

У другій серії третього сезону House of the Dragon війна нарешті доходить до тієї точки, де перемога перестає бути втіхою. Рейніра отримує те, до чого йшла роками, але шлях до Королівської Гавані проходить через тіло її сина.

Смерть Джакейріса не просто відбирає в неї спадкоємця. Вона руйнує останню ілюзію, що Танок драконів може залишити бодай щось неоскверненим. Для Рейніри трон більше не виглядає метою. Він стає предметом, за який уже заплачено надто багато.

Деймон повертається до неї з Річкових земель не як самовпевнений принц-відступник, а як чоловік, який розуміє: горе може зупинити війну швидше за будь-яку поразку. Його відповідь холодна й практична: якщо мертві сини не мають загинути марно, Рейніра мусить іти далі.

За попереднім аналізом Дейком, саме ця серія показує головну моральну пастку «Дому Дракона»: герої вже не обирають між добром і злом, а лише між різними формами провини. Влада у Вестеросі не очищає втрати, а примушує робити їх корисними.

Битва в Глотці завершилася формальною перемогою Чорних, але серія одразу позбавляє її тріумфу. Бейла говорить про успіх майже порожнім голосом, Корліс знаходить не славу, а згарище, а море, яке мало стати простором сили Веларіонів, повертає їм руїни.

Фраза Корліса про перемогу, яку він не хотів би побачити знову, стає одним із нервів епізоду. Це війна, де кожен виграш виглядає як інша назва катастрофи. Флот вистояв, але дім ослаб. Ворог відбитий, але ціна руйнує сам сенс результату.

МАТЕРІАЛ ГАЗЕТИ ДЕЙКОМПеред третім сезоном «Дому дракона» війна вже не має запасного виходуПрем’єра нового сезону повертає глядачів у момент, коли династична суперечка Таргарієнів перетворилася на повноцінну війну драконів, флотів і зрад.

Окрема лінія — дикий дракон Овечий Крадій і Рейна, яка таємно вступила в бій і спричинила наслідки, яких сама ще не здатна осягнути. Для Рейніри невідомий вершник стає винним у смерті Джейса, але для Деймона це розслідування може обернутися сімейною пасткою.

Його майбутній вибір уже вимальовується страшніше за дуель із Еймондом. Якщо він знайде Рейну, йому доведеться вирішувати не тактичне, а криваве родинне питання: виконати волю королеви чи зрадити її заради доньки.

У цій серії Деймон майже демонстративно лояльний. Він підкоряється наказам Рейніри, стримує чужі амбіції в Гарренголі, дисциплінує нових вершників драконів і сперечається з Місарією за право бути найближчим голосом біля королеви.

Але саме ця відданість робить майбутній конфлікт гострішим. Деймон може бути безжальним до ворогів, зневажливим до простолюдинів і жорстким до союзників. Та «House of the Dragon» підводить його до межі, де політична вірність зіткнеться з батьківством.

Найсильніший поворот серії — падіння Королівської Гавані. Рейніра, Деймон, Ульф і Г’ю прилітають до столиці на драконах, а Алісента й Гелейна зсередини допомагають зламати оборону. Це не облога у звичному сенсі, а хірургічний розтин влади.

Мала рада Зелених виявляється розгубленою, міська варта — ненадійною, Червона фортеця — пронизаною старими зв’язками Деймона. Золоті Плащі, колись створені як його інструмент порядку й страху, знову стають ключем до столиці.

Але головного ворога на місці немає. Ейгон утікає разом із Ларісом Стронгом, залишаючи місто без короля. Це дуже характерний для серіалу жест: влада, за яку гинуть тисячі, фізично вислизає саме тоді, коли її мають покласти до ніг переможниці.

Паралельно Еймонд летить на Вхагар до Гарренгола, сподіваючись знайти Деймона. Він запізнюється, але встигає спалити залишених там людей і вбити Саймона Стронга з синами. У Вестеросі запізнення дракона все одно означає смерть для тих, хто стоїть нижче.

Зустріч пораненого Еймонда з Аліс Ріверс відкриває одну з найтемніших можливостей сезону. Він уже є втіленням ображеної сили, вона — носійка дивної, майже потойбічної влади Гарренгола. Разом вони можуть стати союзом не політики, а викривлення.

У Королівській Гавані Рейніра мусить не лише сісти на Залізний трон, а й показати, що її влада має зуби. Першою жертвою стає Джаспер Вайлд, який у паніці намагається напасти на Алісенту й тим самим сам підставляє шию під меч переможців.

Набагато важливіша здобич — Отто Гайтавер. Ларіс залишає його у підземеллі як похмурий подарунок новій владі. Отто давно був архітектором війни, людиною, що перетворила династичну тріщину на громадянську катастрофу.

Страта Отто стає моментом народження Рейніри-королеви в найтемнішому сенсі. Деймон підштовхує її діяти самій, і вона сама бере меч. Перший удар не завершує справу. Другий робить її правління не декларацією, а кровним фактом.

Це ключова сцена серії: Рейніра не просто входить у тронну залу, вона залишає за собою буквальний слід крові. Залізний трон, який мав підтвердити її законність, одразу перетворюється на місце, де законність доводиться обезголовленням.

Фінальна поява Алісенти, Гелейни й маленької Джейгейри в тронній залі надає перемозі жахливої симетрії. Алісента бачить голову батька перед троном, але її шок не виглядає подивом. Вона краще за всіх знає, яку машину сама допомогла запустити.

Друга серія третього сезону «Дому Дракона» працює як кривавий вступ до нового порядку. Рейніра бере столицю, але не отримує миру. Вона стає ближчою до Залізного трону, але далі від тієї себе, яка ще могла вірити, що трон здатен щось виправдати.

У цьому й сила епізоду. Він не святкує падіння Зелених і не перетворює Чорних на визволителів. Він показує, що у війні Таргарієнів перемога — це лише наступна форма скорботи, а трон, до якого всі летять на драконах, дедалі більше нагадує вівтар.

МАТЕРІАЛ ГАЗЕТИ ДЕЙКОМ10 мільйонів глядачів подивилися "Будинок дракона", повідомляє HBOТелеканал заявив, що глядацька аудиторія спін-оффу "Гри престолів" стала найбільшим стартом для серіалів в його історії.

Міллі Алкок з’являється в момент, коли Голлівуд знову перевіряє межі супергеройського кіно. Її «Supergirl» — не просто черговий фільм за коміксами DC. Це велика ставка студії, друга помітна глава оновленого DC Universe після «Superman» і перша головна кінороль акторки, яку світ запам’ятав за юною Рейнірою Таргарієн.

На екрані вона має літати, битися, тримати кадр і переконати глядача, що Кара Зор-Ел може бути не додатком до міфу про Супермена, а окремою героїнею з власною раною, люттю й ніжністю. У житті Алкок, здається, найбільше прагне протилежного: твердо стояти на землі.

Ця напруга і робить її цікавою. Вона не схожа на зірку, яка легко приймає механіку великої франшизи: промотури, фанатські очікування, гучні заголовки, безкінечні інтерв’ю, мільйонні бюджети. Алкок говорить про страх не як про слабкість, а як про нову форму чесності.

Міллі Алкок з’являється в момент, коли Голлівуд знову перевіряє межі супергеройського кіно. Її «Supergirl» — не просто черговий фільм за коміксами DC. Це велика ставка студії, друга помітна глава оновленого DC Universe після «Superman» і перша головна кінороль акторки, яку світ запам’ятав за юною Рейнірою Таргарієн.

На екрані вона має літати, битися, тримати кадр і переконати глядача, що Кара Зор-Ел може бути не додатком до міфу про Супермена, а окремою героїнею з власною раною, люттю й ніжністю. У житті Алкок, здається, найбільше прагне протилежного: твердо стояти на землі.

Ця напруга і робить її цікавою. Вона не схожа на зірку, яка легко приймає механіку великої франшизи: промотури, фанатські очікування, гучні заголовки, безкінечні інтерв’ю, мільйонні бюджети. Алкок говорить про страх не як про слабкість, а як про нову форму чесності.

За попереднім аналізом Дейком, саме такі акторські біографії стають важливими для сучасного Голлівуду: аудиторія дедалі менше вірить бездоганним образам і дедалі гостріше реагує на живу нервову присутність. Алкок приходить у супергеройське кіно не з бронею, а з відкритою вразливістю.

Її шлях до цієї точки був коротким, але різким. У 2022 році «House of the Dragon» зробив її міжнародно впізнаваною. Роль Рейніри Таргарієн вимагала поєднання зухвалості, внутрішньої самотності й політичного інстинкту. Алкок принесла в образ не королівську холодність, а підліткову впертість, яка ще не навчилася ховати біль.

Після такого старту пропозиція увійти до ще однієї великої франшизи не могла бути просто кар’єрним подарунком. Для акторки це означало знову взяти на себе персонажа, якого вже знають, люблять, порівнюють і захищають фанати. У таких ролях артист не лише грає — він просить публіку прийняти його версію міфу.

Алкок у фільмі «Супердівчина». За її словами, коли глядачі вже знають персонажа, вони повинні тебе прийняти, «і це здається досить вразливим» — Warner Bros

Саме тому «Supergirl» для Алкок стала не просто роботою. Кара Зор-Ел у її виконанні — не гладка ікона сили, а розхитана, травмована, іноді хаотична молода жінка, яка ховає доброту за бравадою. У цій героїні акторка впізнала щось близьке до себе: здатність триматися, навіть коли всередині немає відчуття права на успіх.

Її відвертість про це звучить особливо різко на тлі великої студійної машини. Алкок виросла не в середовищі голлівудських привілеїв. Вона народилася в Сіднеї, рано обрала акторство, залишила школу після ролі в австралійському серіалі «Upright» і поступово вийшла на міжнародний рівень без відчуття, що цей рівень їй гарантований.

У цьому є одна з головних тем її історії: успіх може приходити швидше, ніж людина встигає повірити, що має на нього право. Після «House of the Dragon» вона жила далеко від Австралії, від родини, від звичного середовища. Лондон, майданчики, прем’єри й кастинги стали новою реальністю, але не одразу стали домом.

Алкок не приховує, що між Рейнірою і Карою в її житті був період внутрішнього падіння. Вона сумнівалася, чи заслуговує на місце, яке отримала. Для акторки, що виросла без великого запасу безпеки, раптова слава може бути не лише піднесенням, а й випробуванням: усе навколо блищить, але всередині лишається страх викриття.

«Supergirl» стала для неї способом зібрати себе. У фільмі Кара бере під опіку Руті, юну сироту, і ця динаміка перетворюється на подорож не лише через космос, а й через втрату, відповідальність і здатність не руйнувати себе, коли почуття стають надто сильними. Для Алкок роль працювала майже дзеркально.

Фізична ціна цієї ролі також була високою. Зйомки тривали місяцями, вимагали щоденних тренувань, трюків, бойової підготовки й роботи з вигаданою мовою. Режисер Крейг Гіллеспі, який добре вміє працювати з сильними жіночими образами, побачив у ній не лише енергію, а й дисципліну.

Це важливо, бо навколо Алкок легко побудувати спокусливу історію про «нову зірку». Але її реальна сила не в тому, що вона миттєво стала обличчям великої франшизи. Вона в тому, що акторка намагається не дозволити цій франшизі проковтнути її цілком.

Вона говорить про життя поза кар’єрою як про головну опору. Для неї Міллі, яка існує окремо від контрактів, прем’єр і фотосесій, важливіша за будь-який бренд. Це не кокетство і не модна терапевтична фраза. Це спосіб вижити в індустрії, де особистість часто перетворюють на продовження маркетингової кампанії.

Її австралійська прямота вже приносила проблеми. Коментарі про токсичний фандом і онлайн-критику викликали хвилю реакцій. Алкок визнала, що деякі слова були необережними, і саме ця здатність не маскувати помилку під позицію відрізняє її від багатьох акторів, натренованих говорити безпечними формулами.

Парадокс у тому, що DC Studios, схоже, саме цього й шукала. Джеймс Ганн і Пітер Сафран будують новий екранний всесвіт у час, коли жанр уже не має автоматичної переваги. Супергеройські фільми більше не гарантують мільярдних зборів лише логотипом. Їм потрібні обличчя, яким можна повірити.

Для «Supergirl» ця довіра особливо важлива. Фільм із виробничим кошторисом близько 175 мільйонів доларів має працювати і як видовищний блокбастер, і як перевірка нового курсу DC. Після успіху «Superman» аудиторія чекає не повторення формули, а доказу, що оновлений всесвіт здатен мати різні інтонації.

Кара Зор-Ел у цьому сенсі може стати потрібною противагою. Вона не така морально відцентрована, як класичний Супермен. Вона різкіша, травмованіша, менш передбачувана. Її сила не в бездоганності, а в тому, що вона проходить крізь хаос і все одно здатна на добро.

Алкок добре підходить для такого образу саме тому, що не намагається здаватися невразливою. У її публічній присутності є нерв, який важко підробити: вона може говорити занадто прямо, помилятися, сміятися, ніяковіти, захоплюватися дрібницею, ніби вона справді не втратила здатності дивуватися.

Поруч із «Supergirl» її графік уже розписаний далі: новий фільм про Супермена, горор із Charli XCX, комедія з Awkwafina і Kate McKinnon, трилер із Toni Collette. Це кар’єра, яка рухається швидко, можливо, навіть швидше, ніж комфортно для людини, яка ще недавно сумнівалася в самому праві бути акторкою такого масштабу.

Але саме тут її історія стає більшою за промокампанію. Міллі Алкок не продає образ дівчини, яка перемогла страх. Вона радше показує людину, яка вчиться жити поруч із ним. Для молодої акторки в центрі франшизи це може бути чесніше й цікавіше за будь-яку бездоганну легенду про покликання.

«Supergirl» виходить у момент, коли жанру потрібна не лише нова сила, а й нова вразливість. Алкок не обіцяє врятувати супергеройське кіно. Вона просто приносить у нього власну нестійкість, свою біографію, свою впертість і той тип присутності, який не можна повністю спланувати в кабінеті студії.

Її героїня летить. Сама Алкок, здається, поки що обирає інший рух — навчитися не зриватися з землі, коли навколо надто багато світла, шуму й очікувань. І в цьому є головна інтрига її нового етапу: найновіша супергероїня DC переконлива не тому, що не боїться падіння, а тому, що нарешті вчиться не тікати від страху.

Третій сезон House of the Dragon стартує після довгої паузи саме в тій точці, де родинна ворожнеча Таргарієнів перестала бути боротьбою за формулу престолонаслідування й стала війною на виснаження. HBO повертає серіал до моменту, коли кожен союз уже має ціну, а кожна затримка — наслідки.

Фінал другого сезону залишив Вестерос перед масштабним зіткненням на землі, морі й у небі. «Танок драконів» більше не є майбутнім катаклізмом із хронік. Він уже почався: із мертвими дітьми, спаленими тілами, зірваними мирними домовленостями й арміями, що рухаються назустріч одна одній.

Третій сезон House of the Dragon стартує після довгої паузи саме в тій точці, де родинна ворожнеча Таргарієнів перестала бути боротьбою за формулу престолонаслідування й стала війною на виснаження. HBO повертає серіал до моменту, коли кожен союз уже має ціну, а кожна затримка — наслідки.

Фінал другого сезону залишив Вестерос перед масштабним зіткненням на землі, морі й у небі. «Танок драконів» більше не є майбутнім катаклізмом із хронік. Він уже почався: із мертвими дітьми, спаленими тілами, зірваними мирними домовленостями й арміями, що рухаються назустріч одна одній.

Щоб увійти в прем’єру третього сезону без втрати орієнтації, важливо пам’ятати не всі деталі родоводів, а головну конфігурацію конфлікту. Чорні мають більше драконів і сильний флот. Зелені тримають Королівську Гавань, традицію, частину армій і найстрашнішого живого дракона.

За попереднім аналізом Дейком, сила «Дому дракона» полягає не в кількості персонажів, а в тому, що майже кожен із них воює одразу на двох фронтах: проти ворогів за межами власного табору й проти недовіри всередині нього.

Рейніра Таргарієн, яку її батько Візеріс оголосив спадкоємицею Залізного трону, очолює Чорних. Її претензія має юридичну основу, але у світі Вестероса право жінки на владу виявляється слабшим за страх, амбіцію та звичку чоловіків переписувати волю померлого короля.

Егон (Том Глінн-Карні, ліворуч) та Емонд (Еван Мітчелл) трохи посварилися у 2-му сезоні — Оллі Аптон/HBO

Поруч із Рейнірою — Деймон Таргарієн, її чоловік і дядько. У другому сезоні він ненадовго завис між лояльністю та власною спокусою влади, але врешті повернувся до її справи. Це не робить його безпечним союзником. Деймон залишається людиною, яка може виграти битву й одночасно створити нову кризу.

Найважливіший земний ресурс Чорних — Корліс Веларіон, Морський Змій. Він утратив дружину Рейніс у бою, але його флот усе ще контролює море. Для Рейніри це означає доступ до блокади, постачання й тиску на Зелених там, де навіть дракони не замінять кораблі.

У небі перевага Чорних виглядає ще очевиднішою. Рейніра має Сіракс, її син Джекейріс — Вермакса, Деймон — Караксеса, Бейла — Місячну Танцівницю. До них додалися нові вершники драконів: Ульф Білий із Срібнокрилою, Г’ю Молот із Вермитором і Аддам із Галлa з Морським Димом.

Але чисельна перевага драконів не дорівнює політичній стабільності. Нові вершники — люди зі слабко передбачуваною лояльністю. Вони отримали силу, яку старі династії вважали майже сакральною. Тепер ця сила може піднести Рейніру або зламати її табір ізсередини.

На іншому боці — Зелені, чия влада народилася з суміші амбіції, страху перед жінкою на троні та фатального непорозуміння. Алісента Гайтавер повірила, що перед смертю Візеріс назвав спадкоємцем їхнього сина Ейгона. Насправді він говорив про давнє пророцтво й іншого Ейгона.

Раєнира та Алісент (Д’Арсі, ліворуч, та Олівія Кук) уклали таємну угоду наприкінці 2-го сезону: «Син за сина» — Ліам Деніел/HBO

Ейгон II сів на Залізний трон, але його правління швидко перетворилося на низку катастроф. Випадкова смерть Люцеріса, сина Рейніри, від рук Еймонда й дракона Вхагар запустила ланцюг помсти. У відповідь люди Деймона вбили малого Джейгеріса, сина й спадкоємця Ейгона.

Потім війна почала пожирати вже самих Зелених. У битві, де загинула Рейніс, Еймонд фактично зрадив брата: його атака залишила Ейгона спаленим і скаліченим, а дракона Сонцепала — майже приреченим. Формально король вижив, але центр влади змістився до Еймонда.

Еймонд має Вхагар — найпотужнішого дракона в грі. Та його перевага самотня. Гелена не хоче сідати на Дрімфайр, Дейрон із Тессаріоном далеко, а Королівська Гавань може залишитися без достатнього захисту, якщо Вхагар відлетить назустріч Деймону.

Сила Зелених лежить не стільки в драконах, скільки в традиційних арміях. Дім Гайтавер збирає велике військо, Крістон Коул і Гвейн Гайтавер рухаються до Гарренголу, де Деймон намагається втримати Річкові землі. До удару має долучитися й Ланністерська сила.

Морський фронт відкриває Тайленд Ланністер. Він домовився з Тріархією — союзом міст через Вузьке море. Їхній флот під командуванням Шарако Логар має атакувати Корліса Веларіона. Це загрожує Чорним там, де їхня перевага здавалася найнадійнішою.

Дочка Деймона, Раена (Фібі Кемпбелл), вирушила, щоб налагодити зв’язок із диким драконом. Це може виявитися дещо ризикованим — Тео Уайтмен/HBO

Найнебезпечніший елемент перед третім сезоном — таємна угода Рейніри й Алісенти. Алісента, втративши вплив на Зелену раду й власних синів, приїхала на Драконстон із пропозицією: відвести Еймонда, здати Королівську Гавань і врятувати себе та Гелену.

Ціна цієї угоди — життя Ейгона. Рейніра не може стабілізувати свою претензію, поки живий король, якого частина Вестероса вже визнала. Формула «син за сина» звучить як моральний вирок обом жінкам: вони ще пам’ятають дружбу, але вже мислять логікою державної необхідності.

Проблема в тому, що Ейгон більше не там, де його можна легко принести в жертву. Ларіс Стронг, найслизькіший гравець Зелених, вивіз його з міста. Це залишає Рейнірі майбутню загрозу: навіть якщо вона увійде в столицю, її влада не буде остаточною, поки живий альтернативний король.

На периферії конфлікту визрівають ще кілька небезпек. Аліс Ріверс у Гарренголі впливає на Деймона способами, які не вкладаються у звичайну політику. Рейна шукає дикого дракона Овечого Крада. Нові вершники Чорних ще не довели, що їхня відданість сильніша за страх або жадобу.

Третій сезон House of the Dragon входить у фазу, де інтрига вже не може довго ховатися за церемоніями. Попереду битви, але серіал найцікавіший не лише ними. Його справжня тема — як династія, що володіє найпотужнішою зброєю світу, знищує себе через образи, пророцтва, спадкові травми й політичну сліпоту.

МАТЕРІАЛ ГАЗЕТИ ДЕЙКОМ«Дім дракона» повернувся війною: вода, вогонь і кінець ілюзійПрем’єра третього сезону HBO одразу переносить «Танок драконів» у фазу великої бійні: море стає полем битви, дракони — зброєю хаосу, а династія Таргарієнів остаточно втрачає контроль над власною війною.

