Європейський Союз готується запровадити нові правила імпорту металопродукції, які вже викликали серйозне занепокоєння серед українських виробників сталі. Як повідомляє британське видання The Guardian, нова система квот, що набуде чинності з 1 липня, може суттєво ускладнити роботу підприємств, які залишаються одними з небагатьох промислових гігантів, здатних підтримувати економіку України в умовах війни.
Згідно з новими правилами, ЄС скорочує обсяги безмитних квот на імпорт металопродукції та підвищує мито на поставки понад встановлені ліміти до 50%. Для української металургії це означає не просто чергову зміну торговельних умов, а реальний ризик втрати конкурентоспроможності на одному з найважливіших ринків збуту.
Генеральний директор групи «Метінвест» Юрій Риженков у коментарі The Guardian наголосив, що українська сталь не становить суттєвої загрози для європейських виробників через відносно невеликі обсяги експорту. Водночас нові обмеження можуть поставити під удар одну з небагатьох галузей, яка продовжує стабільно працювати попри надзвичайно складні умови.
Йдеться про сектор, який за останні роки пережив безпрецедентні втрати. Після початку повномасштабного вторгнення Україна втратила частину своїх ключових промислових потужностей. Особливо болючим ударом стала втрата маріупольських металургійних комбінатів, які до війни були одними з найбільших виробників сталі в Європі. Крім того, через наближення бойових дій довелося зупинити роботу вугільного підприємства у Покровську, що також негативно позначилося на виробничому ланцюгу.
Попри це, українські металурги не припинили роботу. Підприємства у Запоріжжі та Кам’янському продовжують виробництво навіть за умов неповного завантаження потужностей. Галузь забезпечує тисячі робочих місць, підтримує валютні надходження до країни та залишається одним із найбільших платників податків.
Ситуація ускладнюється ще й глобальними тенденціями на ринку сталі. За даними The Guardian, світовий ринок сьогодні стикається з надлишком металопродукції, значна частина якого пов’язана зі зростанням експорту з Китаю. Саме на тлі боротьби з надлишковою пропозицією багато країн посилюють захист власних виробників. Однак проблема полягає в тому, що Україна опинилася в особливому становищі.
До війни українські металургійні підприємства мали широку географію експорту. Втрата традиційних ринків збуту та логістичні труднощі змусили виробників переорієнтовуватися на європейський напрямок. Саме тому будь-які обмеження з боку ЄС сьогодні мають для галузі набагато серйозніше значення, ніж могли б мати кілька років тому.
Окремим викликом для виробників залишається механізм транскордонного вуглецевого коригування CBAM. Його метою є стимулювання екологічно чистого виробництва та скорочення викидів вуглецю. Однак для українських підприємств це означає додаткові фінансові витрати в той момент, коли вони вже працюють в умовах постійних ризиків для енергетичної та транспортної інфраструктури.
Фактично українська металургія опиняється під подвійним тиском. З одного боку — нові торговельні бар’єри та скорочення доступу до європейського ринку. З іншого — додаткові витрати, пов’язані з екологічними вимогами та адаптацією до нових правил міжнародної торгівлі.
Економічні наслідки можуть виявитися значно ширшими, ніж проблеми окремої галузі. Металургія традиційно є одним із локомотивів української економіки. За підсумками 2024 року галузь забезпечила 7,2% валового внутрішнього продукту країни. Експорт металургійної продукції приніс Україні 6,4 мільярда доларів валютної виручки, що становить 15,4% загального експорту держави.
Не менш важливим є внесок у державний бюджет. Минулого року підприємства гірничо-металургійного комплексу забезпечили близько одного мільярда доларів податкових надходжень. Ці кошти відіграють критичну роль у фінансуванні державних витрат, соціальних програм та підтримці обороноздатності країни.
Показово, що навіть в умовах війни підприємства сектору не відмовилися від розвитку. У 2024 році компанії гірничо-металургійного комплексу інвестували близько 650 мільйонів доларів, що становило понад 18% усіх капітальних інвестицій у промисловість України. Це свідчить про те, що бізнес не лише виживає, а й намагається створювати основу для майбутнього відновлення економіки.
Саме тому дискусія навколо нових квот виходить далеко за межі звичайних торговельних суперечок. Для України це питання стосується не лише експорту сталі, а й економічної стійкості держави загалом. Будь-яке суттєве скорочення виробництва може призвести до зменшення валютних надходжень, втрати робочих місць, скорочення інвестицій та падіння податкових платежів.
У нинішніх умовах українська металургія фактично виконує роль економічного щита, допомагаючи країні вистояти в один із найскладніших періодів сучасної історії. Саме тому представники галузі закликають європейських партнерів враховувати не лише ринкові механізми та захист власних виробників, а й ширший контекст — економічні та безпекові наслідки для України.
Від того, яким буде остаточний підхід Європейського Союзу до української металопродукції, значною мірою залежить не лише майбутнє окремих підприємств, а й здатність української економіки зберігати стійкість у період війни та готуватися до масштабного післявоєнного відновлення.
