Аптечна карта України стирається: чому мережі масово закривають свої точки
Початок 2025 року став переломним для українського аптечного ринку. Те, що колись здавалося стабільним сектором, який витримував навіть перші роки війни, нині переживає найглибшу кризу за весь період незалежності. Лише дві великі мережі — «Аптека 9-1-1» та «Подорожник» — втратили 175 аптек за кілька місяців. І це лише частина масштабної тенденції, що охоплює країну.
Закриття аптек — не просто економічна статистика. За кожною зачиненою точкою стоять тисячі українців, для яких доступ до ліків стає складнішим. У середньому одна аптека обслуговує понад дві тисячі клієнтів щомісяця. Якщо множити ці цифри на сотні закритих аптек, отримуємо десятки тисяч людей, змушених шукати нові місця, де придбати життєво необхідні препарати.
Генеральний директор мережі «Подорожник» Тарас Коляда визнає: нинішня ситуація — найскладніша навіть у порівнянні з першим роком повномасштабної війни. За його словами, компанія вже закрила 55 аптек і планує закрити ще 138. Це безпрецедентні масштаби. Для регіонів, особливо малих населених пунктів, кожна така втрата — це не просто зменшення конкуренції, а втрата важливого соціального сервісу.
«Аптека 9-1-1» теж зазнала серйозного скорочення — близько 120 точок зникли з карти країни. Директорка з корпоративних комунікацій Валентина Йовенко наголошує, що компанія змушена «оптимізувати мережу», зберігаючи лише ті аптеки, які залишаються рентабельними.
Ключовим ударом стала постанова МОЗ, що з 1 березня 2025 року заборонила маркетингові договори між аптечними мережами та виробниками ліків. Те, що колись було інструментом для зниження цін і підтримки соціально важливих напрямів, тепер перетворилося на точку болю для галузі.
Коли система зламалася: роль маркетингових договорів у фармацевтичній екосистемі
Щоб зрозуміти глибину проблеми, варто згадати, що таке маркетингові договори. Це угоди, за якими виробники компенсували аптекам частину витрат за просування своїх препаратів. У відповідь мережі могли утримувати нижчі ціни, підтримувати широкий асортимент і навіть фінансувати роботу аптек у збиткових регіонах.
За словами представників «Аптеки 9-1-1», структура використання таких коштів була соціально орієнтованою: 60% йшло на зниження цін, 20% — на підтримку асортименту, 15% — на розвиток сервісів і лише 5% становив чистий прибуток компанії.
Скасування цих угод мало б, за логікою регулятора, зменшити вартість ліків. Але сталося протилежне. За даними профільних асоціацій, середня ціна на безрецептурні препарати вже у травні 2025 року зросла на 21% порівняно з минулим роком.
Причина проста: аптеки втратили можливість компенсувати свої витрати. Без підтримки виробників, які фінансували знижки, вони змушені або піднімати ціни, або закривати збиткові точки. Найбільше це вдарило по сільських аптеках і прифронтових регіонах, де клієнтопотік малий, а витрати — надвисокі.
Валентина Йовенко відверто говорить: «Ми працюємо в місцях, де рентабельність нульова або від’ємна. Після березня нам стало вкрай важко утримувати ці аптеки. Ми більше не можемо перекривати їхні збитки за рахунок прибуткових локацій».
Людський вимір фармацевтичної кризи
Аптечна справа — це не лише бізнес. Для тисяч працівників — це робочі місця, для мільйонів українців — доступ до базових медичних послуг. Коли аптека зачиняється у селі чи невеликому містечку, люди залишаються без найпростішого способу отримати ліки.
Особливо драматичною є ситуація у прифронтових регіонах. Там фармацевтичний персонал скоротився майже на третину через мобілізацію, релокацію чи руйнування інфраструктури. Оренда приміщень, логістика, енергоресурси — усе дорожчає, і навіть стабільні мережі більше не витримують тиску.
У багатьох громадах, де аптека закрилася, місцева влада намагається залучити приватних підприємців чи відкрити комунальні пункти продажу ліків. Але це не компенсує втрату мережевих гравців, які забезпечували системність постачання, контроль якості й широкий вибір препаратів.
Для літніх людей, хронічних пацієнтів та мешканців сільської місцевості відстань до найближчої аптеки часто перетворюється на справжнє випробування. Так формується новий соціальний розрив — доступ до ліків стає привілеєм великих міст.
Економічна пастка для ринку, який тримався на лояльності споживача
Кризу аптечного ритейлу можна порівняти з банківською реформою 2021 року, коли Національний банк зменшив комісію інтерчейнджу. Тоді банки втратили ресурс для фінансування кешбеків і програм лояльності, а клієнти — свої бонуси. З аптечними мережами сталося те саме: втративши маркетингові виплати, вони позбавилися можливості підтримувати баланс між прибутковістю та соціальною функцією.
У результаті — ціни зростають, вибір звужується, а конкуренція слабшає. За даними профільних аналітиків, із 2021 року кількість аптек в Україні скоротилася майже на п’яту частину. І тенденція триває. Найбільше втрат — у східних та південних регіонах, де бойові дії унеможливлюють стабільну роботу бізнесу. Але навіть у відносно спокійних областях компанії змушені «оптимізувати» свої мережі.
Парадоксально, але чим менше аптек, тим вищі ціни для кінцевого споживача. Зникає конкуренція, зменшується кількість акційних пропозицій, і навіть дешеві генерики стають менш доступними. Це замкнене коло, яке без втручання держави може призвести до ще глибшої соціальної кризи.
Держава і ринок: пошук балансу, який поки не знайдено
Фахівці фармацевтичного ритейлу закликають владу до зваженого підходу. Вони не заперечують необхідності державного контролю, але наголошують: жорстке регулювання без компенсаторних механізмів призводить до руйнування системи доступу до ліків.
Держава, намагаючись боротися з корупційними ризиками чи непрозорими схемами, фактично позбавила аптечні мережі можливості утримувати соціальні локації. Без фінансової підтримки або хоча б пільгового оподаткування для аптек у сільських громадах та небезпечних регіонах країна ризикує залишитися з «білими плямами» на фармацевтичній карті.
Аналітики вважають, що майбутнє ринку залежатиме від того, наскільки швидко вдасться знайти нову модель взаємодії між державою, виробниками та аптечними мережами. Якщо цього не станеться, вже до кінця 2026 року кількість аптек може скоротитися ще на 15–20%.
Підсумок: ціна реформи, яку заплатять споживачі
Українська фармацевтична система опинилася на роздоріжжі. З одного боку — необхідність регулювання, прозорості, боротьби з маніпуляціями. З іншого — збереження доступу до ліків для кожного громадянина.
Закриття аптек — не просто наслідок економічних рішень. Це лакмусовий папірець стану суспільства, де реформи без продуманих механізмів адаптації б’ють по найвразливіших.