Саме тому перед прем’єрою важливо пам’ятати не тільки, хто на чиєму боці. Важливіше інше: у цій війні майже кожен союз тимчасовий, кожна перевага має приховану тріщину, а кожен дракон, який обіцяє перемогу, одночасно наближає катастрофу.

Третій сезон «Дому дракона» відкривається без довгого розгону. Епізод «Salt and Sea, Fire and Blood», який вийшов 21 червня 2026 року на HBO, одразу переводить серіал із режиму політичного очікування в режим повномасштабної війни за Залізний трон.

Якщо другий сезон довго накопичував напругу, то прем’єра третього не намагається приховати головне: громадянська війна Таргарієнів більше не є суперечкою рад, листів і спадкових аргументів. Вона стала війною кораблів, драконів, зрад, паніки й тіл, які падають у море.

У центрі епізоду — битва в Глотці, один із ключових епізодів «Танцю драконів». Саме вона показує, чим тепер буде «Дім дракона»: не лише родинною драмою про владу, а видовищем катастрофи, де кожне політичне рішення швидко набуває фізичної форми — вогню, крові, води й попелу.

Третій сезон «Дому дракона» відкривається без довгого розгону. Епізод «Salt and Sea, Fire and Blood», який вийшов 21 червня 2026 року на HBO, одразу переводить серіал із режиму політичного очікування в режим повномасштабної війни за Залізний трон.

Якщо другий сезон довго накопичував напругу, то прем’єра третього не намагається приховати головне: громадянська війна Таргарієнів більше не є суперечкою рад, листів і спадкових аргументів. Вона стала війною кораблів, драконів, зрад, паніки й тіл, які падають у море.

У центрі епізоду — битва в Глотці, один із ключових епізодів «Танцю драконів». Саме вона показує, чим тепер буде «Дім дракона»: не лише родинною драмою про владу, а видовищем катастрофи, де кожне політичне рішення швидко набуває фізичної форми — вогню, крові, води й попелу.

За попереднім аналізом Дейком, сила цієї прем’єри не тільки в масштабі постановки. Вона в тому, що серіал нарешті формулює свою головну тему без напівтонів: влада, здобута через династичне право, не рятує від хаосу, якщо її носії не здатні керувати наслідками власної жорстокості.

Рейніра Таргарієн входить у сезон як правителька, яка має формальну перевагу: більше драконів, сильніший флот, союз із Корлісом Веларіоном і моральний аргумент узурпованої спадщини. Але прем’єра одразу показує межу цієї переваги. У війні дракони не завжди є гарантією перемоги. Іноді вони лише пришвидшують катастрофу.

На іншому боці Ейгон уже не виглядає королем, здатним керувати навіть власним тілом, не кажучи про державу. Його каліцтво й втеча з Королівської Гавані залишають владу в руках Еймонда — холодного, небезпечного й психологічно нестабільного вершника Вхагар. Для Зелених це не сила, а бомба із затримкою.

Алісента розуміє це краще за всіх. Її план здати місто Рейнірі без великої різанини виглядає не як слабкість, а як остання спроба зберегти рештки раціональності. Але у світі, де сини більше не слухають матерів, а королі не контролюють власних армій, навіть мирний план потребує морального приниження.

Найгостріша сцена Алісенти з Еймондом працює не як шок заради шоку, а як візуальна формула влади, що зіпсувала навіть найінтимніші зв’язки. Материнська близькість стає політичним інструментом, синівська залежність — загрозою, а трон — механізмом, який перетворює родину на поле маніпуляції.

Рейніра стикається з іншим різновидом втрати контролю. Її син Джакейріс, намагаючись діяти як спадкоємець і захисник, фактично усуває матір від рішення й летить у битву сам. У цьому жесті є все: юнацька гордість, страх за Рейніру, недовіра до політичних компромісів і старий вестероський рефлекс, за яким чоловік вважає себе природним носієм дії.

Саме ця помилка веде серіал до його першої великої трагедії сезону. Джейс не просто бере участь у бою — він входить у простір, де героїчний імпульс більше нічого не гарантує. Його дракон Вермакс гине не миттєво, а болісно, майже повільно, і сцена працює тому, що істота на екрані сприймається не як ефект, а як жива частина персонажа.

Смерть Джакейріса завершує цей удар. Він переживає падіння, виживає після втрати дракона — і гине від стріл, без величі, без королівського ритуалу, майже буденно. У цьому є жорстока чесність «Дому дракона»: у війні спадкоємці вмирають не тому, що їхня арка завершена, а тому, що вони опинилися в неправильному місці в неправильну мить.

Морська битва поставлена як хаос, у якому немає чистої військової слави. Флот Тріархії, кораблі Морського Змія, палаючі палуби, люди у воді, дракони над щоглами — усе зливається в картину, де глядач спершу захоплюється масштабом, а потім починає відчувати дискомфорт від власного захоплення.

Це давній прийом всесвіту «Гри престолів», але тут він працює особливо точно. Серіал дає глядачу те, чого той чекав після повільнішого другого сезону: велику битву, драконів, смерть, вогонь і видовищність. А потім змушує поставити неприємне питання: чи справді саме цього ми хотіли?

Шарако Лохар у виконанні серіалу стає не просто екзотичною піратською фігурою, а носієм іншої логіки війни. Вона воює не стільки за Зелених, скільки за власний рахунок, власну образу й власну легенду. Її зіткнення з Корлісом Веларіоном перетворює битву з політичної операції на особисте полювання.

Корліс у цій прем’єрі залишається людиною моря навіть тоді, коли море виходить з-під його влади. Його флот — символ сили Чорних, але саме флот стає пасткою. Удар Тріархії показує, що жоден досвід, титул чи стара слава не захищають від війни, яка розрослася швидше, ніж її учасники встигли її осмислити.

Окремий нерв епізоду — дикі або нові дракони. Вони мали стати відповіддю Рейніри на дефіцит досвідчених вершників, але прем’єра показує інше: дракон не є просто зброєю, яку можна додати до балансу сил. Це жива стихія, яка має власний страх, власну реакцію й власну здатність перетворити план на різанину.

Саме тому поява Sheepstealer у бою така важлива. Це не героїчний вихід нового союзника, а катастрофа приручення, яке не стало контролем. Дракон у паніці палить усіх підряд, і серіал дуже чітко розводить дві речі: володіти драконом і керувати ним — не одне й те саме.

Візуально епізод виглядає як заявка на наймасштабнішу фазу всього проєкту. Але його справжня цінність не лише в бюджеті чи комп’ютерній графіці. Вона в тому, що битва не розчиняє персонажів у видовищі. Навпаки, кожен великий кадр повертає до конкретної людської слабкості: страху, самовпевненості, ревнощів, сорому, любові й потреби довести власну вагу.

Тому прем’єра працює не тільки як екшн, а як моральний перелом сезону. Після неї вже неможливо уявляти війну Таргарієнів як боротьбу двох законних аргументів. Це боротьба системи, яка сама себе пожирає. Кожен дракон, кожен союзник, кожен родич і кожен корабель стає ресурсом, який буде витрачено.

«Дім дракона» завжди був серіалом про спадковість — кров, дім, ім’я, право, родовід. Але третій сезон з перших хвилин уточнює: спадковість передає не лише владу, а й прокляття. Таргарієни успадкували драконів, але разом із ними — спокусу вважати себе вищими за наслідки.

Прем’єра завершується не перемогою, а спустошенням. Кораблі горять, вода приймає мертвих, вершники дивляться на наслідки власних рішень із висоти, яка більше не здається привілеєм. Після такої битви Залізний трон не виглядає нагородою. Він виглядає місцем, до якого всі йдуть через руїни.

Саме цим епізод і вражає. Він не просто запускає сезон. Він нагадує, що у світі Джорджа Мартіна війна ніколи не є очищенням. Вона не розставляє всіх по місцях і не дає справедливого фіналу. Вона лише відкриває в людях те, що мир дозволяв приховувати. У «Домі дракона» вода й вогонь нарешті злилися в одну стихію — і тепер ця стихія рухатиме сезон уперед.

МАТЕРІАЛ ГАЗЕТИ ДЕЙКОМ10 мільйонів глядачів подивилися "Будинок дракона", повідомляє HBOТелеканал заявив, що глядацька аудиторія спін-оффу "Гри престолів" стала найбільшим стартом для серіалів в його історії.

Спадок "Гри престолів"

Уявіть світ, де боротьба за владу настільки всеохоплююча, що родинні узи розриваються під вагою амбіцій. Де дракони є не просто символом могутності, але й метафорою руйнівної сили, яку приносить влада. Саме таким є "Будинок дракона" — серіал, який повернув глядачів у знайомий, але водночас новий Вестерос.

На основі книги Джорджа Р. Р. Мартіна "Полум’я і кров", серіал переносить нас у часи, коли дім Таргарієнів перебував на піку своєї слави. Водночас ця епоха стає ареною наймасштабнішого внутрішнього конфлікту, який розірвав династію зсередини. "Будинок дракона" вражає не лише масштабом, а й глибиною, занурюючи глядача в драматичні події через фокус на персонажах і їхніх мотиваціях.

Політика і конфлікт: корінь розпаду

Суперництво за Залізний трон

Спадок "Гри престолів"

Уявіть світ, де боротьба за владу настільки всеохоплююча, що родинні узи розриваються під вагою амбіцій. Де дракони є не просто символом могутності, але й метафорою руйнівної сили, яку приносить влада. Саме таким є "Будинок дракона" — серіал, який повернув глядачів у знайомий, але водночас новий Вестерос.

На основі книги Джорджа Р. Р. Мартіна "Полум’я і кров", серіал переносить нас у часи, коли дім Таргарієнів перебував на піку своєї слави. Водночас ця епоха стає ареною наймасштабнішого внутрішнього конфлікту, який розірвав династію зсередини. "Будинок дракона" вражає не лише масштабом, а й глибиною, занурюючи глядача в драматичні події через фокус на персонажах і їхніх мотиваціях.

Політика і конфлікт: корінь розпаду

Суперництво за Залізний трон

Сюжетна основа "Дом дракона" — це боротьба за престол, яка починається із запитання: "Хто гідний правити?" Коли король Візеріс I Таргарієн оголошує спадкоємицею трону свою доньку Рейніру, його рішення стає викликом традиціям. Згідно із усталеними нормами, трон має перейти до чоловіка, навіть якщо це менш гідний кандидат.

Рішення Візеріса стає детонатором майбутнього конфлікту. Принцеса Рейніра стикається не лише із зневагою з боку дворян, але й із відкритим опором членів власної родини. Водночас шлюб короля з молодою Алісент Гайтауер, подругою Рейніри, створює нову політичну лінію, яка поступово переростає в табір "зелених" — супротивників Рейніри.

"Будинок дракона", прем'єра якого відбулася в неділю, є приквелом надзвичайно популярного серіалу "Гра престолів". Оллі Аптон/HBO

Гендерна політика у Вестеросі

"Будинок дракона" не лише відтворює феодальні інтриги, але й порушує актуальні питання гендерної рівності. Принцеса Рейніра бореться за своє право на престол, уособлюючи сучасну жінку, яка кидає виклик патріархальним нормам. Її історія показує, наскільки жорстоким може бути суспільство до тих, хто не вписується в його традиційні рамки.

Королева Алісент, у свою чергу, демонструє інший шлях. Вона намагається захищати своїх дітей, використовуючи інструменти, доступні жінці у світі, де чоловіки контролюють владу. Її хитрість і здатність маніпулювати оточенням стають засобом виживання, але водночас змушують її йти на моральні компроміси.

Династична війна: від слів до дій

"Танець драконів"

Другий сезон "Будинку дракона" поглиблює конфлікт між "чорними" і "зеленими". Це не просто політична гра — це повномасштабна війна, яка охоплює всі великі доми Вестеросу. Кожна сторона намагається заручитися підтримкою, укладаючи шлюби, обіцяючи винагороди і навіть погрожуючи своїми драконами.

Дракони у цьому конфлікті стають зброєю, яка визначає перебіг війни. Однак серіал показує, що контроль над такою силою — це ілюзія. В одній із найбільш вражаючих сцен другого сезону ми бачимо, як неконтрольовані дії дракона призводять до руйнування, яке не можна зупинити.

Особиста ціна війни

"Будинок дракона" робить акцент на тому, як війна змінює людей. Герої, які на початку серіалу здаються благородними і вірними своїм ідеалам, поступово перетворюються на безжальних гравців. Рейніра, яка прагнула лише справедливості, стає готовою пожертвувати будь-чим заради перемоги. Деймон, який спочатку був романтичним антигероєм, усе більше демонструє жорстокість і прагнення до абсолютної влади.

Людська драма: розкриття персонажів

Рейніра Таргарієн

Рейніра — серце цієї історії. Її шлях від наївної принцеси до впевненої, але зламаної жінки вражає своєю емоційною насиченістю. Через флешбеки та детальні сцени її життя ми розуміємо, як тиск суспільства та постійна загроза впливають на її рішення.

Особливо чутливими є сцени, де вона бореться за своїх дітей. Її материнська любов протиставляється її політичним амбіціям, створюючи внутрішній конфлікт, який не залишає глядачів байдужими.

Рейніра (Емма Д'Арсі) думає, що якби лише правильні люди могли почати розмову, можливо, війни можна було б уникнути Тео Вайтман/HBO

Алісент Гайтауер

Якщо Рейніра уособлює боротьбу за право бути рівною, Алісент демонструє прагнення зберегти статус-кво. Її персонаж стає своєрідним мостом між минулим і сучасністю. Через її образ серіал досліджує, як суспільні норми обмежують жінок, але водночас надають їм інструменти для впливу.

Її складні стосунки з Рейнірою — один із найсильніших аспектів серіалу. Вони показують, як дружба може стати жертвою політичних амбіцій і як особисті травми формують глобальні конфлікти.

Деймон Таргарієн

Деймон є антагоністом і союзником водночас. Його харизматичність і темна енергія притягують увагу, але його вчинки викликають глибокі етичні запитання. Його складні відносини з Рейнірою додають історії напруги та неоднозначності.

Деймон (Метт Сміт) коронував свою дружину-племінницю королевою. Але не без певного страху. Оллі Аптон/HBO

Дракони як метафора

Дракони у серіалі — це більше, ніж просто міфічні істоти. Вони символізують силу, яку важко контролювати, і відповідальність, яку несе влада. У першому сезоні дракони слугують переважно засобом залякування, тоді як у другому вони стають активними учасниками подій.

Однією з найсильніших сцен є битва між двома драконами, яка завершується катастрофою. Ця сцена демонструє, наскільки руйнівними можуть бути дії, продиктовані емоціями, і як швидко влада перетворюється на хаос.

Реніс (Єва Бест), мабуть, мала підпалити повстанську фракцію Таргарієнів, коли мала нагоду. Оллі Аптон/HBO

Розповідь через наративну журналістику

"Будинок дракона" використовує принципи наративної журналістики, щоб залучити глядача до подій. Серіал не просто розповідає історію, а й розкриває її через деталі: напружені діалоги, флешбеки, символічні сцени.

Кожен епізод подібний до розслідування, де глядач крок за кроком дізнається про причини і наслідки дій героїв. Цей підхід створює ефект присутності, ніби ви самі є свідком подій, що розгортаються.

Від епосу до метафори

"Будинок дракона" — це більше, ніж просто історія про Таргарієнів. Це дослідження природи влади, родинних зв’язків і суспільних норм. Серіал змушує замислитися над тим, яку ціну ми готові платити за свої амбіції і як наші дії впливають на тих, хто поруч.

Завдяки глибоким персонажам, складним конфліктам і майстерній кінематографії "Будинок дракона" перетворюється на справжній культурний феномен. І хоча він розповідає про вигаданий світ, його уроки залишаються актуальними і сьогодні. Вестерос продовжує бути дзеркалом нашої реальності — з усіма її конфліктами, амбіціями і трагедіями.

Офіційне підтвердження третього сезону

Напередодні прем'єри другого сезону серіалу "Дім дракона" компанія HBO офіційно оголосила про продовження серіалу на третій сезон. Ця новина була оприлюднена 13 червня 2024 року через офіційні канали HBO.

Очікувані дати виробництва та прем'єри

Офіційне підтвердження третього сезону

Напередодні прем'єри другого сезону серіалу "Дім дракона" компанія HBO офіційно оголосила про продовження серіалу на третій сезон. Ця новина була оприлюднена 13 червня 2024 року через офіційні канали HBO.

Очікувані дати виробництва та прем'єри

За наявною інформацією, сценарій третього сезону почали розробляти навесні 2024 року. Ймовірно, зйомки розпочнуться наприкінці 2024 року і триватимуть до середини 2025 року. З урахуванням стандартних термінів виробництва сучасних серіалів, прем'єра третього сезону "Дому дракона" очікується на початку 2026 року, з можливим виходом для глядачів влітку 2026 року.

Підтвердження від HBO

Офіційні заяви HBO підтверджують, що продовження серіалу планується, а зйомки розпочнуться у 2025 році. Після показу першого сезону минуло два роки до прем'єри наступного. Ймовірно, творці продовжать дотримуватися цієї традиції, і, якщо не станеться жодних непередбачених подій, прем'єра третього сезону "Дому дракона" відбудеться наприкінці 2025 року або на початку 2026 року.

Хоча точна дата виходу третього сезону "Дому дракона" ще не оголошена, офіційні підтвердження від HBO та наявна інформація вказують на те, що прем'єра може відбутися в 2026 році. Глядачам залишається чекати на подальші офіційні повідомлення від HBO щодо деталей виробництва та дати виходу нового сезону.

Повернення до Вестеросу

"Будинок дракона" став одним із найбільш очікуваних серіалів 2020-х років. Після фіналу "Гри престолів", що викликав багато суперечок, HBO прагнуло повернути довіру глядачів через створення чогось глибокого та переконливого. Замість продовження подій "Гри престолів", творці обрали шлях передісторії. "Будинок дракона" фокусується на домі Таргарієнів, сім’ї, яка панувала у Вестеросі, і їхній боротьбі за владу.

Цей серіал має все, що зробило оригінал культовим: епічні битви, багатогранних персонажів, інтриги та несподівані повороти сюжету. Однак "Будинок дракона" вийшов за межі простої драми, запропонувавши глибше розкриття теми влади, сімейних стосунків і тягаря історії.

Відродження дому Таргарієнів: політика та сімейні конфлікти

Фінал сезону "Будинок Дракона". Ліам Деніел/HBO

Історичне тло та перший сезон

Повернення до Вестеросу

"Будинок дракона" став одним із найбільш очікуваних серіалів 2020-х років. Після фіналу "Гри престолів", що викликав багато суперечок, HBO прагнуло повернути довіру глядачів через створення чогось глибокого та переконливого. Замість продовження подій "Гри престолів", творці обрали шлях передісторії. "Будинок дракона" фокусується на домі Таргарієнів, сім’ї, яка панувала у Вестеросі, і їхній боротьбі за владу.

Цей серіал має все, що зробило оригінал культовим: епічні битви, багатогранних персонажів, інтриги та несподівані повороти сюжету. Однак "Будинок дракона" вийшов за межі простої драми, запропонувавши глибше розкриття теми влади, сімейних стосунків і тягаря історії.

Відродження дому Таргарієнів: політика та сімейні конфлікти

Фінал сезону "Будинок Дракона". Ліам Деніел/HBO

Історичне тло та перший сезон

Події першого сезону розгортаються у період найбільшої могутності дому Таргарієнів. Їхня влада заснована на силі драконів, але внутрішні чвари починають підривати стабільність. Це період, коли питання престолонаслідування стає каменем спотикання.

Принцеса Рейніра Таргарієн, оголошена спадкоємицею престолу, стикається з гендерними упередженнями і постійною загрозою від своїх суперників. На тлі цього її суперництво з Алісент Гайтауер, яка стає королевою через шлюб з її батьком, перетворюється на особисту та політичну війну.

Перший сезон майстерно демонструє, як особисті стосунки впливають на політичні рішення. Наприклад, відмова короля Візеріса розглянути альтернативних спадкоємців через особисту прив’язаність до Рейніри поглиблює конфлікт у королівстві.

Розвиток конфлікту в другому сезоні

Другий сезон занурює глядачів у безпосередні наслідки політичної кризи. Зіткнення між "чорними" (прихильниками Рейніри) і "зеленими" (фракцією Алісенти) стає неминучим. Глядачі бачать, як старі союзи руйнуються, а нові формуються, часто із жахливими наслідками.

Один із ключових моментів другого сезону — загострення напруги через драконів. Тепер дракони використовуються не лише як засіб стримування, але й як активну зброю у війні. Одночасно з цим зростає ціна цієї сили: неконтрольовані дії драконів призводять до руйнувань, які вже неможливо ігнорувати.

Психологічна глибина персонажів

Принцеса Рейніра: символ розриву між традицією та інновацією

Рейніра Таргарієн — одна з найбільш суперечливих героїнь у серіалі. Вона кидає виклик усталеним нормам, стаючи першою жінкою, оголошеною спадкоємицею престолу. Однак її характер далеко не ідеальний. Її рішення часто керуються емоціями, а не раціональністю, що робить її вразливою до маніпуляцій.

Сцени, в яких Рейніра намагається захистити своїх дітей, особливо зворушливі. Вона показана не лише як претендентка на трон, а й як мати, яка розуміє, що її амбіції ставлять під загрозу життя її родини. Це додає історії більшої емоційної напруги.

