Штучний інтелект як політичний інструмент
Поява нових технологій завжди породжує дилеми — моральні, філософські, культурні. Та коли йдеться про штучний інтелект (ШІ), питання ускладнюються ще більше. У світі, де цифрові рішення щодня формують свідомість мільйонів, ідея створити «власний ШІ на основі традиційних цінностей» звучить не просто як технічний проєкт, а як спроба інженерного втручання в саму людську думку.
Державний секретар так званої «союзної держави» Сергій Глазьєв заявив про амбітну мету — розробити ШІ, що не просто працюватиме за заданими алгоритмами, а втілюватиме специфічне бачення світу, визначене «нашими цінностями». Це означає одне: російський та білоруський політичні режими хочуть створити інструмент, що мислить так, як їм вигідно.
Ідея технологічного суверенітету не нова. Росія вже багато років говорить про цифрову незалежність, блокування західних платформ і власні аналоги популярних сервісів. Але штучний інтелект — це зовсім інший рівень. Це не просто інтернет-портал чи соцмережа. Це потенційний учасник прийняття рішень, автор текстів, інтерпретатор фактів. І коли цей інтерпретатор буде навчений на «традиційних цінностях», що мають чіткий ідеологічний підтекст, наслідки можуть бути глибшими, ніж уявляє більшість.
Псевдодуховність як основа програмного коду
Поняття «традиційні цінності» вже давно стало риторичним туманоутворювачем у політиці Росії та Білорусі. За ним приховуються контроль над свободою слова, відкидання прав людини, консерватизм як форма підпорядкування, а не моральна система. Якщо це буде вкладено в алгоритми ШІ, ми отримаємо не просто «вітчизняного чат-бота», а цифрового носія пропаганди.
За словами Глазьєва, одна з головних проблем — використання західного ШІ молоддю. Але його аргументи про те, що такі системи «впливають на свідомість» і «можуть прославляти нацизм», — це не аналіз, а типовий приклад дискредитації альтернативного джерела знань. Теза про «расизм і фашизм» у західному ШІ, яку він озвучив, не підкріплена жодними серйозними дослідженнями, але має чіткий емоційний вплив.
Справжня мета таких заяв — посіяти недовіру до всього, що не контролюється державою. І в цьому контексті створення власного штучного інтелекту — не про розвиток науки, а про створення ще одного ідеологічного фільтра. У суспільства, що вже й так живе в умовах цензури, з’явиться ще один голос, який повторює одне й те саме, але вже від імені «нейтральної машини».
ШІ і мораль: чи можлива нейтральність?
Проблема цінностей у штучному інтелекті — це справді серйозне питання. Алгоритми не існують у вакуумі. Вони навчаються на масивах даних, створених людьми. Вони відображають упередження, страхи, ідеали й стереотипи тих, хто створює й навчає їх. Але саме тому світова спільнота веде постійний діалог про етику ШІ, прозорість алгоритмів, інклюзивність.
У демократичних країнах ведуться широкі дискусії щодо расової чи гендерної упередженості моделей, їх впливу на суспільство, правових аспектів. Так, були зафіксовані випадки, коли ШІ повторював токсичні формулювання. Але такі інциденти не приховуються, а стають підґрунтям для вдосконалення. У випадку з «традиційним» ШІ, який просуває Москва, ця система навряд чи буде відкритою до змін. Вона створюється не для діалогу, а для нав’язування.
Замість самокритики, вона отримає апаратну підтримку з боку держави, яку цікавить не об’єктивність, а лояльність. Це не боротьба за справжню безпеку користувачів — це створення нового цифрового тоталітаризму. І тому такий проєкт несе загрозу не лише інформаційній безпеці, а й самому поняттю істини як такої.
Інформаційна ізоляція під виглядом автономії
Упродовж останніх років Росія й Білорусь неодноразово демонстрували, як легко замінюють поняття «суверенітет» терміном «ізоляція». Під прикриттям інформаційної безпеки вони створюють цифрові бар'єри, щоб уникати критики, контролювати дискурс і тримати населення в межах дозволеної інтерпретації подій.
Власний ШІ на базі «традиційних цінностей» ідеально вписується в цю логіку. Це буде система, яка не підкаже альтернативну точку зору, не дозволить сумніватися, не дасть критично мислити. Вона лише повторюватиме затверджені формули. Вона стане дзеркалом режиму, а не інструментом пізнання.
Такі інструменти — це не просто крок назад у розвитку. Це — цифрова стіна, що розділяє громадян не лише з рештою світу, а й із самими собою. Людина, яка ставить питання, заслуговує на відповідь. Але коли відповідь — завжди одна й та сама, це вже не технологія, а доктрина.
Наслідки і виклики для майбутнього
Розвиток штучного інтелекту на тлі політичної цензури — це вибухова суміш. Вона створює нові загрози, що виходять далеко за межі технічного прогресу. Вона може створити цілу екосистему цифрового контролю, де від інтернету до освіти — все буде підпорядковано ідеологічній вертикалі.
Для України, яка перебуває у стані гібридного протистояння, такі ініціативи — це виклик. Росія й Білорусь не просто створюють ШІ. Вони створюють знаряддя нової інформаційної війни. Йдеться не про конкуренцію в сфері технологій, а про нав’язування викривленої реальності, де мораль і знання визначаються державною волею.
Україна має не лише захищатися від таких ініціатив, а й активно формувати власний підхід до розвитку штучного інтелекту — прозорий, етичний, заснований на правах людини та вільному доступі до знань. Лише так можна не просто протистояти зовнішній загрозі, а створити середовище, де ШІ служить людині, а не навпаки.