Рейніра (Емма Д'Арсі) спочатку не була впевнена, що мати дракона в Аддама — це добре. Тео Вайтман/HBO

Алісента (Олівія Кук) стала досить кмітливим гравцем до кінця 1 сезону. Який батько, така й дочка. Оллі Аптон/HBO

Королева Алісента: прагнення до порядку через хаос

Алісента Гайтауер — повна протилежність Рейнірі. Вона уособлює традиційний підхід до влади, зосереджений на стабільності та дотриманні правил. Її головний конфлікт полягає у бажанні захистити своїх дітей, що часто змушує її йти на моральні компроміси.

Особливу увагу у серіалі приділено її відносинам з Рейнірою. Те, що починалося як щира дружба, поступово перетворюється на безкомпромісну ворожнечу. Цей контраст між особистим і політичним додає драматизму їхній історії.

Принц Деймон: романтика та жорстокість

Деймон Таргарієн — найскладніший і найнепередбачуваніший персонаж серіалу. Його любов до Рейніри, попри всі складнощі, стає одним із рушіїв сюжету. Водночас його готовність до жорстокості та маніпуляцій змушує глядачів одночасно захоплюватися і ненавидіти його.

Його дуги у другому сезоні показують, як прагнення влади перетворює навіть найромантичніші ідеали на руїни. Його дії, часто продиктовані егоїзмом, мають катастрофічні наслідки для всіх навколо.

Деймон (Метт Сміт) і його дракон, здається, цілком згодні з тим, щоб дозволити своїй племінниці-дружині Ренірі (без зображення) взяти корону. Але, можливо, лише поки. HBO

Дракони як відображення сили та руйнування

Дракони у "Будинку дракона" — це не просто зброя. Вони уособлюють силу, яка може як захищати, так і руйнувати. У першому сезоні ми бачимо їх як символ влади дому Таргарієнів. Вони захоплюють уяву глядачів своєю величчю, але одночасно викликають страх.

У другому сезоні роль драконів значно зростає. Вони стають не лише частиною війни, а й її головним тригером. Епізоди з участю драконів демонструють, наскільки небезпечно використовувати цю силу безконтрольно. Ці сцени змушують замислитися над тим, як амбіції людей можуть зруйнувати навіть найбільші імперії.

Серед інших нематеріальних цінностей потрібна особлива кров — і певна бравура — щоб претендувати на дракона. На щастя для Г’ю (Кіран Бью), у нього було все. HBO

Кінематографія та наративна журналістика

Однією з найсильніших сторін "Будинку дракона" є його розповідна структура. Використання флешбеків і різних точок зору дозволяє глядачам глибше зануритися у світ Вестеросу. Наративна журналістика у серіалі проявляється через увагу до деталей: кожна дія героїв має свої наслідки, які розгортаються протягом кількох епізодів.

Кінематографічна якість серіалу заслуговує на окрему увагу. Використання натурних зйомок, комбінованих із високоякісною графікою, створює враження реального світу. Костюми і декорації допомагають передати атмосферу епохи, а музика підсилює драматизм ключових моментів.

Висновок: спадщина "Будинку дракона"

"Будинок дракона" став гідним продовженням епопеї Вестеросу. Його успіх базується не лише на багатій спадщині "Гри престолів", а й на самобутності. Від майстерного зображення конфліктів до глибоких психологічних портретів, серіал демонструє, як можна створювати складні історії, які зачіпають глядачів.

Другий сезон лише підтвердив потенціал "Будинку дракона". Глядачі з нетерпінням очікують на наступні глави цієї історії, адже серіал уже став більше, ніж просто телевізійним проєктом — це культурне явище, яке відродило захоплення світом Вестеросу.

Фінал 2-го сезону "Будинку дракона", який вийшов в ефір у неділю на каналі HBO, надав глядачам несподівану кількість нової інформації. Але він також викликав багато нових запитань. Персонажі з магічними здібностями показали свої руки. Один зниклий головний герой знову з'явився, а інші почали зникати. І кілька нових драконів були помічені по дорозі.

А чого не було помічено? Щось схоже на розв'язку. Поки багато кліффхенджерів висять і різні армії займають позиції, ось кілька запитань, над якими ми все ще розмірковуємо в очікуванні 3-го сезону.

Що це була за дивна фігура у видінні Демона?

Якщо не брати до уваги самих драконів, це був сезон з низьким рівнем магії - за винятком проклятого замку Гарренхол. Там Демона (Метт Сміт) мучили сни наяву, очевидно, під впливом таємничої Еліс Ріверс (Гейл Ренкін). У фіналі Еліс дарувала йому велике видіння - те, яке здебільшого дало йому уявлення про події, що відбуватимуться у "Грі престолів".

Фінал 2-го сезону "Будинку дракона", який вийшов в ефір у неділю на каналі HBO, надав глядачам несподівану кількість нової інформації. Але він також викликав багато нових запитань. Персонажі з магічними здібностями показали свої руки. Один зниклий головний герой знову з'явився, а інші почали зникати. І кілька нових драконів були помічені по дорозі.

А чого не було помічено? Щось схоже на розв'язку. Поки багато кліффхенджерів висять і різні армії займають позиції, ось кілька запитань, над якими ми все ще розмірковуємо в очікуванні 3-го сезону.

Що це була за дивна фігура у видінні Демона?

Якщо не брати до уваги самих драконів, це був сезон з низьким рівнем магії - за винятком проклятого замку Гарренхол. Там Демона (Метт Сміт) мучили сни наяву, очевидно, під впливом таємничої Еліс Ріверс (Гейл Ренкін). У фіналі Еліс дарувала йому велике видіння - те, яке здебільшого дало йому уявлення про події, що відбуватимуться у "Грі престолів".

Однак одна маленька деталь - бліде обличчя з родимою плямою винного кольору - виділялася як особливо незнайома. Воно остаточно підтвердило особу людини, раніше відомої як Триокий Крук, показавши, що це не хто інший, як Брінден Ріверс, також відомий як Кривавий Ворон. Це майбутній нащадок Демона, і, можливо, саме тому Демон має доступ до мережі Залісся.

А що з Геленою?

Поява Гелени (Фіа Сабан) у видінні Демона вказує на те, що вона може бути більш обізнаною, ніж вважалося раніше. Безумовно, ця дивна і трагічна душа позиціонувалася як мрійниця свого покоління. Але тепер виникають більші питання про її ясновидіння, і про те, яке відношення до цього можуть мати Аліс і Бладрейвен. Допомагають вони їй чи маніпулюють? Чи вона їхній Бран Старк?

Яку більшу роль вона незабаром відіграватиме? І чи відіграватиме взагалі? Її одноокий брат Аемонд (Юен Мітчелл) погрожував її життю після того, як вона відмовилася їхати на драконі в бій. Він небезпечний хлопець. Наскільки він готовий виконати свою погрозу?

Гей, ось Отто (Ріс Іфанс). Але ... де саме Отто? Оллі Аптон/HBO

Де Хайтауерси?

Хайтауерів - Алісенту (Олівія Кук) та Отто (Рис Іфанс) - знімають з шахової дошки. Аліса заявила, що готова пожертвувати своїм сином Ейгоном, якщо це дасть їй змогу спокійно піти на пенсію, і до кінця епізоду здається, що вона готова втекти. Але згідно з "Вогнем і кров'ю", книгою-першоджерелом Джорджа Мартіна, Аліса має ще багато чого зробити. Як довго Аліса може перебувати у відпустці, перш ніж її знову втягнуть в інтригу, особливо після того, як вона дізнається, що Ейгон пропав безвісти? І що станеться далі, якщо її стара подруга Рейніра (Емма Д'Арсі) спробує пристати на її пропозицію здати Королівську Гавань?

А ще є Отто, цілковита дика карта. Він відсутній у дії з третього епізоду, а наприкінці фіналу ми бачимо його ув'язненим у якійсь камері, яку утримують невідомі нам люди. Чи Ларіс Стронг (Меттью Нідем) тримала Отто там для подальшого використання? Чи Отто пристав на пропозицію Алісенти розшукати Тіреллів, що могло закінчитися катастрофою? Чи є він бранцем Бісбері? Зрештою, Отто звинувачують у смерті Лаймана Бізбері (Білл Патерсон) у першому сезоні, і в результаті племінник Отто, лорд Ормунд Хайтауер, бореться з Бізбері у Видолинку.

Хто ж ці два нові дракони?

Протягом останніх кількох серій Раена Таргарієн (Фібі Кемпбелл) намагається вистежити дикого дракона в Долині, який загриз отару місцевих овець. У фіналі 2-го сезону вона нарешті зустрічається з ним віч-на-віч - і його почуття до неї далеко не однозначні. Читачі книг знають цього дракона як Вівцекрада. Чи хоче він, щоб Раена була його вершницею?

У фінальному монтажі ми також бачимо дракона, що пролітає над нами, коли армія Хайтауера марширує до бою. Згідно з книгами, це Тессаріон, на якому їде Даерон, часто забутий третій син Алісанта.

Щодо драконів: вибір Сізмоком нового вершника, Аддама з Халлу (Клінтона Ліберті), піднімає ключове питання. У книгах нам розповідають, що жоден дракон ніколи не мав двох вершників, поки перший ще живий. Чи означає це, що Лаенор Веларіон (Джон Макміллан), який інсценував свою смерть у першому сезоні, справді мертвий? Чи правила змінилися? І якщо це правило змінилося, то що ще з книжок могло змінитися?

Ейгон і Ларіс (Том Глінн-Карні, ліворуч, і Меттью Нідхем) готуються до невеликої подорожі. Ліам Деніел/HBO

Куди їде Ейгон?

Ейгон ІІ (Том Глінн-Карні) у поганому стані, і Ларіс Стронг пропонує їм покинути місто. Його мати вірить, що зможе переконати сина відмовитися від своїх претензій; тоді він зможе служити королівству або в Септі, або в Нічній Варті. (Безшлюбність більше не є перешкодою.) Ларіс має на думці кращі речі, як-от оплачена відпустка у Браавосі. Востаннє ми бачимо їх обох, коли Ларіс вивозить Ейгона з Королівської Гавані у возі, повному птахів у клітках.

Це має перегукуватися з втечею Ар'ї у "Грі престолів"? Можливо. Але, як і Ар'я, вони можуть опинитися не там, куди прямують. Чи зможе цей імпульсивний, невпевнений у собі Таргарієн пересидіти війну, яка ведеться в його ім'я?

Фінальна серія другого сезону "Дому Дракона" зачарувала глядачів своїм напруженим сюжетом і приголомшливими візуальними ефектами. Цей сезон ознаменувався поглибленням конфлікту між Зеленими та Чорними, що завершився вибуховим фіналом, який обіцяє ще більшу драму в наступних епізодах.

Динаміка влади, що змінюється

Поки триває битва за Залізний трон, серіал досліджує складний політичний ландшафт Вестеросу. Після того, як король Аегон був важко поранений, а його молодший брат Аемонд став регентом, напруга досягла нових висот.

Фінальна серія другого сезону "Дому Дракона" зачарувала глядачів своїм напруженим сюжетом і приголомшливими візуальними ефектами. Цей сезон ознаменувався поглибленням конфлікту між Зеленими та Чорними, що завершився вибуховим фіналом, який обіцяє ще більшу драму в наступних епізодах.

Динаміка влади, що змінюється

Поки триває битва за Залізний трон, серіал досліджує складний політичний ландшафт Вестеросу. Після того, як король Аегон був важко поранений, а його молодший брат Аемонд став регентом, напруга досягла нових висот.

Правління Аемонда було пов'язане з труднощами, особливо в той час, коли королева Рейніра Таргарієн, яка перебуває на Драконячому Камені, продовжує збирати сили і союзників, в тому числі нових вершників на драконах.

Ця підготовка до потенційного наступу тримає глядачів на краєчку крісла, прагнучи побачити наслідки, що розгортаються (gamesradar) (Winter is Coming).

Темп і результат передостаннього епізоду

Передостанній епізод, "Леді з озера", що веде до фіналу, був одночасно і наративним, і візуальним видовищем. Критики відзначили ретельний темп епізоду, який, хоч і навмисно, але підготував підґрунтя для кульмінаційних подій.

Серед моментів, що заслуговують на увагу, - емоційна подорож Алісенти, яка бореться зі своєю зменшуваною силою, а також примарна присутність Демона в Гарренхолі, який будує грізну армію для майбутніх протистоянь

Фінальні сцени епізоду, що включають погоню за драконом, яка символізує хиткий баланс сил, змусили фанатів з нетерпінням чекати наступних кроків обох фракцій (gamesradar).

Фінал-рекордсмен

Сам фінал, відомий як найдовший епізод у серії на сьогоднішній день - 73 хвилини, не розчарував. Він майстерно збалансував дію з розвитком персонажів, забезпечивши гідне завершення сезону, наповненого політичними інтригами та особистими вендетами.

Тривалість епізоду дозволила глибше дослідити мотивацію персонажів і наслідки їхніх вчинків, що зробило його видатним завершенням сезону ("Зима наближається").

Роздуми та майбутні напрямки

Під час роботи над "Домом дракона" творці серіалу продовжували заглиблюватися у багату історію всесвіту Джорджа Р.Р. Мартіна, розкриваючи складні взаємини та історичні конфлікти, що визначають Вестерос. Ретельна увага до дуг персонажів та нюансоване зображення боротьби за владу були особливо високо оцінені, при цьому серіал зберігає свою репутацію високоякісного оповідання історій та виробництва.

Забігаючи наперед, можна сказати, що очікування третього сезону вже зростає. Оскільки поточний сезон запустив численні сюжетні лінії, шанувальникам залишається лише здогадуватися про майбутні союзи, зради та битви, які визначатимуть долю династії Таргарієнів. Як завжди, "Дім Дракона" залишається обов'язковим до перегляду для шанувальників епічного фентезі, обіцяючи ще більше захопливих поворотів у розгортанні сюжету.

1 епізод | 2 епізод | 3 епізод | 4 епізод | 5 епізод | 6 епізод | 7 епізод | 8 епізод

Хто є хто? | Моменти | Погляди на сезони | Фінал сезону | Вершники

Фінал сезону "Будинок Дракона". Ліам Деніел/HBO

Центральною темою фіналу стала боротьба за владу та важкі моральні вибори, які стоять перед головними героями.

Королева Рейніра: між війною та маиром

Фінальний епізод відзначився тим, що Рейніра Таргарієн, яка опинилася в центрі подій, отримала визнання як королева Семи Королівств. Її прихід до влади не був легким: вона зіткнулася з втратою дитини та внутрішніми конфліктами, які загрожували розколом серед її прихильників. Пропозиція від Отто Гайтауера, представника Грінів, на перший погляд, здавалася мирною: Рейнірі обіцяли збереження земель і титулів за умови визнання її суперника, Ейгона II, як короля. Однак це вимагало б відмови від її претензій на трон.

Емма Д'Арсі та Ріс Іфанс у фільмі «Будинок Дракона». Оллі Аптон / HBO

Деймон і Дракони: готовність до війни

Деймон Таргарієн, одна з найбільш суперечливих фігур серіалу, був готовий негайно розпочати війну, щоб утвердити права Рейніри. Він вважав, що сила драконів може стати вирішальним фактором у конфлікті. Водночас Рейніра, згадавши пророцтво про Пісню Льоду і Полум'я, намагалася уникнути знищення королівства. Її сумніви щодо застосування сили показали, що вона не бажає правити "царством попелу та кісток".

Центральною темою фіналу стала боротьба за владу та важкі моральні вибори, які стоять перед головними героями.

Королева Рейніра: між війною та маиром

Фінальний епізод відзначився тим, що Рейніра Таргарієн, яка опинилася в центрі подій, отримала визнання як королева Семи Королівств. Її прихід до влади не був легким: вона зіткнулася з втратою дитини та внутрішніми конфліктами, які загрожували розколом серед її прихильників. Пропозиція від Отто Гайтауера, представника Грінів, на перший погляд, здавалася мирною: Рейнірі обіцяли збереження земель і титулів за умови визнання її суперника, Ейгона II, як короля. Однак це вимагало б відмови від її претензій на трон.

Емма Д'Арсі та Ріс Іфанс у фільмі «Будинок Дракона». Оллі Аптон / HBO

Деймон і Дракони: готовність до війни

Деймон Таргарієн, одна з найбільш суперечливих фігур серіалу, був готовий негайно розпочати війну, щоб утвердити права Рейніри. Він вважав, що сила драконів може стати вирішальним фактором у конфлікті. Водночас Рейніра, згадавши пророцтво про Пісню Льоду і Полум'я, намагалася уникнути знищення королівства. Її сумніви щодо застосування сили показали, що вона не бажає правити "царством попелу та кісток".

Серед інших нематеріальних цінностей потрібна особлива кров — і певна бравура — щоб претендувати на дракона. На щастя для Г’ю (Кіран Бью), у нього було все. HBO

Вірність та зрада: важливість союзів

На стороні Рейніри стали Корліс Веларіон і його дружина Рейніс. Після тривалих сумнівів і втрат, Корліс вирішив підтримати Рейніру, вбачаючи в ній єдину можливість для їхнього роду уникнути занепаду. Їхнє рішення було важливим, адже Веларіони контролювали потужний флот, який міг суттєво вплинути на баланс сил у конфлікті.

Стів Туссен і Єва Бест у фільмі «Будинок Дракона». Оллі Аптон/HBO

Моральні випробування та майбутнє

Фінал сезону показав, як кожен з героїв стикається з важкими моральними виборами. Питання лояльності, сімейних зв'язків і прагнень до влади переплітаються, створюючи напруження, яке може вибухнути в наступному сезоні. Чи зможе Рейніра утримати трон, зберігаючи при цьому свою людяність? Чи переважить прагнення до миру над жагою війни?

Другий сезон "Дом Дракона" підтвердив свою репутацію як епічного фентезі, де політика, зради і динаміка влади завжди на першому плані. Закінчення сезону залишило багато відкритих питань, на які глядачі з нетерпінням чекатимуть відповідей у третьому сезоні. Наразі серіал залишається одним із найобговорюваніших телевізійних шоу, що зібрав мільйони шанувальників по всьому світу​.

Продовжуючи аналіз фіналу другого сезону "Будинку Дракона," варто згадати про інтриги та політичні маневри, які охопили не лише головних героїв, але й інших гравців, що прагнуть збільшити свій вплив.

Рейніра (Емма Д'Арсі) думає, що якби лише правильні люди могли почати розмову, можливо, війни можна було б уникнути. Тео Вайтман/HBO

Інтриги та вірність: інші дійові особи

Гра престолів завжди була ареною для численних маневрів і змов. У фіналі сезону ми побачили, як деякі персонажі виявили несподівану вірність або ж хитромудро сплутали карти іншим. Лорд Борон, наприклад, зважив всі "за" та "проти", перш ніж вирішити, кого підтримати в боротьбі за трон.

Паралелі з історією вестеросу

Сезон також нагадував про глибоке історичне коріння серіалу, повертаючи до пам'яті Пісню Льоду і Полум'я, яка передрікає загрозу з півночі. Ці пророчі мотиви додають напруги, бо на тлі конфліктів і амбіцій героїв приховано справжня загроза, яка може стати вирішальною для всієї історії.

Культура та символізм: дракони та вогонь

Дракони, як символ влади та величі Таргарієнів, стали ключовим елементом сюжету. Їхня присутність не лише надає серіалу епічного масштабу, але й підкреслює міфологічну природу світу Вестеросу. Зокрема, дракони Рейніри та її союзників стали символом її претензій на трон та сили, яка здатна змінити хід історії.

Рейніра (Емма Д'Арсі) втратила дитину від своїх ворогів наприкінці 1 сезону. Цілком зрозуміло, що вона буде шукати крові у 2 сезоні. Оллі Аптон/HBO

Загадковість майбутнього: очікування третього сезону

Завершення другого сезону залишило багато питань без відповідей. Чи зможе Рейніра зберегти владу та об'єднати королівство, або ж війна між Грінами та Чорними перетвориться на кривавий конфлікт? Чи буде втілено пророцтво про Пісню Льоду і Полум'я, і як це вплине на долю Вестеросу? Глядачі з нетерпінням чекають на продовження, щоб дізнатися, які нові випробування постануть перед героями у третій частині цієї захоплюючої саги.

Другий сезон "Будинку Дракона" не лише поглибив сюжетні лінії, але й підняв питання, які зачіпають серце і розум. Піднімаючи теми влади, морального вибору та долі, серіал продовжує залишатися яскравим прикладом високої якості телевізійного фентезі. А завершення сезону лише підігріло цікавість до того, що чекає на нас у майбутньому.

Завершення другого сезону "Будинку Дракона" підготувало основу для епічного протистояння у третьому сезоні. На фоні наростаючого конфлікту між Грінами та Чорними, герої стикаються з необхідністю робити важливі вибори, що можуть змінити хід історії Вестеросу. Під питанням залишаються не лише претензії на трон, а й доля всього королівства. Залишаючи глядачів у напрузі, серіал продовжує заглиблюватися у теми влади, вірності та морального вибору, що робить його одним з найочікуваніших телевізійних проектів наступного року.

Попри масштабність і багатогранність історії, центральна лінія залишається незмінною — боротьба за трон Вестеросу. Другий сезон вкотре підкреслив, що цей світ не має простих рішень або чорно-білих поділів. Кожен персонаж, будь то Рейніра, Деймон, Алісента чи інші, зіштовхується з власними внутрішніми демонами та моральними дилемами, які впливають на їхні дії та вибори.

Деймон (Метт Сміт) коронував свою дружину-племінницю королевою. Але не без певного страху. Оллі Аптон/HBO

Сюжетні повороти та їх вплив

Особливої уваги заслуговує розвиток сюжету навколо дитячих персонажів, які з кожним епізодом стають важливими гравцями у цій складній політичній грі. Їхні взаємини, конфлікти і союзи додають глибини і складності основному сюжету, створюючи нові лінії напруги.

Історичні паралелі та пророцтва

Пророцтво про Пісню Льоду і Полум'я, яке прозвучало ще в першому сезоні, залишається одним із ключових елементів сюжету. Воно не лише додає містики та символізму, але й змушує глядачів шукати паралелі з подіями, які ми вже бачили у "Грі престолів". Це створює відчуття циклічності історії, де минуле і майбутнє постійно переплітаються.

Чудова візуалізація та саундтрек

Не можна обійти увагою й візуальне виконання серіалу. Кожен епізод вражає своїми ефектами, костюмами та декораціями, які створюють неповторну атмосферу світу Вестеросу. Особливої уваги заслуговують сцени з драконами, які стали своєрідною візитівкою серіалу. Саундтрек, як завжди, підсилює емоційне сприйняття, додаючи глибини та епічності кожному моменту.

Очікування третього сезону

З кожним новим сезоном "Будинок Дракона" продовжує розширювати межі фентезійного телебачення. Фінал другого сезону залишає нас із безліччю питань і очікувань. Як складуться долі головних героїв? Чи зможе Вестерос уникнути нового кровопролиття? І, нарешті, яку роль зіграють дракони в цій великій грі? Відповіді на ці питання ми з нетерпінням чекатимемо в третьому сезоні.

"Будинок дракона", прем'єра якого відбулася в неділю, є приквелом надзвичайно популярного серіалу "Гра престолів". Оллі Аптон/HBO

В очікуванні третього сезону серіалу "Будинок Дракона" слідкуйте за новинами та анонсами газети Дейком, які ми підготуємо для вас від HBO!

1 епізод | 2 епізод | 3 епізод | 4 епізод | 5 епізод | 6 епізод | 7 епізод | 8 епізод

Хто є хто? | Моменти | Погляди на сезони | Фінал сезону | Вершники

Сезон 2, серія 8: «Королева, яка коли-небудь була»

Чехов застерігав письменників від того, щоб ставити на камін лише одну рушницю, не вистріливши з неї до кінця, не кажучи вже про дюжину. У фіналі другого сезону "Дом дракона" чеховський блеф розкривається 11 разів.

Вхагар, Дрімфайр, Сіракс, Вермакс, Вермітор, Караксес, Морський Коник, Срібнокрил, Місячний Танцюрист, а також новачки Вівцекрад і Тессаріон: Це живі дракони, яких ми вже представили, і всі вони готові - принаймні, теоретично - взяти участь у бойових діях на початку епізоду. (Ейгон оголошує свого дракона, Санфайра, мертвим, і це виводить його з дії; про Вівцекрада і Тессаріона докладніше пізніше). Одинадцять звірів напоготові, і жоден з них не вистрілив, коли йдуть фінальні титри.

Сезон 2, серія 8: «Королева, яка коли-небудь була»

Чехов застерігав письменників від того, щоб ставити на камін лише одну рушницю, не вистріливши з неї до кінця, не кажучи вже про дюжину. У фіналі другого сезону "Дом дракона" чеховський блеф розкривається 11 разів.

Вхагар, Дрімфайр, Сіракс, Вермакс, Вермітор, Караксес, Морський Коник, Срібнокрил, Місячний Танцюрист, а також новачки Вівцекрад і Тессаріон: Це живі дракони, яких ми вже представили, і всі вони готові - принаймні, теоретично - взяти участь у бойових діях на початку епізоду. (Ейгон оголошує свого дракона, Санфайра, мертвим, і це виводить його з дії; про Вівцекрада і Тессаріона докладніше пізніше). Одинадцять звірів напоготові, і жоден з них не вистрілив, коли йдуть фінальні титри.

Щоправда, Вхагар підпалює місто за кадром за командою Аемонда - жахливий злочин, який шокує як Чорний, так і Зелений табори. Проте весь епізод - весь сезон - будується на очікуванні пожежі, яка так і не настає. Навіть велика кількість драконів, що ширяють разом у гобелені початкових титрів, виглядає як приманка і підміна.

Цей фінальний чорний кадр вибив вітер з моїх вітрил. На жаль, епізод настільки добре нагнітає напругу та очікування війни на три фронти на горизонті, що стає жертвою власного успіху, коли дія так і не настає.

У Вузькому морі сер Тайланд Ланністер, капітан кораблів Зелених, укладає малоймовірний союз з непристойною королевою піратів Лохар (Абігейл Торн), перемігши її у боротьбі в багнюці. (Її вимога, щоб він запліднив її, очевидно, багато дружин, є або застереженням, або бонусом, залежно від вашої точки зору).

Їхні об'єднані флотилії будуть спрямовані проти флотилії лорда Корліса, з його сином і першим помічником Аліном на боці. Але лише неохоче: Молодий чоловік гнівно відкидає пропозиції батька, вважаючи, що їх замало і запізно. Алін ріс бідним і голодним, дивлячись, як Корліс і його спадкоємець Лаенор хизуються у своєму вбранні. Тепер, коли Лаенор помер, Корліс хоче мати від нього сина? Моряк відкидає цю пропозицію.

Основна частина боїв на суші, схоже, розгорнеться в Річкових землях, за які точаться запеклі суперечки. Принц-ізгой Демон зібрав усі армії регіону під прапором Рейнири - так, Рейнири, а не своїм власним. Він нарешті приходить до того, щоб повністю підтримати претензії своєї племінниці-дружини на Залізний трон, після того, як його нова подруга-відьма Аліс веде його до дерева греблі, щоб викликати видіння. (Моргніть, і ви пропустите одного з містичних Дітей Лісу, який тікає, коли він наближається).

У своєму видінні Демон бачить як знайомі з "Гри престолів" (Дейнеріс Таргарієн та її пташенята, Король Ночі та його армія мерців), так і нові (Рейніра на Залізному Троні, телепатичне повідомлення від королеви Гелени, яка розповідає йому, що всі вони є лише гравцями у великій історії). Це остаточно переконує його, що Пісня Льоду і Вогню, про яку колись розповідали його дружина і брат Візерис, - правдива. Покараний і настільки близький до вибачення, наскільки це можливо, Демон стає на коліна біля ніг своєї дружини, коли вона несподівано з'являється в Харренхолі, оголошуючи її нарешті єдиною справжньою королевою Вестеросу. Усі аплодують.

Звісно, ніхто в цій армії ще не бачив битви з драконами зблизька. Пережита битва на Ладьєвому Притулку похитнула віру та відвагу сера Крістона Коула, командувача Зеленої армії, яка вирушає на південь, щоб битися з Демоном. (Фінальний монтаж показує війська Старка, Ланністерів і Хайтауера, які також прямують туди. Армію Хайтауера супроводжує дракон, якого ми раніше не бачили; згідно з першоджерелом Джорджа Р. Р. Мартіна, це Тессаріон і його вершник, принц Дейрон Таргарієн, молодший син Візеріса та Алісент).

Коли сер Гвейн Хайтауер звинуватив його у незаконному зв'язку з сестрою Гвейна, Алісентою, заплямований королівський гвардієць виголошує промову, яка більше нагадує промову Растіна Коула, ніж Крістона Коула. "Дракони танцюють, а люди як пил під їхніми ногами, - каже він, опустивши очі. "І всі наші прекрасні думки, всі наші зусилля - ніщо. Ми йдемо назустріч своєму знищенню. Смерть буде своєрідним полегшенням, чи не так?"

Але хід, який цілком може покласти край війні, гравці з обох сторін сподіваються зробити якомога безкровніше. Наслідуючи несподіваний візит Рейніри до Королівської Гавані в Епізоді 3, щоб домовитися про мир зі своєю давньою подругою Алісентою, Зелена Королева віддячує їй тим самим, несподівано прибувши до Драконячого Каменя, щоб отримати аудієнцію у своєї Чорної колеги.

Спочатку Рейніра приймає гостю прохолодно - шведський стіл з насмішок і сарказму. Аліса мала свій шанс, і вона його відкинула. Тисячі людей загинули внаслідок цього. І що з того, що тепер вона розуміє, що зробила жахливу помилку? Рейніра не збирається пропонувати "прощення".

Але Алісанта тут не для того, щоб просити прощення - вона тут, щоб здатися. Вона стирає сардонічну посмішку з обличчя Рейнири, розкриваючи бойові плани її все більш неконтрольованого сина, принца-регента Аемонда. Коли за кілька днів він вирушить на Вхагар, щоб підтримати Коула в Річкових землях, Королівська Гавань буде беззахисною. Якщо Рейніра прибуде з військом, Алісанта накаже своїм військам кинути мечі і відчинити браму, поклавши край війні.

Але Рейніра знає, що Ейгону Таргарієну буде недостатньо стати на коліно - якщо його мати зможе переконати його зробити це, як Алісант, здається, вважає, що вона може. Рейнірі потрібна його голова на тарілочці. Це єдиний спосіб остаточно покласти край його претензіям і всій владі, що стоїть за ними. Аліса знає, що Рейніра має рацію; смерть її сина - це остання умова, яку Рейніра змушує її подавити, щоб підробити угоду про капітуляцію. "Син за сина", - огризається Чорна Королева, і слова Демона звучать в її голосі потворно і штучно.

Тож остаточна зрада Ейгона відбувається не від брата, а від матері. На щастя для нього, він вчасно тікає з Королівської Гавані. Як ми дізнаємося у фінальному монтажі, його захисниця, Ларис Клишонога, забирає його до того, як Аемонд або Рейніра встигають його вбити. (Мене не здивує, що Ларіс стоїть за таємничим ув'язненням Отто Хайтауера; що може бути кращим способом забезпечити такий хаос, ніж прибрати з дошки, можливо, єдину людину, яка могла б покласти цьому край?)

Але насильство та близькість до нього змінює людей. Хоча відсутність кульмінаційної дії була розчаруванням - і викарбуваним запрошенням очікувати тонни драконячих боїв у наступному сезоні - це не означає, що дракони нічого не робили. Вони змінюють людей самим фактом свого існування як живих, дихаючих, літаючих, вогнедишних екзистенційних загроз.

Подивіться на Крістона і Гвена, двох випробуваних у боях лицарів, повністю приголомшених руйнівною силою, свідками якої вони були і з якою незабаром можуть зіткнутися знову. Подивіться на Аемонда, жертву, що перетворилася на хулігана, який використовує Вхагар, щоб тисячами накидатися на невинних перехожих, коли його воля не виконується.

На Драконячому Камені самооцінка Джейкеріса продовжує руйнуватися, тому що в його очах нові вершники роблять його зв'язок з драконом менш особливим. Один з нових вершників, Ульф, вже зазнав неприємної трансформації особистості. Цей привітний п'яничка тепер став злим, зарозумілим, нахабним і вороже налаштованим до решти пілотів Чорного дракона, навіть до Рейнири. Можна майже почути, як його новознайдена сила б'є йому в голову.

А в Долині Раена Таргарієн ледь не помирає від спраги та виснаження, переслідуючи дикого дракона, потворного звіра, якого в книзі-першоджерелі назвуть Вівцекрадом. Для неї перемога над драконом варта потенційної втрати життя.

Прощальна думка, поки сили збираються

Під час свого останнього гарматного пострілу до Королівської Гавані у "Грі престолів" Дейнеріс говорила про "зламати колесо" - замість того, щоб контролювати систему рабства і страждань, яка керує світом, вона хоче розбити її на шматки. Її готовність стояти на вершині гори трупів, щоб зробити це, прирекла її на загибель.

Прикметно, що з усіх персонажів "Будинку дракона" саме Алісанта тепер хоче повністю зіскочити з цього колеса. Вона провела все своє життя в служінні цілям, які навіть не були її цілями, і їй немає чим похвалитися; вона увійде в історію як хапуга, який нерозумно захопив владу, щоб потім її втратити; вона пожертвує життям своєї старшої дитини; вона проживе решту свого життя в невідомості.

Але для неї це ціна миру, для королівства і для неї самої - не всі, кого торкнувся жах драконів, змінюються на гірше. У цьому контексті її останнє прохання до Рейнири залишити все позаду і поїхати з нею та Геленою було ще більш пронизливим: протягом усієї розмови можна бачити, як Алісантина набирається сміливості, щоб попросити, а Рейнира очікує, що вона це зробить. Вона запитує без особливої пристрасті, і Рейніра відмахується від неї люб'язно, але коротко, оскільки Пісня Льоду і Вогню зобов'язує її залишитися і правити Сімома Королівствами.

З'являється відчуття, що було втрачено вирішальну можливість. Аліса та Рейніра, як ніхто інший, розуміють, чому ця війна, до початку якої доклала руку кожна з них, є хибною і має закінчитися. Попри всі їхні вади, моральне переконання пов'язує їх так само міцно, як обов'язок, честь чи навіть кохання. Двом таким жінкам варто було б надати благодать поїхати в захід сонця, щоб разом стати вільними. Але те, що має бути, і те, що є, на жаль, відрізняється від того, що є, як чорне від зеленого.

<< Епізод сьомий

"Дім Дракона" нарешті виправдав свою назву; це все про драконів напередодні фіналу другого сезону, який вийде в ефір у неділю на HBO.

Громадянська війна Таргарієнів між Чорними (прихильниками королеви Рейнири на Залізний трон) та Зеленими (тими, хто підтримує її зведеного брата Ейгона) не обійшлася без палацових інтриг, зрад та популістської тактики. Але, зрештою, перевага залишається за стороною з найбільшою кількістю драконів.

Як одного разу сказав Демон Таргарієн, мандрівний король-консорт Рейніри: "Мрії не зробили нас королями. Це зробили дракони".

"Дім Дракона" нарешті виправдав свою назву; це все про драконів напередодні фіналу другого сезону, який вийде в ефір у неділю на HBO.

Громадянська війна Таргарієнів між Чорними (прихильниками королеви Рейнири на Залізний трон) та Зеленими (тими, хто підтримує її зведеного брата Ейгона) не обійшлася без палацових інтриг, зрад та популістської тактики. Але, зрештою, перевага залишається за стороною з найбільшою кількістю драконів.

Як одного разу сказав Демон Таргарієн, мандрівний король-консорт Рейніри: "Мрії не зробили нас королями. Це зробили дракони".

Ось огляд усіх драконів та їхніх вершників, які вже з'явилися в серіалі.

Команда Чорних

Сиракс

Рейніра (Емма Д'Арсі) спочатку не була впевнена, що мати дракона в Аддама — це добре. Тео Вайтман/HBO

Вершник: Рейніра Таргарієн (грає Емма Д'Арсі)

Статус: Живий

Дракон королеви з жовтою лускою, молодший за неї, присутній у серіалі з 1 сезону. Її названо на честь богині Валірії, приреченого міста в Ессосі, яке також було прабатьківщиною дому Таргарієнів.

Vermax

Вершник: Джейкеріс Веларіон (Гаррі Коллетт)

Статус: Живий

Первісток Рейнири, прив'язаний до свого дракона, який у серіалі має оливкову луску з блідо-помаранчевими перетинками крил.

Морський дим

Вершник: Аддам з Халла (Клінтон Ліберті)

Статус: Живий

Попереднім вершником Буревісника був Лаенор Веларіон, перший чоловік Рейнири і син Рейніса Таргарієна та Корліс Веларіон. У другому сезоні Сісмок активно шукав Аддама, одного з простолюдинів Корліс, позашлюбного сина, щоб стати його новим вершником. Це дало чорним надію на те, що є й інші так звані дрібні люди з валірійською кров'ю, відомі як драконята, які можуть їздити на вільних драконах.

Вермітор

Вершник: Г'ю Хаммер (Кіран Б'ю)

Статус: Живий

Відомий як Бронзова Лють, другий за величиною з відомих живих драконів (після Вхагара), отримав нового вершника в особі драконячого Г'ю Хаммера. Раніше на Верміторі їздив король Джайєріс I, чиє довге і мирне правління закінчилося, коли на трон зійшов Візерис I (Педді Консідін), батько Рейнири.

Срібнокрила

Вершник: Ульф Білий (Том Беннетт)

Статус: Живий

Колись на цьому коні Вермітора їздила королева Алісанна, дружина короля Джейехеріса I. Тепер на ньому їздить барфлай. Відповідно до свого імені, він сріблястого кольору.

Місячний танцюрист

Вершник: Баела Таргарієн (Бетані Антонія)

Статус: Живий

Ми не так багато бачили Місячної Танцівниці, молодого дракона, пов'язаного з Баелою, дочкою Демона і Лаєни Веларіон, які загинули в першому сезоні.

Меліса

Реніс (Єва Бест), мабуть, мала підпалити повстанську фракцію Таргарієнів, коли мала нагоду. Оллі Аптон/HBO

Вершник: Рейніс Таргарієн (Єва Бест)

Статус: Померла

Королева, якої ніколи не було, та її багряно-мідний дракон загинули в Битві на Ладьєвому Притулку (Епізод 4).

Арракс

Вершник: Люцеріс Веларіон (Елліот Гріго)

Статус: Померла

Знущання Аемонда жахливо закінчуються в шокуючій сцені наприкінці 1-го сезону, коли другий син Раеніри та його дракон гинуть у пащі Вхагара.

Тирани

Вершник: Джоффрі Таргарієн (Оскар Ескіназі)

Статус: Живий

Як молодший син Рейнири від сера Харвіна Стронг (або, офіційно, від Лаенор Веларіон), Джоффрі і його дракон поки що залишаються на узбіччі.

Грозова Хмара

Пов'язаний з: Ейгон III Таргарієн

Статус: Живий

У Ейгона, сина Рейнири та Демона, є крихітний дракон, який ще не досягнув бойового віку. Леді Джейна Аррен, яка приймає Ейгона, його молодшого брата та їхню зведену сестру Раену Таргарієн (Фібі Кемпбелл) у замку Ейрі, заявляє: "У мене є мисливські пси страшніші".

Команда Зелених

Вхагар

Вершник: Аемонд Таргарієн (Юен Мітчелл)

Статус: Живий і, схоже, готовий вбити ще драконів

Найбільший з нині живих драконів, вдвічі більший за дракона Демона, Каракса, Вхагар така ж смертоносна, як і її вершник - вона вже вбила Арракса і Меліса. У серіалі її крила мають дірки, що робить її ще більш загрозливою. Її колишніми вершницями були Вісенья Таргарієн, одна з сестер-дружин Ейгона Завойовника, і Лаена Веларіон (Нанна Блонделл).

Санфаєр

Вершник: Ейгон II Таргарієн (Том Глінн-Карні)

Статус: Невідомий, але поранений, якщо вижив

Цього вражаючого золотисто-лускатого дракона найлегше відрізнити серед усіх драконів. Санфайр і його вершник були тяжко скалічені під час Битви на Ладьєвому Притулку.

Дрімфаєр

Вершник: Королева Гелена Таргарієн (Фіа Сабан)

Статус: Жива

Гелена рідко їздить на Дрімфайрі, хоча в трейлері до фіналу сезону Аемонд благає сестру поїхати на битву, незважаючи на її миролюбний характер і біль через втрату сина. Попередньою вершницею Дрімфайра була Раена Таргарієн - сестра Джоегеріс I, яку не слід плутати з Раеною в серіалі.

Тессаріон

Вершник: Дерон Таргарієн

Статус: Живий

Молодший син короля Візеріса та Аліси Хайтауер і його дракон ще не з'явилися в серіалі, але ми дізнаємося, що вони скоро приєднаються до битви.

Команда ... Сірого?

Караксес

Деймон (Метт Сміт) і його дракон, здається, цілком згодні з тим, щоб дозволити своїй племінниці-дружині Ренірі (без зображення) взяти корону. Але, можливо, лише поки. HBO

Вершник: Демон Таргарієн (Метт Сміт)

Статус: Живий

Також відомий як Кривавий Змій, Караксес має лютий, зміїний погляд. Жорстокість червоного дракона відповідає темпераменту його вершника.

У дикій природі

Вівчар

Вершник: T.B.D.

Статус: Живий

Наприкінці 1 сезону Демон згадує трьох безіменних диких драконів, які гніздяться біля Драконячого каменя. Весь сезон серіал натякав на те, що на цьому дикому драконі їздить Рейна Таргарієн, яка полює на овець у Долині, серед інших місць. Як ми знаємо з "Вогню і крові", книги-джерела Джорджа Мартіна, цього дракона згодом назвуть Вівцекрад.

Сірий Привид і Канібал

Це ще два диких дракони, про яких згадує Демон у першому сезоні.

Сезон 2, серія 7: «Червона сівба»

Іноді в політиці смілива гра в безпрецедентні часи приносить свої плоди. Це так само вірно для світу Вестеросу, як і для нашого. Жінка, яка хоче правити королівством, зробила ставку на гру з довгими шансами, і її шанси виправдалися.

Протягом кількох епізодів королева Рейніра не впоралася з одним драконом. Грізний звір Меліс та її не менш вражаюча вершниця, принцеса Рейніс, мертві. Загартований у війні «Кривавий вихор» принца Даемона, Караксес, загруз у нескінченних пошуках свого господаря, щоб підкорити Річкові землі. Жоден з наявних у Команди Чорних вершників не може зрівнятися в бою з принцом-регентом Аемондом і його колосальним створінням, Вхагаром, навіть якщо об'єднати їх.

Сезон 2, серія 7: «Червона сівба»

Іноді в політиці смілива гра в безпрецедентні часи приносить свої плоди. Це так само вірно для світу Вестеросу, як і для нашого. Жінка, яка хоче правити королівством, зробила ставку на гру з довгими шансами, і її шанси виправдалися.

Протягом кількох епізодів королева Рейніра не впоралася з одним драконом. Грізний звір Меліс та її не менш вражаюча вершниця, принцеса Рейніс, мертві. Загартований у війні «Кривавий вихор» принца Даемона, Караксес, загруз у нескінченних пошуках свого господаря, щоб підкорити Річкові землі. Жоден з наявних у Команди Чорних вершників не може зрівнятися в бою з принцом-регентом Аемондом і його колосальним створінням, Вхагаром, навіть якщо об'єднати їх.

За порадою своєї радниці (з вигодою?) Місарії, Рейніра розширює пошук потенційних вершників на драконах до невизнаних нащадків її розгалуженої королівської родини - тих, хто народився як простолюдини, поза шлюбом. Під час особистої зустрічі з молодим корабельником Аддамом з Халлу, який виявився новим вершником дракона Сізмока, Рейніра вже дізналася, що навіть ті, хто не має шляхетного походження, можуть їздити верхи на драконі. Вона не знає, що Аддам - син лорда Корліса Веларіона, чий дім часто породичався з Таргарієнами - і ні Аддам, ні Корліс їй про це не кажуть - але оскільки мати юнака все одно була простолюдинкою, суть справи залишається незмінною.

Коли звістка про пошуки потрапляє до Королівської Гавані через звичайні таємні канали, Ульф і Г'ю, двоє простолюдинів, за якими ми стежили весь сезон, вирушають у доленосну подорож до Драконячого Каменя, щоб випробувати свої сили у боротьбі з монстрами, яких прийнято вважати скоріше богами, ніж тваринами. Там вони на власному досвіді переконаються, що грати в азартні ігри легше, коли ставиш на кін чужі гроші.

Щоправда, Рейніра говорить про те, що вершники на драконах потрібні, щоб уникнути кровопролиття, а не спричинити його. І вона відштовхує гнівну тираду свого сина принца Джейсера проти піднесення низькородних «дворняг» з роду Таргарієнів до рівня вершників на драконах. (Справедливості заради слід зазначити, що сором за власне походження і страх стати ще одним бастардом крові Таргарієнів з драконом, який має не більше прав на трон, ніж будь-хто інший, відіграють тут не меншу роль, аніж снобізм).

Чого Рейніра не робить, так це не просить своїх потенційних вершників на драконах виходити на гриль - перепрошую, оглядовий майданчик - під Драконячим Каменем, щоб по одному наближатися до могутнього дракона Вермітора. І що з того, що охоронці драконів оголосили страйк на знак протесту проти цього «блюзнірського» кроку? Напевно, Чорна Королева до цього моменту свого життя знала про найкращі практики, коли справа стосується великих груп і голодних вогнедишних динозаврів. Я б назвав це недоліком сценарію, але безрозсудна зневага навіть «добрих» Таргарієнів, таких як Рейніра та Рейніс, до цивільних, що потрапили під перехресний вогонь їхньої зухвалості, є наскрізною лінією серіалу.

У всякому разі, нашим хлопцям Х'ю та Ульфу пощастило. У відчайдушній спробі відволікти Вермітора від спалення жінки, Г'ю дражнить дракона, готовий пожертвувати власним життям, щоб врятувати життя незнайомця. Його люте ревіння «Давай!» на адресу істоти, озвучене актором Кіраном Б'ю, ще довго житиме у вигляді анімованої гіфки... як і сам Г'ю, схоже. Вермітор схиляється перед ним, приймаючи цього сина принцеси Таргарієнів, що стала повією, як повелителя драконів.

Контраст з іншим переможцем драконячого тоталізатора, Ульфом, дуже кумедний. У той час як Г'ю вирушає на пошуки, бо відчуває, що це єдиний спосіб компенсувати смерть доньки, Ульф погоджується на них під тиском своїх товаришів по чарці.

Він уникає початкової різанини лише завдяки тому, що його збивають з платформи, а потім тікає прямо в лігво іншого дракона: Срібнокрила, який вирізняється кладкою яєць, в яку він одразу ж потрапляє. По обличчю актора Тома Беннета пропливають вирази страху, покори, розгубленості, полегшення і, нарешті, пихатого щастя, і кожен з них кумедніший за попередній.

У той час як події на Драконячому Камені мають епічний розмах, події в Королівській Гавані протікають набагато тихіше протягом більшої частини епізоду. Звільнена з малої ради власним сином, вдовуюча королева Алісанта їде до сусіднього Королівського лісу на невизначену відпустку. У якийсь момент вона пливе догори ногами по тихих водах озера, як прерафаелівська Офелія - у прямому і переносному сенсі жінка, що пливла за течією.

Те, що відбувається в Червоному замку, вимагає уважного прочитання. Лорд Джаспер Вайлд, відомий як Айронрод (Пол Кеннеді), стриманий магістр законів малої ради, звертається до Ларіс Стронг з чутками про те, що Морський Шум бачили з вершником. Клишоногий поспішає відкинути це як нісенітницю - до лорда Вайлда. Але він одразу ж збільшує інтенсивність фізіотерапії короля Ейгона ІІ, ніби знає, що контроль Команди Зелених над Королівською Гаванню може наближатися до кінця.

У фіналі епізоду це майже відбувається. Очевидно, неконтрольований Ульф гуде над столицею на Срібнокрилі, улюлюкаючи і кричачи, як Слім Пікенс наприкінці «Доктора Стрейнджлава». Аемонд кидається в погоню за Вхагар - лише для того, щоб зупинити її і повернути додому. (Зауважте, що він має більший контроль над своїм конем, ніж у минулому сезоні, коли він не зміг зупинити її від вбивства сина Рейнири Люцерис). Аемонд зрозумів, що летить у пастку. Фінальне зображення - це славетний знімок Рейнири та Сіракса, Г'ю та Вермітора, Ульфа та Срібнокрила на тлі пагорбів Драконячого Каменя, в режимі «ми дістанемо тебе наступного разу, Аемонде».

В іншому місці королівства чоловік Раеніри, Демон, має інші справи на думці. (Його донька Раена, за збігом обставин, вирушила в Долину на власне полювання на драконів). Оскар Таллі (командир Арчі Барнс), лорд-підліток, верховний правитель ключового регіону Річкорину, прибув до Харренхолу з усіма своїми васалами на аудієнцію до самопроголошеного короля. Демон думає, що це буде проста справа - залякати хлопця, а потім змусити його залякати всіх лордів і леді, які поклялися слідувати за ним.

Але лорд Оскар зроблений з більш суворого матеріалу. Ризикуючи загинути від драконячого вогню, хлопець вигулює Демона на очах у всіх річкових лордів - відкрито заявляючи про свою неприязнь до нього, називаючи його поведінку ганебною і взагалі оголошуючи його негідним представником справедливої справи. Зрештою, Оскар змушує Демона стратити одного зі своїх вірних лордів за військові злочини, якщо він взагалі хоче отримати допомогу від інших. Демон замислюється, димить і... потім робить те, що йому наказано.

У той самий день, коли його підкорює зелений хлопчик, який розуміється на політиці краще за нього, Демона знову відвідує у видінні його брат, король Візеріс, скалічений і понівечений, яким він був у передсмертні дні. Візерис тримає в руках свою золоту корону, розповідаючи братові про її нищівну вагу, про нескінченний біль, який вона спричиняє.

«Ти завжди хотів її, Демоне, - каже король-сновида. «Ти хочеш її й досі?» Вперше за весь час показу виникає відчуття, що відповідь може бути негативною.

<< Епізод шостий | Епізод восьмий >>

Сезон 2, епізод 6

Обійми тривають за 45 секунд до поцілунку. Так, я порахував. У термінах того епізоду «Стримай свій ентузіазм», де Ларрі обіймає тітоньку Рей трохи задовго, це дев'ять «п'ять Міссісіпі». І як будь-який довгий, затягнутий дубль у цьому щільно наповненому шоу, він зупиняє все на своєму шляху.

Протягом трьох чвертей хвилини ми спостерігаємо, як співчуття, повага, вдячність, тепло, тепло, цікавість, бажання і, нарешті, пристрасть розгортаються в мовчазних обіймах між королевою Рейнірою та її подругою і радницею Місарією. Вперше в житті кожна з цих двох дуже різних людей знайшла когось, кого вважає рівною собі, і хто в свою чергу вважає її рівною собі, і ця думка швидко переходить від заспокійливої до п'янкої. Дракони літають, чоловіки горять, правління хитаються, але поки тривають ці обійми, світ «Дому Дракона» існує між цими двома жіночими руками.

Але цього тижня епізод «Дракона» спеціалізувався на різних людях, які отримують те, що хочуть і потребують - або намагаються це зробити - у різні способи. Перервана сутичка Рейніри та Місарії була лише одним із прикладів.

Сезон 2, епізод 6

Обійми тривають за 45 секунд до поцілунку. Так, я порахував. У термінах того епізоду «Стримай свій ентузіазм», де Ларрі обіймає тітоньку Рей трохи задовго, це дев'ять «п'ять Міссісіпі». І як будь-який довгий, затягнутий дубль у цьому щільно наповненому шоу, він зупиняє все на своєму шляху.

Протягом трьох чвертей хвилини ми спостерігаємо, як співчуття, повага, вдячність, тепло, тепло, цікавість, бажання і, нарешті, пристрасть розгортаються в мовчазних обіймах між королевою Рейнірою та її подругою і радницею Місарією. Вперше в житті кожна з цих двох дуже різних людей знайшла когось, кого вважає рівною собі, і хто в свою чергу вважає її рівною собі, і ця думка швидко переходить від заспокійливої до п'янкої. Дракони літають, чоловіки горять, правління хитаються, але поки тривають ці обійми, світ «Дому Дракона» існує між цими двома жіночими руками.

Але цього тижня епізод «Дракона» спеціалізувався на різних людях, які отримують те, що хочуть і потребують - або намагаються це зробити - у різні способи. Перервана сутичка Рейніри та Місарії була лише одним із прикладів.

У Королівській Гавані виконувач обов'язків принца-регента, Аемонд, розмахує своєю владою. Він виганяє свою матір з малої ради і відмовляє лорду Ларісу Сильному в посаді правиці на користь свого хитрого, але відданого діда, Отто Хайтауера. Потім він відправляє сера Крістона - людину, яка знає, що той намагався вбити його брата, короля Ейгона, - викорінити Демона з Річкових земель, за які точиться гаряча боротьба, з його дядьком сером Гвейном Хайтауером на буксирі. Обидва чоловіки виглядають так, ніби ще не змили з себе попіл від попередньої зустрічі з ворожим драконом, і цього разу Аемонд не надто переймається тим, коли він вилетить на їхній захист, і чи вилетить взагалі.

Аемонд приберігає свою найжорстокішу жорстокість для старшого брата, короля, якого він мучить на лікарняному ліжку, і загроза вбивства висить у повітрі. «Я нічого не пам'ятаю», - повторює ледь притомний Ейгон, явно злякавшись за своє життя. На щастя для Ейгона, дехто інший розуміє, що відбувається: клишоногий, Ларіс Стронг.

У свій найбільш емоційно незахищений момент, потайливий Майстер Шептунів оголює біль і приниження, які він відчував протягом усього життя, коли на нього дивилися зверхньо через його фізичну деформацію та інвалідність. Це, каже він зі сльозою на очах, життя, яке тепер чекає на Ейгона. Але в цьому є й позитивний бік: тепер його недооцінюватимуть, і він може використати це на свою користь.

«Допоможи мені», - шепоче Ейгон. Ларис дивиться на нього. Різкий перехід до чорного. Вся сцена була досить сирою, щоб і мене зворушити до сліз. Посилаючись на фразу, яку Алісанта використовує з Аемондом, приниження дитинства може затягнутися надовго, дуже надовго.

Деінде в Королівській Гавані справи у маленьких людей йдуть на краще. Дозвольте мені повторити: Для маленьких людей справи йдуть вгору. У цій франшизі це варто повторити! Двосторонній план Майсарії та Рейніри завоювати серця та уми столичної бідноти та робітничого класу творить чудеса - спочатку розпочавши кампанію пошепки про те, що королівська родина безтурботно бенкетує у стінах Червоної твердині, а потім запустивши флотилію продовольства через затоку, щоб підтримати життя голодуючих, на плотах з червоно-чорним прапором Рейніри.

Але це також натякає на прийдешні жахи. Г'ю, коваль, який намагається врятувати життя своїй хворій доньці, грабує хлопця заради своєї частки товару. Ульф, відвідувач таверни (Том Беннетт), настільки повністю ковтає пропаганду чорних, що виникає питання, у що ще ці відчайдухи готові повірити. А бідолашна королева Гелена знову опиняється в центрі потворної сцени на вулиці, коли її та її матір, Алісенту, закидають гнилою рибою.

На іншому березі Чорноводної затоки лорд Корліс офіційно приймає пропозицію Рейнири про руку і серце, тим самим здобуваючи для Чорної Королеви підтримку найвпливовішої людини Семи Королівств - і його могутнього флоту на додачу. Зі свого боку, Корліс призначає працьовитого моряка Аддама з Халла своїм новим першим помічником, нагороджуючи юнака за те, що той врятував йому життя під час попереднього походу. Однак Аддам приймає цю честь лише після наказу.

Поки Аддам ретельно голить біляве волосся, що видає в ньому кров Старої Валірії, його молодший брат, Алін, висловлює недовіру. Аддам, як і Алін, є позашлюбним сином Корліс, але він єдиний, на кого Корліс звертає увагу. (Він також єдиний, хто має біло-русяве волосся.) Чому б не скористатися з очевидної правди? запитує Алін.

Але незабаром зовсім інший порядок буття прийде, щоб завербувати Аліна, принаймні, так здається. Дракон Морський Дим, колись прив'язаний до втікачки Лаенор Веларіон, тікає з Драконячого Каменя після жахливо напруженої, зрештою, жахливої спроби об'єднати його з лицарем Королівської гвардії сером Стефоном Даркліном. Кастинг тут здається промовистим: Актор Ентоні Фланаган у ролі сера Стеффона зовсім не схожий на худорлявих білих герцогів з дому Таргарієнів, ані на їхніх темношкірих, але таких же високочолих валірійських родичів з дому Веларіонів. (Навіть там юна Раена неохоче полює на дикого дракона, що ховається в Долині, і цю таємницю до цього часу приховувала леді Джейна Аррен). Ви бажаєте бідоласі успіху, хоча очі підказують, що він приречений.

Чи може бути, що Морський Дим має на увазі іншого вершника? Оскільки син Корліс Лаенор на іншому кінці світу, мабуть, не випадково сріблястий звір прямує до іншого сина великого лорда-мореплавця, здійснюючи кілька прольотів, перш ніж нарешті загнати втікача в ліс - але, що примітно, жодного разу не клацнувши щелепами і не вистріливши з біологічних міхурів. Епізод закінчується тим, що королева Рейніра виїжджає назустріч Морському Диму та його новому вершнику, чия особистість невідома. Але я б поставив усі багатства Кастерлі Рок на те, що це Алін.

Говорячи про Кастерлі Рок, лорд Джейсон Ланністер (Джефферсон Холл, який також грає молодшого брата-близнюка Джейсона, Тайланда) виїхав з великим почтом, парою полонених левів ... і без великого бажання битися з Демоном і його драконом Караксом без Аемонда і Вхагара, які його прикривають, дуже дякую. Тим часом Річкові Володарі, яких Демон сподівався зібрати під свої прапори - він майже відмовився від удаваної роботи на користь Раеніри - відмовляються рухатися, поки їхній старий і хворий Верховний Лорд, Гровер Таллі, не дасть на це дозвіл.

Отже, ми знову повертаємося до того, що хтось отримує те, що хоче. Демона мучать жахливі сни і вдень, і вночі, до такої міри, що він готовий втекти з проклятого замку Харренхолл, побоюючись, що його отруїли. Найвірогіднішим кандидатом, звісно, є Аліс Ріверс, рудоволоса попередниця Червоної жінки з «Гри престолів», чаклунки Мелісандри.

Але замість того, щоб відсахнутися від знахарки і відьми, Демон просить у неї поради так безхитрісно, як ми не бачили, щоб він розмовляв з ким-небудь протягом усього сезону. Вона загадково каже йому почекати три дні, перш ніж щось робити, прирікаючи його на ще три дні психологічних мук і травматичних спогадів.

Потім трапляються два дивовижні прориви. Непокірний лорд Гровер помирає, а новий правитель більш прихильний до справи Демона. Але ще важливіше, що Демон нарешті бачить добрий сон - сумний, але добрий.

Він бачить себе зі своїм улюбленим старшим братом Візерисом перед тілом дружини Візериса Аемми. Король спустошений як своєю втратою, так і усвідомленням того, що причиною цього став його власний наказ про кесарів розтин. Але цього разу Демон не п'є за смерть немовляти, яке народила Аемма. Він обіймає свого брата, втішає його, дарує йому любов і підтримку, яких той потребує.

Останній раз ми бачимо Демона, коли він ридає - не від радості, що Річкорин тепер його, а від того, що він нарешті, хоча б уві сні, вчинив правильно щодо свого брата. Протягом цього короткого часу весь його світ теж існував в обіймах іншого.

<< Епізод п'ятий | Епізод сьомий >>

Востаннє, коли HBO посідав третє місце серед телеканалів за загальною кількістю номінацій на «Еммі», Білл Клінтон і Боб Доул готувалися до президентських виборів, а країну заполонила «Макарена».

У середу HBO, а також його супутній стрімінговий сервіс Max отримали 91 номінацію на «Еммі», що менше, ніж торік (127), і відстають від Netflix (107) та FX (93) цього року.

Вперше з 1996 року, ще до прем'єри «Клан Сопрано» чи «Сексу у великому місті», HBO не опинився ні на першому, ні на другому місці.

Востаннє, коли HBO посідав третє місце серед телеканалів за загальною кількістю номінацій на «Еммі», Білл Клінтон і Боб Доул готувалися до президентських виборів, а країну заполонила «Макарена».

У середу HBO, а також його супутній стрімінговий сервіс Max отримали 91 номінацію на «Еммі», що менше, ніж торік (127), і відстають від Netflix (107) та FX (93) цього року.

Вперше з 1996 року, ще до прем'єри «Клан Сопрано» чи «Сексу у великому місті», HBO не опинився ні на першому, ні на другому місці.

Більшу частину минулого року телеканал переживав незвичний період затишшя.

Відтоді, як у травні 2023 року завершився серіал «Спадкоємці», HBO випустив кілька серіалів, які не знайшли відгуку ні в критиків, ні в широкої аудиторії. Серед них - дорога музична драма-феєрія «Ідол», лімітований серіал з Кейт Вінслет «Режим» і скасований «Час перемоги».

Певний час керівники HBO телеграфували, що якщо у мережі буде невдалий рік на «Еммі», то виною тому будуть затримки у виробництві, спричинені торішніми подвійними страйками. Наприклад, такий фаворит «Еммі», як «Білий лотос», міг би вже відбутися, якби не минулорічні страйки. Втім, страйки серйозно вплинули на кожен канал, а не лише на HBO.

Визнання «Еммі» вже давно має величезне значення для керівництва HBO, надаючи ключовий доказ того, що він залишається провідною домівкою для якісного телебачення. У 1997 році HBO став першою кабельною мережею, яка очолила всі номінації. І протягом більшої частини останніх двох десятиліть HBO був важковаговиком. Раніше він щороку посідав перше місце за загальною кількістю номінацій на «Еммі», починаючи з 2001 року, за винятком 2018 і 2020 років. (Кожен з цих двох років HBO посідав друге місце, поступаючись Netflix).

Лише минулого року HBO став першою мережею, яка за останні три десятиліття мала чотирьох учасників у перегонах за найкращу драму («Спадкоємність», «Останні з нас», «Білий лотос» і «Дім дракона»). «Спадкоємство» перемогло в номінації “Найкраща драма”. Це була сьома перемога HBO за попередні дев'ять років у найпрестижнішій телевізійній премії.

Цього року HBO має лише одного претендента на перемогу в драматичних перегонах («Позолочений вік»), і його шанси на перемогу дуже високі. Найбільш номіноване шоу HBO у середу, «Справжній детектив: Нічна країна», може мати більше шансів у категорії лімітованих серіалів. А керівники сподіваються, що «Хакери» можуть зіграти роль спойлера в комедійній гонці, де «Ведмідь» є головним фаворитом.

Кейсі Блойс, голова правління HBO, сказав у нещодавньому інтерв'ю, що він почувається впевнено щодо лінійки каналів, починаючи з прем'єри «Будинку дракона», що відбулася минулого місяця.

«Знаючи, що у нас є шоу, які повертаються, і нові шоу, які з'являються, я можу сказати вам, що почуваюся дуже добре в наступні 18 місяців - два роки», - сказав він тоді.

Він вказав на повернення хітів наступного року, серед яких «Білий лотос» і «Останні з нас», а також на нові серіали, такі як «Пінгвін», прем'єра якого відбудеться у вересні. (Варто зазначити: «Дім Дракона», хоча, безумовно, все ще залишається хітом, у цьому сезоні спостерігається падіння рейтингів на початку сезону).

«Якщо цього року «Еммі» буде мало через вплив розкладу, ми з нетерпінням чекатимемо наступного року», - сказав Блойс минулого місяця.

Це інтерв'ю містить спойлери до перших дев'яти серій "Будинку дракона".

Фаб'єн Френкель і досі не знає, як він опинився в "Будинку дракона".

"Я отримав електронного листа від мого агента, в якому було написано "Телесеріал HBO без назви", - розповідає він. Його попросили пройти прослуховування на роль персонажа на ім'я Клінт.

Це інтерв'ю містить спойлери до перших дев'яти серій "Будинку дракона".

Фаб'єн Френкель і досі не знає, як він опинився в "Будинку дракона".

"Я отримав електронного листа від мого агента, в якому було написано "Телесеріал HBO без назви", - розповідає він. Його попросили пройти прослуховування на роль персонажа на ім'я Клінт.

Одягнутий у все чорне, вражаюче фотогенічний англійський актор, який грає смертоносного лицаря Королівської гвардії сера Крістона Коула, минулого тижня знову вмостився на дивані в нью-йоркській штаб-квартирі HBO, щоб продовжити історію. "Я пройшов прослуховування і не почув нічого, окрім того, що вони шукали на цю роль когось більш схожого на Джейсона Момоа. Це був точно не я, і я більше про це не думав".

Через півроку, коли стало відомо, що готується приквел "Гри престолів", йому запропонували цю роль. "Чого я досі не знаю, і мені дуже цікаво дізнатися, так це чи вони не змогли знайти типаж Джейсона Момоа, чи вирішили змінити свій кастинг-бриф. Якщо з'явиться можливість запитати їх про це, я запитаю".

Судячи з того, як йдуть справи у Вестеросі, Френкель має час у запасі. В останньому епізоді серіалу його сер Крістон завдав першого удару в міжусобному конфлікті за контроль над Вестеросом - відомому як "Танець драконів" у романі-джерелі Джорджа Мартіна "Вогонь і кров" - і поклав корону на голову нового короля, моторошного Ейгона II (Том Глінн-Карні). У книзі це приносить Коулу прізвисько "Творець королів". Однак, на думку Френкеля, це визнання ще не дійшло до нього додому.

Це відредаговані уривки з розмови.

Френкель не знав, на що він пробувався, коли вперше прочитав «Будинок Дракона». Пітер Фішер

"Дім Дракона" має величезний успіх. Як змінилося ваше життя?

Моє життя в Лондоні більш-менш не змінилося. Можливо, я отримую трохи більше дзвінків від моїх агентів і щотижня дзвонять брат і друзі, щоб поговорити про епізоди. Але моє повсякденне життя не дуже відрізняється.

Лондон - гарне місто для того, щоб тримати тебе на землі, тому що люди, як правило, досить приватні та неінвазивні. Ви чуєте всі ці історії про те, що "я не міг ходити по вулиці", але у мене нічого подібного не було. Я можу перерахувати на пальцях двох рук, скільки разів люди на вулиці звертали на мене увагу.

Мені трохи дивно це чути. Не знаю, чи ви помітили, але ви стали свого роду секс-символом серед фанатів.

Ні, не помітив. Я маю на увазі, що це було неминуче для того, хто збирався закрутити роман з Рейнірою [принцеса, яка спокушає Коула, яку грає Міллі Алкок, а пізніше Емма Д'Арсі], але зараз я можу сказати, що ніхто з мого близького оточення не падає в непритомність.

Давайте поговоримо про подорож сера Крістона від однієї сторони конфлікту до іншої. Коли він вперше вступає в романтичні стосунки з Рейнірою, він здається трохи ідеалістичним, трохи наївним.

Я ніколи не відчував, що він наївний. Я відчував, що його забрали з життя, яке він розумів, у життя, якого він не розумів.

Він солдат. В армії ви не просто стаєте сержантом або капітаном, ви працюєте, щоб стати сержантом або капітаном. У Королівській Гавані - це спадкові імена, титули, люди, які не заслужили право ніде бути. Ви берете цього персонажа, який не має нічого спільного з усім цим світом, і ставите його в центральне коло. Йому потрібен час, щоб зрозуміти, що відбувається.

Тоді, очевидно, всередині нього є темрява, яка в певний момент спрацьовує, і він стає тим, ким він є.

Чому він так фанатично реагує, коли Рейніра відкидає його пропозицію одружитися і відповідає на неї чимось на кшталт непристойної пропозиції?

У цьому немає нічого надзвичайного: Він попросив дівчину втекти з ним, а отримав відмову. Це основа. Неважливо, хто вона - вони двоє дітей, і вони молоді, і він має дуже сильні почуття до неї. А вона каже: "Ні, але я буду тримати тебе на стороні, робити те, що мені потрібно", що є неповагою до самої себе.

Моє виправдання, і це, мабуть, дещо суперечливе, полягає в тому, що Рейніра могла б відпустити його наприкінці тієї розмови, або в якийсь момент перед весіллям. Натомість вона змусила його сидіти до кінця. І він передумав. Стає цілком очевидно, що він має характер, якого ми ще не бачили. Цей характер, з причин, які він вважає глибокими, змушує його відступити.

Мені подобається, як ви сказали раніше, що в ньому є темрява. Зараз вона набагато ближче до поверхні, ніж була раніше.

Так. Кислота і гіркота цього світу змилася з нього. Ти - це твоє оточення; ти - це люди, які тебе оточують. Сір Крістон опинився в оточенні неймовірно амбітної групи дуже макіавеллівських людських істот, єдиною амбіцією яких є влада. Зрештою, ти кажеш: "Що ж, таким життям я живу. Це те, ким я є зараз. Я загруз занадто глибоко".

І ти стаєш Царевичем. Ви проливаєте першу кров у конфлікті між так званими "зеленими" і "чорними", розбиваючи голову бідолашному лорду Бізбері (Білл Патерсон). Це був нещасний випадок, чи Коул убив його навмисно?

Я не хочу цього говорити. Якщо це виходить від мене, то це вже вирішено, і я б хотів, щоб шанувальники "Будинку Дракона", які такі проникливі, подивилися його і вирішили для себе самі.

Потім він одягає корону на голову короля Ейгона II на очах у публіки. Тепер він знаменитий. Це роль, яку він приймає?

Я думаю, що він вважає своїм обов'язком, як присяжний захисник Аліси, захищати цих хлопчиків. Він був для них майже як батько. Крістон Коул навчив цих дітей битися, навчив їх поваги. Є такий момент, коли Аемонд [молодший брат Аегона, якого грає Юен Мітчелл] говорить, і Крістону не сподобалося, як він говорить, і він каже щось на кшталт - я не пам'ятаю -

"Кожна жінка - це образ Матері, про яку треба говорити з благоговінням".

Так. Тож я думаю, що тепер це його обов'язок. Він не хоче бути великою зіркою чи дуже відомим. Це не в його природі. Просто так сталося.

Це дуже смішна фраза, враховуючи те, що ми бачили і чули від Крістона.

Я радий, що ви знайшли її смішною, тому що я пам'ятаю, що думав, що це було смішно. Коли ми були в Іспанії на зйомках цієї сцени, між Сарою [Гесс, сценаристом епізоду], Клер [Кілнер], нашим режисером, і мною відбулася розмова про те, як вона має бути подана. Я сказав, що це може бути тільки смішно. Я маю на увазі, що він не довів, що кожна жінка є образом Матері.

Ця послідовність дійсно побудувала стосунки між Крістоном і молодшим братом Ейгона, Аемондом Однооким. Там є взаємна повага, навіть між такими мінливими персонажами.

Крістон бачить Аемонда в собі, а себе в Аемонді. Ми з Юеном багато про це говорили. Ми з ним проводили багато часу разом, гуляли Іспанією, обговорювали ці стосунки. Між ними справжня близькість.

Чесно кажучи, вони також два найкрутіші персонажі на зеленій стороні.

О, друже, мені подобається, що ти це кажеш. Я дуже за Зелених і пишаюся цим. Тепер я запрограмований думати саме так. Я радий чути, що зелених все ще люблять. Я думаю, що ми - сила, з якою треба рахуватися. У нас хороша, згуртована команда. Я б підтримав нас у вуличній сутичці.

Можливо, вже запізно питати, але якась частина сера Крістона все ще кохає Рейніру?

[Перше кохання є перше кохання. Думаю, кожен завжди кохатиме людину, в яку закохався вперше. Коли ви вперше чуєте прекрасний музичний твір, ви завжди будете любити його, навіть якщо ви чули його сотню разів, тому що ви пам'ятаєте той перший раз, коли ви його почули. Тож так, він завжди кохатиме Рейніру.

Як і більшість людей, Юен Мітчелл звик до анонімності. Тож під час нещодавньої подорожі до Мангеттена він був здивований тим, що запитав швейцар готелю, коли він прибув: "Ви не взяли з собою пов'язку на око?"

Зазвичай Мітчелл не носить пов'язку на оці, але Еймонд Таргарієн, одноокий воїн на драконі, якого він грає у фільмі "Дім дракона", носить її. Актор все ще звикає до того, що незнайомі люди звертаються до нього на людях.

"Я не думав, що люди мене впізнають, але вони впізнають, - каже він. "Думаю, це через моє сильне підборіддя".

Як і більшість людей, Юен Мітчелл звик до анонімності. Тож під час нещодавньої подорожі до Мангеттена він був здивований тим, що запитав швейцар готелю, коли він прибув: "Ви не взяли з собою пов'язку на око?"

Зазвичай Мітчелл не носить пов'язку на оці, але Еймонд Таргарієн, одноокий воїн на драконі, якого він грає у фільмі "Дім дракона", носить її. Актор все ще звикає до того, що незнайомі люди звертаються до нього на людях.

"Я не думав, що люди мене впізнають, але вони впізнають, - каже він. "Думаю, це через моє сильне підборіддя".

Це було в травневий день, і 27-річний Мітчелл потягував кока-колу в барі готелю. Він був одягнений у чорний костюм від Alexander McQueen і готувався відвідати прем'єру другого сезону "Будинку Дракона", приквелу "Гри престолів" від HBO, який розповідає про дві фракції, що борються за Залізний трон.

Коли Мітчелл дебютував у другій половині 1-го сезону, Аемонд, норовливий другий син, який прагне посісти трон свого брата, швидко став одним з найбільш інтригуючих і страшних персонажів серіалу. У парі з Вхагаром, найбільшим і найзлішим драконом королівства, і з найбільш точеним підборіддям у Вестеросі, Аемонд випромінював спокійну лють хижака, що готується до нападу.

"Коли я вдягаю костюм Аемонда і дивлюся на себе в дзеркало, він навіть мене трохи лякає", - каже Мітчелл.

Емонд (Юен Мітчелл) сумує через свого бідного маленького племінника. Через який час він візьме справу у свої руки? Оллі Аптон/HBO

Шокуючий фінал першого сезону, в якому дракон Аемонда вбив Люцериса Веларіона, суперника і родича Аемонда, дав сигнал глядачам, що одноокий принц візьме на себе центральну роль у громадянській війні, що насувається. В останньому епізоді 2-го сезону вогняна сутичка між трьома драконами зробила Аемонда новим прапороносцем його коаліції - відомої як Зелені - і потенційно новим королем королівства.

У підсумку Мітчелл, який ніколи не дивився "Гру престолів" і не цікавився нею до того, як приєднався до роботи над приквелом, тепер став одним з облич франшизи. Щоб допомогти просуванню нового сезону, він вирушив у свій перший великий прес-тур і пристосовується до його вимог.

Коли він не в образі, Мітчелл небагатослівний і час від часу з'являється хлоп'яча посмішка, хоча він зберігає багато серйозності та спокійної напруженості Аемонда. Він також дуже закритий: тримається подалі від соціальних мереж і в минулому уникав ділитися багатьма речами з громадськістю. "Одного разу втративши таємницю, ви вже не зможете її повернути", - каже він.

Проте він знає, що ключова роль Аемонда у другому сезоні означає, що він також повинен бути в центрі уваги: "Є момент, коли ти повинен піти, зараз саме час відсунути завісу".

Як і Аемонд, Мітчелл - другий син. Він виріс у Дербі, промисловому містечку в центрі Англії, і його батьки очікували, що він піде слідами свого старшого брата і працюватиме в Rolls-Royce (аерокосмічній та промисловій технологічній компанії, а не автовиробнику).

Натхненний такими фільмами, як "Громадянин Кейн" і "Таксист", Мітчелл рано зрозумів, що хоче стати актором. Коли йому було 13 років, його вчитель запитав кожного учня в класі, ким би він хотів стати, коли виросте. Один хотів бути інженером, інший сподівався працювати електриком.

"Тоді це дійшло до мене, і я сказав: "Я буду актором", і всі з мене засміялися", - згадує Мітчелл.

Його сім'я не могла дозволити собі навчання в театральній школі, тому Мітчелл відвідував дворічну професійно-технічну школу, де вивчав дизайн і технології, одночасно працюючи на півставки в ресторані і в обслуговуванні клієнтів у місцевому футбольному клубі. В середині програми, у 17 років, його прийняли до Ноттінгемської телевізійної майстерні, драматичної групи, яка навчає молодь акторській майстерності. (Серед випускників - Белла Ремсі, Фелісіті Джонс і Саманта Мортон).

Завдяки майстерні Мітчелл отримав головну роль у короткометражному фільмі 2015 року під назвою "Вогонь", про молодого чоловіка, який випускає вогонь з рук. Після виходу короткометражки Мітчелл завантажив її на дюжину компакт-дисків, сів на потяг до Лондона і зупинився в офісі кожного агента, якого зміг знайти, вручивши кожному по копії. Єдиний, хто передзвонив, продовжує представляти Мітчелла.

"Правдами і неправдами, я хотів бути впевненим, що буду займатися цим бізнесом", - каже Мітчелл.

Зростаюча популярність Емонда в шоу вимагає, щоб Мітчелл також був у центрі уваги. «Є момент, куди ви повинні піти. Зараз час відсунути завісу», — сказав він. Пітер Фішер

Пізніше він отримав роль у драмі "Халціон" на каналі ITV та в серіалі "Останнє королівство" на Netflix, а також з'явився в ролі одного зі студентів Оксфорда в популярному фільмі "Солоний опік". Але роль Аемонда в "Дім дракона" стала його найбільшим професійним поворотом на сьогоднішній день.

"Відтоді, як я отримав цю роль, я відчуваю, що тепер можу керувати своєю кар'єрою", - сказав він.

Мітчелл передивлявся класичний голлівудський пригодницький фільм "Вікінги" (1958) і розмірковував про те, що хотів би зіграти морально похмурого персонажа, подібного до того, якого зіграв Кірк Дуглас, коли отримав електронного листа із запрошенням надіслати касету із записом прослуховування для Аемонда. Коли він врешті-решт прийшов на прослуховування особисто, він справив незабутнє враження на Райана Кондала, шоураннера "Будинку Дракона".

"Коли Юен увійшов до кімнати, від нього віяло чимось таким, що я можу найкраще описати як тривожне, - сказав Кондал. "Те, як він виконував цю пісню, було чимось на кшталт тихого жаху, і це було зовсім не так, як у всіх інших. А потім він дуже ввічливо подякував нам і вийшов з кімнати".

Кондал згадує, як запитав Кейт Роудс Джеймс, кастинг-директора: "Він завжди такий?". Вона відповіла: "О, ні, він просто дуже напружений північний хлопчик".

Щоб підготуватися до ролі, Мітчелл не дивився "Гру престолів". Натомість він читав уривки з "Вогню і крові", книги Джорджа Мартіна, яка надихнула його на створення серіалу, і вивчав гру Майкла Фассбендера у "Прометеї" та Пітера О'Тула у "Лоуренсі Аравійському", кожен з яких грає фігуру, що використовує владу у власних цілях.

У свій перший знімальний день Мітчелл порадився з Кондалом і вирішив, що уникатиме спілкування з Меттом Смітом, який грає такого ж грізного дядька і суперника Аемонда, Демона, щоб посилити напругу між цими двома персонажами. Мітчелл виріс, захоплюючись грою Сміта в "Докторі Хто". Але на знімальному майданчику Мітчелл уникав будь-якого зорового контакту з ним, тримаючись на відстані аж до кульмінаційної сцени наприкінці першого сезону, коли Аемонд і Демон нарешті зійдуться обличчям до обличчя.

"Коли ти опиняєшся в шкурі персонажа, це затягує, - сказав Мітчелл. "Коли ти на мить втрачаєш себе, це майже як сон".

Коли Мітчелл не знімається, він все ще живе у своєму родинному будинку в Дербі і проводить час зі своїми собаками, трьома віппетами на ім'я Єва, Белла і Бонні.

Хоча головна роль у міжнародному хіті та участь у тривалому прес-турі є новими обов'язками для Мітчелла, він впевнений, що впорається з цими викликами. За його словами, навчитися керувати цим успіхом і підтримувати його - це все одно, що приручити і осідлати Вхагара.

"Тепер, коли я осідлав його, - сказав він, - я просто повинен залишатися на драконі".

У своїй серії епічних фентезійних романів «Пісня льоду і полум'я» автор Джордж Мартін створив тріо зброєносців - Керлі, Мо та Ларрі, трьох блазнів. Супергероїв Синього Жука та Зелену Стрілу він використав як основу для емблем шляхетних родів. Під час подій, зображених у «Домі Дракона», важливим домом Таллі по черзі керують лорди Гровер, Елмо та Керміт, а для повноти картини додається сер Оскар, ніби «Вулиця Сезам» завітала до Семи Королівств.

Тож чи вважаю я можливим, що у своїй книзі «Вогонь і кров», яка лягла в основу «Дому дракона», Мартін поставив принца Аемонда Таргарієна на чолі Вестеросу лише для того, щоб зухвало проілюструвати максиму «У країні сліпих одноокий - король»? Я б не відкидав цього.

Порівняно з тотальною драконячою війною минулого тижня, епізод цього тижня був більш стриманим, хоча й не менш важливим. Сходження Аемонда Одноокого на престол, поки його брат Ейгон у комі чіпляється за життя в обгорілому і побитому тілі, є тривожною подією в кількох аспектах. Вже володіючи найсмертоноснішою зброєю громадянської війни Таргарієнів, стародавнім драконом Вхагаром, Аемонд тепер має політичну владу, яка відповідає його вогневій потужності. Така консолідація контролю не обіцяє нічого доброго жодному з інших помітних голосів у малій раді, особливо Аемонду та матері Ейгона, яка дедалі більше маргіналізується, вдовствуючій королеві Алісенті.

У своїй серії епічних фентезійних романів «Пісня льоду і полум'я» автор Джордж Мартін створив тріо зброєносців - Керлі, Мо та Ларрі, трьох блазнів. Супергероїв Синього Жука та Зелену Стрілу він використав як основу для емблем шляхетних родів. Під час подій, зображених у «Домі Дракона», важливим домом Таллі по черзі керують лорди Гровер, Елмо та Керміт, а для повноти картини додається сер Оскар, ніби «Вулиця Сезам» завітала до Семи Королівств.

Тож чи вважаю я можливим, що у своїй книзі «Вогонь і кров», яка лягла в основу «Дому дракона», Мартін поставив принца Аемонда Таргарієна на чолі Вестеросу лише для того, щоб зухвало проілюструвати максиму «У країні сліпих одноокий - король»? Я б не відкидав цього.

Порівняно з тотальною драконячою війною минулого тижня, епізод цього тижня був більш стриманим, хоча й не менш важливим. Сходження Аемонда Одноокого на престол, поки його брат Ейгон у комі чіпляється за життя в обгорілому і побитому тілі, є тривожною подією в кількох аспектах. Вже володіючи найсмертоноснішою зброєю громадянської війни Таргарієнів, стародавнім драконом Вхагаром, Аемонд тепер має політичну владу, яка відповідає його вогневій потужності. Така консолідація контролю не обіцяє нічого доброго жодному з інших помітних голосів у малій раді, особливо Аемонду та матері Ейгона, яка дедалі більше маргіналізується, вдовствуючій королеві Алісенті.

Навіть його номінальні прихильники явно незадоволені своїм вибором регента, хоча й відчувають, що цей вибір у кращому випадку обмежений. Сір Крістон Коул на власні очі бачив, як Аемонд намагався вбити його брата, спочатку з Вхагаром, а потім особисто, але він нічого про це не розповідає Алісенте. Він погоджується на піднесення Аемонда не всупереч жаху, свідком якого він був, а завдяки йому. Тепер це війна драконів, каже він Алісенте, і тому їх повинен очолити вершник на драконі.

Логіка сера Лариса Стронга більше політична, ніж військова. Як би це виглядало, запитує він, якби вони відхилили претензію Рейнири на підставі її статі, лише для того, щоб зробити королевою-регентом іншу жінку, Алісенту? Правові та соціально-політичні води були б значно замулені, а підтримка поставлена під загрозу. За винятком дідуся Орвайла (Курт Егіаван), звичного голосу розуму, всі члени ради підтримують кандидата-чоловіка, а не жінку.

Режисерка епізоду Клер Кілнер дозволяє камері затриматись на обличчі акторки, яка грає Алісенту, Олівії Кук, у цей момент. Музика композитора Раміна Джаваді набуває зловісно-сучасного звучання, камера наближається, а королева Алісанта намагається стримати свій... гнів? Збентеження? Страх? Біль, особливо через те, що її покинули і коханий, і син? Все це можна побачити в надзвичайно комунікабельних очах Кука.

Принаймні, у випадку Алісент коханий і син - це дві різні людини. Чого не можна сказати про Демона Таргарієна, самопроголошеного короля Вестеросу, у його снах з привидами Гарренхолу. (Більшу частину епізоду він проводить у змовах, щоб правити з дружиною Рейнирою поруч або без неї). У якийсь момент ми бачимо його посеред еротичного сну з невідомою, але безсумнівно Таргарієн, жінкою в головній ролі. Розмазуючи кров по його обличчю, вона виявляється його матір'ю, Алісою (Емелін Ламберт). Чи її похвала «улюбленому синові» лунає з потойбічного світу, чи є лише продуктом видавання бажаного за дійсне несвідомим розумом Демона - вирішувати глядачеві.

Проблеми Демона виходять за межі химерних снів - чи, якщо вже на те пішло, видіння його мертвої дружини Лаєни, які з'являються в інших частинах епізоду. Еліс Ріверс, місцева відьма Гарренхолу, продовжує намовляти його, і вона, здається, має вікно в його сни. Задум Демона використати давню сімейну ворожнечу Блеквудів і Брекенів, надавши Блеквудам ліцензію на військові злочини, ламає Брекенів, але це обертається проти інших лордів у регіоні, які відступають від безглуздої жорстокості Демона.

Вдома Рейніра дедалі більше розчаровується через відмову Демона виконувати накази - навіть тоді, коли вона застрягла вдома за порадою всіх своїх радників і членів сім'ї. А його пасинок Джейкеріс бере справу в свої руки і сам летить до Річкових Земель, щоб домовитися з могутнім, але дволиким Домом Фреїв, сподіваючись створити владну базу, вільну від впливу Демона.

І справді, в той час як члени молодого покоління Команди Зелених здебільшого замишляють недобрі справи, в Команді Чорних з дітьми все гаразд. Джейс - вправний і чарівний переговірник; він порушує букву наказів своєї матері, залишаючись вірним духу її кампанії, на відміну від свого вітчима. Він спокутує свій проступок, хоч і з добрими намірами, придумавши план, як знайти далеких нащадків Таргарієнів, щоб покататися верхи на драконах, які причаїлися навколо фортеці його матері, Драконячого Каменя. Тим часом наречена Джейса, Бейла Таргарієн, здається, успішно переконала свого мудрого, але скорботного дідуся, Корліса, залишитися вірним справі, яку вшанувала його покійна дружина Рейніс, ставши новою правицею Рейнири.

І хоча Раена Таргарієн (Фібі Кемпбелл) не є вершницею на драконі, як її сестра Бейла чи зведений брат Джейс, її вразливість виявляється перевагою. Відправлена на переговори з леді Джейною Аррен (Аманда Коллін, яка блискуче зіграла у фантастичному бойовику «Виховані вовками»), вона наштовхується на стіну опору. Яка користь від двох дракончиків, яких Раена принесла до гірської фортеці дому Арренів, Ейрі, якщо на допомогу прийдуть такі, як Вхагар, запитує леді Джейна? «Я не люблю відчувати себе безсилою», - каже вона.

«Мені теж», - відповідає Раена. Здається, цей коментар змушує дворянку по-іншому подивитися на свою гостю, але лише на мить; вона недбало зронила новину про смерть Раеніс, бабусі дівчинки, коли йшла.

«Дракон» дедалі вправніше використовує свою глибоку лаву запасних для розвитку сюжету та втілення великих ідей. Ми вже бачили, як такі другорядні гравці, як лицарі-близнюки Сер Аррик і Сер Еррик, приносять драматичні дивіденди, тому я думаю, що варто уважно стежити за тим, коли такі, як Раена, вийдуть на центральну сцену. Або коваль Г'ю, який зараз намагається втекти з Королівської Гавані, перш ніж голод і злидні заберуть його хвору доньку. Або фрейліна Рейнири Елінда (Джордон Стівенс), яку відправили назад до столиці; вона біжить прямо до колишньої жертви нападу Ейгона, служниці Діанни (Медді Еванс), намагаючись згуртувати малий народ на захист Рейнири.

Останнє може виявитися легшим, ніж очікувалося, через чергову невимушену помилку сера Крістона Коула. Взявши сторінку з п'єси Отто Хайтауера, людини, яку він витіснив з посади десниці короля, Коул влаштовує театралізовану похоронну процесію для обезголовленого нащадка Старої Валірії. Але цього разу, замість того, щоб показати всім жорстокість Рейнири, демонструючи понівечений труп маленького хлопчика королеви Гелени, Коул тягне вулицями смердючу відрубану голову дракона Рейниса, Меліса. Окрім того, що це жахливе видовище, люди вважають його поганою прикметою.

І чому б не вважати? Мертвий дракон підтверджує, що і звірі, і люди, які на них їздять, - не боги, а створіння з плоті та крові, такі ж смертні, як і будь-який мешканець Блошиного кінця. Чи справді це той меседж, який хоче донести кожна з половин розділеного Дому Дракона? Чи хочуть вони, щоб люди цікавилися, як вбити дракона?

<< Епізод четветий | Епізод шостий >>

Сезон 2, епізод 4: "Танець драконів"

Від самого початку "Світ льоду та полум'я" Джорджа Мартіна є біполярним. Чорні б'ються з зеленими. Старки б'ються з Ланністерами. А в самій пророчій "Пісні льоду і полум'я" смерть воює проти життя.

Дракони, на яких літає династія Таргарієнів, є винятком з цього правила. У романах-першоджерелах різні мейстри та королівські особи припускають, що дракони не є ані чоловіками, ані жінками, здатні змінювати стать за потреби. Так, вони є вогнем, який допомагає розтопити лід Короля Ночі та його неживих поплічників у "Грі престолів", і найвеличнішими живими істотами у бестіарії Вестероса, що викликають трепет і благоговіння. Але вони також є втіленням смерті, здатні спричиняти різанину як серед солдатів, так і серед цивільного населення у промислових масштабах.

І якщо буде потрібно, вони можуть бути покликані вбивати один одного в битвах, настільки ж жорстоких, наскільки і прекрасних. Існує причина, чому дослідники вигаданого всесвіту Мартіна називають громадянську війну Таргарієнів "Танцем драконів": Конфлікт викликає як захоплення, так і огиду, часто в одній і тій же сцені.

Сезон 2, епізод 4: "Танець драконів"

Від самого початку "Світ льоду та полум'я" Джорджа Мартіна є біполярним. Чорні б'ються з зеленими. Старки б'ються з Ланністерами. А в самій пророчій "Пісні льоду і полум'я" смерть воює проти життя.

Дракони, на яких літає династія Таргарієнів, є винятком з цього правила. У романах-першоджерелах різні мейстри та королівські особи припускають, що дракони не є ані чоловіками, ані жінками, здатні змінювати стать за потреби. Так, вони є вогнем, який допомагає розтопити лід Короля Ночі та його неживих поплічників у "Грі престолів", і найвеличнішими живими істотами у бестіарії Вестероса, що викликають трепет і благоговіння. Але вони також є втіленням смерті, здатні спричиняти різанину як серед солдатів, так і серед цивільного населення у промислових масштабах.

І якщо буде потрібно, вони можуть бути покликані вбивати один одного в битвах, настільки ж жорстоких, наскільки і прекрасних. Існує причина, чому дослідники вигаданого всесвіту Мартіна називають громадянську війну Таргарієнів "Танцем драконів": Конфлікт викликає як захоплення, так і огиду, часто в одній і тій же сцені.

Тристороння битва між принцесою Рейніс та її червоним драконом Мелісом, королем Аегоном ІІ та його славнозвісним золотим Санфайром, а також принцом Аемондом Однооким та велетенським звіром Вхагаром є прикладом двоїстості драконів. Сценарій, написаний співавтором і шоураннером Райаном Кондалом, містить тривалу підготовку до кульмінаційної битви на Ладьєвому Притулку - пастки, влаштованої Правицею Короля, сером Крістоном Коулом, і його головним союзником, принцом Аемондом, щоб заманити Чорних драконів та їхніх вершників на вірну загибель - з кадрами слави Меліса і Санфайра на шляху до війни. Режисер Алан Тейлор, відомий талант "Гри престолів", чітко дає зрозуміти, яку пишноту втратить світ, якщо ці тварини загинуть.

Він також дає зрозуміти, які жахи побачить світ, якщо вони виживуть. Привал Ладьї - це кошмар палаючих людей, розчавлених людей, людей, які рятуються втечею від того, що фактично є літаючими ядерними динозаврами. Вершники здебільшого стараються з усіх сил, але ні драконячий вогонь, ні драконячі лапи не особливо переймаються тим, кого вони вбивають.

Справді, найбільш шокуючим моментом епізоду є момент, коли Аемонд, який відклав власну атаку, коли його ненависний брат Ейгон вдерся на битву без запрошення, щоб не виглядати слабким, обертає Вхагар не лише проти їхнього ворога Рейніс, але й проти Ейгона. Лише вчасне втручання сера Крістона заважає Аемонду переступити через розбите тіло Санфайра і в кінці битви позбавити свого полеглого, обгорілого брата від страждань.

Битва також означає кінець принцеси Рейніс. Незважаючи на те, що вона спочатку втекла від Аемонда, Ейгона та їхніх драконів, вона вирішує повернутися і продовжити битву. У цей момент в очах акторки Єви Бест з'являється похмурий вираз, ніби Рейніс знає, що обирає смерть.

Є спокуса стверджувати, що вона засмучена попередньою зустріччю з Аліном з Халлу, позашлюбним сином її чоловіка, який врятував йому життя в морі, але Рейніс ніколи не була настільки дорогою для свого шлюбу. Скоріш за все, вона просто шукала копійку за копійкою, за фунтом за фунтом: Тепер, коли почалася війна, якої вона так довго прагнула уникнути, вона могла б спробувати виграти її.

І все ж мені цікаво, чи не було в її рішенні відчаю. Вибір Рейніс пощадити королівську родину Зелених, коли вона мала шанс спалити їх усіх живцем, був одним з найбільш гаряче обговорюваних моментів 1-го сезону. Кожна серія 2-го сезону досі зосереджувалася на тому, як далеко і Рейніра, і Алісанта були готові піти, щоб уникнути відкритої війни між драконами, причому обидві боялися не лише за безпеку своїх близьких, але й - вірите чи ні - за благо королівства. У цьому контексті обережність Рейніс в минулому сезоні має сенс: якби Рейніра чи Алісанта опинилися в такому ж становищі, як ми тепер знаємо, жодна з них не натиснула б на спусковий гачок.

Чого навряд чи можна сказати про Демона, який проводить цей епізод у боротьбі з галюцинаціями, викликаними чи то прокляттям Харренхолу, чи то магією Еліс Ріверс, його місцевої відьми. Його перебування в цих сирих залах, що руйнуються, є надзвичайно готичним і сповненим відсилань до інших жанрових орієнтирів. У своїх видіннях Демон переслідує свого двійника і відрубує голову молодій Рейнірі, подібно до того, як Люк Скайвокер обезголовив Дарта Вейдера, щоб потім побачити власне обличчя у фільмі "Імперія завдає удару у відповідь". Він бачить себе із закривавленими руками, як Леді Макбет. Він починає, коли бачить чорного козла, який з таким же успіхом може бути епізодичним Чорним Філіпом з фільму жахів Роберта Еґґерса "Відьмак". Це не той тип стійкого розуму, який вам потрібен на чолі вашої армії.

Аемонд чи Крістон, кровожерливі ватажки Зелених, або Ейгон, який просто намагається наздогнати свого брата та його Правицю, не вагаючись, спалили б своїх суперників. Попри всі свої вади, Чорна та Зелена королеви - найкращі оплоти Семи Королівств, що захищають їх від тотальної різанини.

Принаймні, так було дотепер. Алісанта, можливо, усвідомлювала, що її покійний чоловік Візеріс насправді не хотів, щоб їхній син Ейгон посів Залізний трон. Але вона також зрозуміла, що це не має значення. "Значення намірів Візеріса померло разом з ним", - каже вона Ларісу Клишоногому, новоспеченому Майстру Шептунів її сина. "Так, помер", - погоджується він. Як одного разу сказали в іншому шоу HBO: "Якщо це брехня, то ми боремося з цією брехнею. Але ми повинні боротися".

Зі свого боку, Рейніра розуміє, що Алісенту більше не вдасться переконати. Її рішучість негайно йти в бій шокує її радників, які здебільшого сприйняли її милосердя або її стать за слабкість. Вона запевняє їх, що просто намагалася переконатися, що іншого шляху немає, перш ніж випустити драконівський вогонь.

Цей епізод здається американською відповіддю на минулорічну меланхолійну і зворушливу стрічку "Ґодзілла мінус один", перший фільм про Ґодзіллу, який отримав "Оскара" (за найкращі візуальні ефекти). Режисер Такаші Ямадзакі, який також написав сценарій і керував візуальними ефектами, пішов слідами оригінального "Ґодзілли" Ішіро Хонди (1954) та кошмарного "Шин Ґодзілли" Хідеакі Анно (2016), зобразивши Короля монстрів як ходячий радіоактивний первісний крик - проти війни, проти жорстокості, проти тупості, проти постійного нападу цивілізації на людей, які її складають. Загибель драконів - це символ нашого власного палаючого світу.

<< Епізод третій | Епізод п'ятий >>

Сезон 2, серія 3: Раеніра та Алісента, віч-на-віч

"Ми читаємо фентезі, щоб знову знайти кольори, я думаю, - писав Джордж Р.Р. Мартін у своєму короткому есе "Про фентезі" 1996 року. "Щоб відчути смак сильних спецій і почути пісні, які співали сирени". За цим стандартом епізод цього тижня "Будинку Дракона", серіалу, заснованого на книзі Мартіна "Вогонь і кров", справді є гострим фентезі.

Я маю на увазі не лише секс та оголеність, хоча від того, що там було і те, і інше, у мене волосся на голові стало дибки. Для Мартіна фентезі - це більше, ніж просто відвертість. Описуючи його як жанр "срібла і червоного, індиго і лазурі, обсидіану, пронизаного золотом і лазуритом", він далі пише про те, що сама його масштабність, безмежний розмах уяви "промовляє до чогось глибокого всередині нас". Цей епізод, безумовно, промовляв до чогось глибокого всередині цього критика.

Розвалені готичні замки і гротескні поля битв у підземеллях, кошмари вбивств і відчайдушні благання про мир, шалені погоні за драконами і "це-все-було-велике-порозуміння" - цей тиждень запропонував максималістську розповідь, яка здавалася водночас і надмірною, і життєво важливою. (Дійсно, важко мати чудове телебачення без хоча б краплини дивовижного). З точки зору сюжету, найважливіший момент епізоду настав ближче до кінця. Війна, що назріває між Чорними та Зеленими за Залізний Трон, зводиться до заповіту одного небіжчика, короля Візериса. Роками він проголошував свою доньку, Рейніру, спадкоємицею для всіх і кожного. Але в найвідповідальнішу ніч, ніч своєї смерті, він сказав своїй дружині, королеві Алісенті, що його старший син, Ейгон, має об'єднати королівство - "Обіцяний принц", як Візерис називав свого юнака.

Сезон 2, серія 3: Раеніра та Алісента, віч-на-віч

"Ми читаємо фентезі, щоб знову знайти кольори, я думаю, - писав Джордж Р.Р. Мартін у своєму короткому есе "Про фентезі" 1996 року. "Щоб відчути смак сильних спецій і почути пісні, які співали сирени". За цим стандартом епізод цього тижня "Будинку Дракона", серіалу, заснованого на книзі Мартіна "Вогонь і кров", справді є гострим фентезі.

Я маю на увазі не лише секс та оголеність, хоча від того, що там було і те, і інше, у мене волосся на голові стало дибки. Для Мартіна фентезі - це більше, ніж просто відвертість. Описуючи його як жанр "срібла і червоного, індиго і лазурі, обсидіану, пронизаного золотом і лазуритом", він далі пише про те, що сама його масштабність, безмежний розмах уяви "промовляє до чогось глибокого всередині нас". Цей епізод, безумовно, промовляв до чогось глибокого всередині цього критика.

Розвалені готичні замки і гротескні поля битв у підземеллях, кошмари вбивств і відчайдушні благання про мир, шалені погоні за драконами і "це-все-було-велике-порозуміння" - цей тиждень запропонував максималістську розповідь, яка здавалася водночас і надмірною, і життєво важливою. (Дійсно, важко мати чудове телебачення без хоча б краплини дивовижного). З точки зору сюжету, найважливіший момент епізоду настав ближче до кінця. Війна, що назріває між Чорними та Зеленими за Залізний Трон, зводиться до заповіту одного небіжчика, короля Візериса. Роками він проголошував свою доньку, Рейніру, спадкоємицею для всіх і кожного. Але в найвідповідальнішу ніч, ніч своєї смерті, він сказав своїй дружині, королеві Алісенті, що його старший син, Ейгон, має об'єднати королівство - "Обіцяний принц", як Візерис називав свого юнака.

Принаймні, так здавалося Алісент. Ми, глядачі, знали, що коли він згадував ім'я Ейгон, він мав на увазі свого пророчого предка, Ейгона Завойовника, і бачення Ейгона про апокаліптичну битву з темрявою, як показано у фінальному сезоні "Гри престолів".

Чи Аліса справді вірила, що Візерис говорив про їхнього сина? Чи це було лише те, у що вона хотіла вірити? (Не менш важливо, чи повинна драма будувати свій центральний конфлікт на словесній плутанині, яка більше підходить для ситкому? Відповідь на це питання на цьому просунутому етапі, можливо, виходить за рамки цього огляду).

Зухвала стелс-місія, в якій Рейніра прокрадається назад до Королівської Гавані (з допомогою Місарії), щоб домогтися зустрічі віч-на-віч зі своїм заклятим ворогом, прояснює все це. Аліса дійсно вірить, що Візеріс хотів Ейгона. Зі свого боку, Рейніра дійсно вірить, що Аліса дійсно вірить у це. Але як тільки королева-вдова згадує "Пісню льоду і полум'я" Завойовника, Рейніра розуміє, що пішло не так, і пропонує пояснення... яке Аліса відмовляється слухати, хоча, здається, в глибині душі знає, що це правда.

Отже, ось що вийшло: Війна триватиме, бо капітан команди Зелених не може змиритися з правдою. Відмова Алісенти змінити курс зводить нанівець не лише миротворчі зусилля Рейнири - а перед тим і принцеси Рейніс - але й її власні. Фанатський дискурс з цього приводу має бути веселим, у всякому разі, відповідно до певних визначень "веселого".

Але головна цінність цієї сцени полягає не лише в тому, що вона прояснює божевільну плутанину, яка лежить в основі всього цього, а й у возз'єднанні акторів Олівії Кук та Емми Д'Арсі. Їхня хімія настільки ж природна і переконлива, як і у будь-яких двох виконавців на телебаченні. Енергії їхніх персонажів так само переплетені, як і дракони на логотипі 2-го сезону серіалу; спостерігаючи за тим, як вони рвуться і тягнуть один одного, можна досягти таких же вогненних результатів. Ви можете сперечатися, якщо хочете, з необачністю Рейніри, яка шукає незахищеної аудієнції з королевою в Королівській Гавані. Але додавання цієї сцени, якої немає в книзі, зробило шоу кращим.

У той час як Рейніра та Аліса намагаються зберегти мир, чоловіки, що їх оточують, борються за протилежне. Чорна Рада Рейнири, що складається переважно з дрібних лордів, які бояться втратити ту невелику владу, яку вони мають, наполягає на негайному нападі. Її відчужений чоловік, Демон, летить прямо до запліснявілих руїн Харренхолу, що є ключем до важливого регіону Річкоринду. Його зустрічають прагматичний кастелян, сер Саймон Стронг (Саймон Рассел Біл), який віддає йому замок без бою, і таємнича служниця Еліс Ріверс (Гейл Ренкін), яка каже йому, що Харренхол - це місце, де він помре. Щось виграєш, щось програєш, мабуть.

Річкорин потрапляє в поле зору як чорних, так і зелених після місцевої ворожнечі між домами Блеквудів і Брекенів, Хетфілдів і МакКоїв Вестеросу, які використали суперечку Таргарієнів як привід перетворити просту прикордонну суперечку на криваву баню втраченого покоління. Король Ейгон, чиї радники справедливо вважають його тупоголовим легковажним, готовий сам кинутися в бійку, поки його не залякав молодший брат Аемонд.

Одноокий принц відповідає на глузування брата і сеньйора в галасливому борделі тим, що встає догола і проходить повз, наче його це абсолютно не турбує. Здається, юнак вібрує на іншій частоті, ніж його родина; як злий Джейн Ейр, він має відтінок неземного, який майстерно передає актор Юен Мітчелл. Том Глінн-Карні в ролі Ейгона спритно парирує незворушність Мітчелла вимушеними жартами та пітливістю. Їхня динаміка так само цікава і по-своєму запальна, як і у Рейніри та Алісент.

Чи виникне подібне суперництво між сером Крістоном Коулом, дедалі більш рішучою правицею короля та очільником армії Ейгона, і сером Гвейном Хайтауером (Фредді Фокс), братом, якого Аліса відсилає няньчити свого лорда-командувача? Важко сказати. Спочатку здається, що Гвейн справедливо вважає Крістона мінливою м'ясною головою, а Крістон справедливо вважає Гвейна розпещеним літнім лицарем. Але порятунок Коулом лорда Хайтауера та його людей від вогняної смерті від рук Бейли Таргарієн та її дракона, Місячного Танцюриста, можливо, змінив ситуацію на користь Коула.

Зелений чи чорний, як каже принцеса Рейніс на початку епізоду: "Уперті чоловіки, здається, відібрали кермо влади у двох королев". Її власний лорд-чоловік, Корліс, залишає її заїку саму на верфі після майстерно інсценованої розмови з парою, розділеною поперечною балкою. Ейгон, який не може змусити себе сказати жодного слова своїй сестрі-дружині Гелені після вбивства їхнього сина, залишає її горювати з їхньою матір'ю, Алісентою, у свій власний спосіб.

Демон покидає Рейніру заради Харренхолу, залишаючись без зв'язку з нею навіть тоді, коли мріє про неї як про дівчину (Міллі Алкок, яка повернулася і яку так довго чекали), пришиваючи голову Ейєни і сина Ейгона назад до свого тіла. Приємно бачити, що принаймні уві сні Демон жахається скоєного ним злочину. Але після того, як доленосна розмова Алісенти та Рейніри завершилася, будь-які мрії про каяття та примирення, здається, розбиваються вщент.

<< Епізод Другий | Епізод четвертий >>

Це інтерв'ю містить спойлери до 2 серії 2 сезону серіалу "Будинок дракона".

"Одна душа у двох тілах". Так сер Аррік Каргілл (Люк Тіттензор), присяжний член Королівської гвардії Ейгона II Таргарієна (Том Глінн-Карні), називає себе і свого однояйцевого близнюка Ерріка (Елліот Тіттензор). Але тепер сер Еррік - член Королівської гвардії, лицарів, присвячених служінню зведеній сестрі Ейгона і суперниці за Залізний трон, Рейнірі (Емма Д'Арсі). У цьому епізоді їхній довічній єдності настане кривавий кінець.

У 2 серії 2 сезону "Дому дракона" Аррік отримує завдання від свого мстивого командира, сера Крістона Коула (Фаб'єн Френкель), проникнути в твердиню Рейнири, Драконячий Камінь, і вбити її, видаючи себе за власного близнюка, одного з її особистих охоронців. Хитрість викривається у жахливий спосіб, коли брат нападає на брата; Еррік перемагає і рятує свою королеву, але вбиває себе замість того, щоб жити з болем від цього вчинку. Як алегорію безглуздого марнування людських життів у так званому "Танці драконів" Рейнири та Ейгона, його важко не помітити.

Це інтерв'ю містить спойлери до 2 серії 2 сезону серіалу "Будинок дракона".

"Одна душа у двох тілах". Так сер Аррік Каргілл (Люк Тіттензор), присяжний член Королівської гвардії Ейгона II Таргарієна (Том Глінн-Карні), називає себе і свого однояйцевого близнюка Ерріка (Елліот Тіттензор). Але тепер сер Еррік - член Королівської гвардії, лицарів, присвячених служінню зведеній сестрі Ейгона і суперниці за Залізний трон, Рейнірі (Емма Д'Арсі). У цьому епізоді їхній довічній єдності настане кривавий кінець.

У 2 серії 2 сезону "Дому дракона" Аррік отримує завдання від свого мстивого командира, сера Крістона Коула (Фаб'єн Френкель), проникнути в твердиню Рейнири, Драконячий Камінь, і вбити її, видаючи себе за власного близнюка, одного з її особистих охоронців. Хитрість викривається у жахливий спосіб, коли брат нападає на брата; Еррік перемагає і рятує свою королеву, але вбиває себе замість того, щоб жити з болем від цього вчинку. Як алегорію безглуздого марнування людських життів у так званому "Танці драконів" Рейнири та Ейгона, його важко не помітити.

Проте, коли приходить час подякувати акторам за можливість поламати голову над жорстокою фінальною дуеллю за долю королеви Рейнири, я ловлю себе на тому, що вживаю слово "мозок" в однині. Це говорить про ефективність роботи близнюків Тіттензорів у ролі приречених лицарів, що їхній менталітет "однієї душі у двох тілах" вловлює.

Брати не надто переймаються тим, що їм дісталися ці ключові ролі. "Я не впевнений, наскільки великим був пул однояйцевих близнюків, який їм довелося шукати, але коли наші агенти постукали з пропозицією про роботу, у нас вже було довге волосся і бороди", - сказав Елліотт під час спільного відеодзвінка в четвер. "В їхніх очах ми були майже готові до цієї роботи".

Це відредаговані уривки з розмови.

Я ніколи не впевнений, чи варто висловлювати свої привітання чи співчуття в подібних інтерв'ю.

ЛЮК ТИТТЕНСОР: Ми дуже раді цьому! Бути залученими до такого проекту, а потім мати можливість зобразити стосунки близнюків у такому дивовижному світі, світі, який ми любимо... Таких можливостей у цій індустрії дуже мало.

Як рано ви зрозуміли, що саме сюди прямують ваші персонажі?

ЕЛІОТТ ТИТТЕНСОР: Як тільки ми отримали роботу, ми досліджували матеріал до самої смерті. Ми не хотіли йти далі, просто тому, що не хотіли зіпсувати решту шоу.

ЛЮК: Ми провели невелике дослідження, можливо, починаючи з завоювання Ейгона...

ЕЛІОТТ: А потім до нашого моменту. Після цього ми хотіли залишити трохи таємниці, чи не так?

"Дім Дракона" - це історія про громадянську війну, а громадянські війни часто описують як війни брата проти брата. Ваші герої роблять цю тему буквальною.

ЛЮК: Наші стосунки і наша смерть стали символом - не лише того, що буде далі, але й теми всього твору - сім'я проти сім'ї, яка, власне, полягає в тому, що сім'я проти сім'ї.

Чи не збільшує тиск ця символічна вага?

ЕЛІОТТ: Ні, тому що цей символ закладений у наших стосунках природним чином, як у однояйцевих близнюків. Це унікальні стосунки - унікальні лише для однояйцевих близнюків, які є розділеними ембріонами. Навіть близнюк, який не був розділений ембріоном ... не хочу здатися неповажним, але вони більше схожі на брата і сестру, які народилися в один і той же час. Однояйцеві близнюки - це прекрасне явище природи.

Щоб разом підготуватися до останньої сцени зі своїми персонажами, Люк (ліворуч) і Елліотт годинами тренувалися з командою каскадерів, сказав Елліотт. Тео Вітмен/HBO

Але ви граєте однояйцевих близнюків, які вбивають один одного.

Думаю, це допомагає. Ти усвідомлюєш, з чим вони стикаються, бо всі ці роки були близнюками. Якби це була сцена між мною і Крістоном Коулом, це, мабуть, було б трохи складніше. Знімаючись з Елліоттом, мені було легше потрапити туди і опинитися в цьому просторі. Він природно заземлений, за нього можна зачепитися.

ЕЛІОТТ: Це вже вкоренилося у твоїй психіці. Але це не було чимось, що надто виснажувало психіку, тому що зйомки зайняли три дні, а емоційна сторона була в останній день. Ви, безумовно, відчуваєте багаж пережитого, тому було приємно, що дійсно екстремальні речі були обмежені лише одним днем.

На що був схожий фізичний процес боротьби?

ЕЛІОТТ: Для танцю бою ми відпрацювали 30 з гаком годин з командою каскадерів, щоб переконатися, що все зробили правильно. Ми дуже хотіли бути впевненими, що зможемо зробити все, і нам не доведеться використовувати команду для будь-яких кадрів, тому що ми знали, що емоційна сторона прорветься назовні. Ми просто зосередилися на тому, щоб переконатися, що танець був правильним.

Ви називаєте це танцем, але це виглядає так, ніби двоє людей б'ють один одного загостреними металевими палицями, поки один з них не може більше рухатися. Це жорстоко.

ЛЮК: Наші мечі мають накладки на руків'я, тому ви не можете робити багато вигадливих твізлів і обертань, як справді вправні фехтувальники. Це змусило нас подумати, що вони хлопці, які трохи важкувато поводяться з мечами, які підходять близько і особисто. Ми з Роулі та Беном [Роулі Ірлам і Бен Райт, два координатори трюків у шоу] адаптували бій до того, як, на нашу думку, билися б ці двоє хлопців. Вони хотіли, щоб це виглядало...

Більш реалістично.

ЛЮК: Як два брати з'ясовують стосунки вдома: трохи грубо, трохи брудно, трохи безладно. Рейніра у пастці в клітці з двома левами, які намагаються вирвати шматки один в одного.

У послідовності плащів і кинджалів, що ведуть до замаху на вбивство і дуелі, схожість між братами є джерелом напруженості.

ЛЮК: "Те, що [режисери] намагалися зробити наративно, - це заплутати глядачів. Коли Аррік стоїть біля дверей, є момент, коли ти думаєш: "Це справді Аррік, чи це Еррік?". Ви бачили, як ми робимо щось на кшталт Скубі-Ду. Це невеликий трюк з близнюками.

Але, зрештою, те, що вони брати, не рятує і не прирікає їх на загибель. Їхні почуття обов'язку і честі керують ними і, зрештою, вбивають їх.

ЛЮК: Коли королівські гвардійці складають присягу, вони погоджуються, що не матимуть ні дружин, ні майна - вони, по суті, відмовляються від своїх прав і свобод. Це посада, яка вимагає багато жертв, і вона також вимагає певного типу людей, які дійсно хочуть цієї роботи. Це як військовий орден, який присягнув Церкві йти в хрестові походи. Еррік і Аррік ставляться до цього дуже серйозно.

ЕЛІОТТ: У полярності цього архетипу є своя краса. Є вірність і жертовність героя, але зворотній бік - я маю на увазі крайність - це те, що ти настільки засліплений своїми почуттями, своєю присягою і честю, що вб'єш власного брата. [Близнюки] показують негативну сторону того, що можна було б вважати позитивною рисою. Палиця з двома кінцями, чи не так?

Сезон 2, серія 2

Навіть Рейніра Таргарієн не може повірити в те, що бачить.

Ця жінка пролетіла небом на спині дракона. Вона бачила, як лорди ставали на коліна біля її ніг, щоб через роки повстати проти неї. Вона втратила дитину в боротьбі за Залізний Трон і відсахнулася, дізнавшись, що іншу вбили в ім'я її дитини. Але спостерігати, як Еррік і Аррік Каргілл (Елліотт і Люк Тіттензор), два ідентичні лицарі-близнюки, зійшлися в битві на смерть у її власній спальні, результат якої має вирішити, чи житиме вона, чи помре...? Ви можете побачити це на обличчі акторки Емми Д'Арсі: Навіть у найсміливіших мріях Рейніра не бачила такого.

Ця здатність шокувати - не в сенсі гидоти, хоча і це часто трапляється, а скоріше в сенсі раптової, жорстокої несподіванки - є найбільшою силою "Дому дракона". Про громадянські війни часто кажуть, що це битви брата проти брата; фантазія може зробити метафоричне буквальним. Що може краще проілюструвати безглузду жорстокість війни, ніж двоє чоловіків, які виглядають і звучать абсолютно однаково, які кохають одне одного, які кажуть, що вони одна душа у двох тілах, гинуть у жорстокому вбивстві-самогубстві, яке нічого не досягає?

Сезон 2, серія 2

Навіть Рейніра Таргарієн не може повірити в те, що бачить.

Ця жінка пролетіла небом на спині дракона. Вона бачила, як лорди ставали на коліна біля її ніг, щоб через роки повстати проти неї. Вона втратила дитину в боротьбі за Залізний Трон і відсахнулася, дізнавшись, що іншу вбили в ім'я її дитини. Але спостерігати, як Еррік і Аррік Каргілл (Елліотт і Люк Тіттензор), два ідентичні лицарі-близнюки, зійшлися в битві на смерть у її власній спальні, результат якої має вирішити, чи житиме вона, чи помре...? Ви можете побачити це на обличчі акторки Емми Д'Арсі: Навіть у найсміливіших мріях Рейніра не бачила такого.

Ця здатність шокувати - не в сенсі гидоти, хоча і це часто трапляється, а скоріше в сенсі раптової, жорстокої несподіванки - є найбільшою силою "Дому дракона". Про громадянські війни часто кажуть, що це битви брата проти брата; фантазія може зробити метафоричне буквальним. Що може краще проілюструвати безглузду жорстокість війни, ніж двоє чоловіків, які виглядають і звучать абсолютно однаково, які кохають одне одного, які кажуть, що вони одна душа у двох тілах, гинуть у жорстокому вбивстві-самогубстві, яке нічого не досягає?

Уся ця історія є брудною, і сер Аррік ніколи не повинен був просити сера Крістона, свого лорда-командувача, про це. Насправді, Крістон зробив це лише як неадекватний спосіб виплеснути свої сексуальні розлади в той момент, коли його стосунки з королевою Алісентою, які то починалися, то закінчувалися, знову переходили в режим "вимкнено". Наприкінці епізоду вони знову разом і займаються грубим сексом - більш здоровий спосіб виплеснути свої розчарування, хоча в цілому це все одно нерозумний зв'язок.

Незважаючи на підпільну природу їхніх стосунків, Аліса і Крістон все ще мають кращі романтичні стосунки, ніж Рейніра і Демон. Коли Чорна Королева дізнається, що молодого принца Джейгеріса було вбито і обезголовлено у власному ліжку, вона обурена тим, що хтось може подумати, ніби вона має до цього відношення. Вона ще більше розлючується, коли дізнається, що вона дійсно мала до цього відношення, незважаючи на те, що сама була причетна: Це Демон, безрозсудно намагаючись виконати її прохання про помсту принцу Аемонду, забрав життя іншої дитини.

Такій людині не можна довіряти, вирішує Рейніра - точно. Вона відкидає його як "жалюгідного"; він відмовляється від її товариства.

У Королівській Гавані діяння Демона продовжують приносити жахливі дивіденди. Обидва чоловіки, причетні до вбивства Джейхеріс, схоплені і вбиті, разом з десятками невинних людей, чий єдиний злочин полягав у тому, що вони служили палацовими щуроловами разом з одним з убивць. Коли його дідусь Отто докоряє йому за цю помилку у зв'язках з громадськістю, король Аегон - який, незважаючи на всі свої провини, щиро спустошений смертю свого маленького сина - звільняє його з посади королівської десниці і замінює на сера Крістона - людину дії, порівняно з інтригуючим, але стриманим Отто, а також найбільш вразливою людиною у Вестеросі. Існують буквально дракони, які були б кращими руками.

Не те, щоб поради Отто були хоча б наполовину такими слушними, як він думає. Його грандіозний план заробити на смерті Джейгеріс полягав у тому, щоб пришити голову бідолашної дитини назад до тіла і виставити її на показ вулицями, щоб усі побачили. Але дитяче тіло було не самотнім: Мати, Гелена, та бабуся, Алісанта, їхали на возі позаду нього, наче королеви якогось похмурого Параду троянд.

Отто, безсумнівно, мав рацію, що ця публічна демонстрація звірства і горя допоможе переконати простолюдинів у тому, що Рейніра - монстр. Але жодного разу він не зупинився, щоб подумати про крихкий стан своєї онуки Гелени. Вже травмована своєю недобровільною роллю у вбивстві Джейгеріса, вона мусила спостерігати, як його штовхають і хапають, наче віз із ріпою, для еквіваленту передвиборчої реклами. Усе це було схоже на кошмарний передвісник ганьби королеви Серсеї, яку вона пройде алеєю ганьби через століття, як ми бачимо у "Грі престолів".

З усіх людей в Команді Зелених, які поділяють жаль Рейнири, що все дійшло до цього, це робить принц Аемонд - Аемонд Одноокий, чиє вбивство драконом сина Рейнири, Люцериса, стало справжнім початком воєнних дій. Колисаний в обіймах повії, яка позбавила його цноти роками раніше (Мішель Боннар), він хвалиться, що Демон намагався його вбити - "Я пишаюся, що він вважає мене таким ворогом", - але його обтяжують власні помилки.

"Я шкодую про ту справу з Люком", - каже він, дивлячись в його очі. "Того дня я втратив самовладання. Я шкодую про це". Звісно, на день пізніше і на долар менше, але відверто кажучи, приємно чути, як людина з прізвищем Таргарієн хоч раз бере на себе відповідальність за власні вчинки. Я дійсно вірю, що він говорить правду.

Але те, що говориться далі, важливіше. "Коли принци втрачають самовладання, часто страждають інші", - каже жінка, в обіймах якої Аемонд бурмоче ці жалі. "Маленькі люди", - каже вона, - "як я". Чи доходить це до одноокого короля?

У цьому епізоді малий народ ще кілька разів опиняється в центрі уваги, що є відносно рідкісним явищем для франшизи, зосередженої на аристократії. На землях дому Веларіон моряк Алін зустрічається зі своїм братом Аддамом (Клінтон Ліберті), ще одним моряком з дивно аристократичною вдачею, незважаючи на своє скромне виховання. Незабаром з'ясовується, що стосунки обох чоловіків з їхнім господарем, Корлісом Морським Змієм, складніші, ніж проста служба, і в цьому сенсі дуже влучним є перехід до інтимної розмови в ліжку між Корлісом та його дружиною Рейніс. Можливо, цей народ не такий вже й малий, як здається.

Що тоді сказати про коваля Г'ю (Кіран Б'ю)? Цей передчасно посивілий робітник вперше з'явився, щоб просити у короля аванс за всю зброю, яку він і його колеги викували для корони. У цьому епізоді ми слідуємо за ним додому, де на нього чекає хвора донька і дружина, яка справедливо скаржиться, що обіцяні гроші досі не надійшли.

Сцени з Г'ю - це лише місцевий колорит, чи він відіграватиме певну роль у майбутній війні? Враховуючи, що Отто Хайтауер цілий монолог кричав на Ейгона за те, що той ігнорує тяжке становище людей, нам, мабуть, варто уникати цього.

<< Епізод Перший | Епізод Третій >>

Ця стаття містить головні спойлери прем'єри другого сезону серіалу "Дім дракона" від HBO.

Можливо, це не буде Червоне весілля. Але "Вогонь і кров" - так фанати книг Джорджа Мартіна називають завершальну подію недільного епізоду "Дому дракона" - швидше за все, стане головним моментом у житті Вестеросу. Це шокує. Це брутально. І у нього круте прізвисько (хоча глядачі, які не читали книги, можуть здивуватися, що воно означає).

Прем'єра 2-го сезону піднесла "Вогонь і кров" на тарілочці, але тим, хто тільки-но почав дивитися, може бути складно зрозуміти, що сталося. То що ж сталося?

Ця стаття містить головні спойлери прем'єри другого сезону серіалу "Дім дракона" від HBO.

Можливо, це не буде Червоне весілля. Але "Вогонь і кров" - так фанати книг Джорджа Мартіна називають завершальну подію недільного епізоду "Дому дракона" - швидше за все, стане головним моментом у житті Вестеросу. Це шокує. Це брутально. І у нього круте прізвисько (хоча глядачі, які не читали книги, можуть здивуватися, що воно означає).

Прем'єра 2-го сезону піднесла "Вогонь і кров" на тарілочці, але тим, хто тільки-но почав дивитися, може бути складно зрозуміти, що сталося. То що ж сталося?

Хто такі "Кров і Сир"?

Блад (у виконанні Сема Вілсона) - член Міської варти, сили безпеки, яку колись очолював Демон у Королівській Гавані. (У книжках Блад - колишній член Варти, який втратив посаду за вбивство повії). Сир (Марк Стоббарт) - щуролов з Червоної твердині, який полюбляє перекушувати молочними продуктами так само, як і свою кар'єру. У прем'єрі 2-го сезону Блад і Сир не називаються так. У будь-якому разі, їхні справжні імена втрачені, як стверджують історики "Вогню і крові", книги Мартіна, на якій (в основному) заснований "Дім Дракона". У вільний час ці двоє полюбляють довгі прогулянки тунелями, вірних собак та вбивства на замовлення.

Чи були ознаки того, що це станеться?

Так, багато. Ви відчували запах щурів у першому сезоні? Червона твердиня кишіла не лише гризунами. Він також був переповнений підказками. Кожного разу, коли пацюк снував Червоною твердинею - відвідував короля Візеріса (Педді Консідейн), зривав весілля, гриз череп дракона, - це слугувало передвістям. Тварини проводять для нас екскурсію прихованими ходами замку (як і їхні винищувачі) і є засобом підкрастися до королівської сім'ї в найуразливіші моменти. Подивіться на щура, який облизується кров'ю на весіллі молодих Рейнири (Міллі Алкок) і Лаенор (Тео Нейт) - це один з найбільш грубих шматків символізму гризунів з часів закінчення "Загиблих".

Чим події в серіалі відрізняються від подій у книзі?

"Дім Дракона" докладає багато зусиль, щоб показати, що Чорні (команда Рейніри) не мали наміру вбивати маленьку дитину у своєму прагненні до помсти; Аемонд (Юен Мітчелл) був запланованою ціллю, коли Демон (Метт Сміт) таємно найняв убивць. Зовсім інша справа у "Вогні і крові", де зображено напад, який є набагато стратегічнішим, жорстокішим і руйнівнішим. Чому? Уявіть собі Гелену (Фіа Сабан), яка змушена зробити "вибір Софі" між двома синами, спадкоємцем (Джейхеріс) і запасним (Мейлор, не представлений у виставі). Або як щодо Крові та Сиру, які погрожують зґвалтувати маленьку дівчинку, знущаються над маленьким хлопчиком і вбивають слуг - і все це в той час, як Алісанта (Олівія Кук), зв'язана і з кляпом у роті, змушена спостерігати за цим.

Чому ця подія є важливою?

Ніщо так не розкриває суть справи, як відсікання голови дитині. Навіть якщо вбивство невинної дитини за допомогою дивної штуки для каміння Малої Ради не було метою, її не можна виправдовувати, чи не так? Це зайве. Це жорстоко. Це порушення правил ведення бою. І зараз задається тон майбутньому конфлікту. Око за око, син за сина, і скоро світ Вестеросу осліпне від люті.