За кілька днів до початку конклаву, що має обрати нового Папу Римського, кардинали з усього світу збираються у Римі — не лише для молитов, а й для демонстрації своїх переконань. Хоча офіційної передвиборчої кампанії в Церкві немає, недільні меси у різних храмах Вічного міста перетворилися на символічні звернення до віруючих і, можливо, до інших кардиналів, які невдовзі голосуватимуть. Участь у месах взяли і ті, кого називають потенційними претендентами на папський престол — Жан-Марк Авелін із Франції, Петер Ердо з Угорщини та Фрідолін Амбонго з Конго. У своїх проповідях вони поділилися думками про те, якою має бути Церква у XXI столітті.
Кардинал Жан-Марк Авелін, архієпископ Марселя, відправив недільну службу у церкві Санта-Марія-ай-Монті в римському кварталі Монті. Його меса вирізнялася легкістю та людяністю. Він дякував Діві Марії за маленьке диво — повернення вкраденої минулого тижня сумки. Настоятель храму навіть пожартував, що якби став Папою, призначив би Авеліна державним секретарем. Але крім жартів, у проповіді прозвучав серйозний заклик: «Не бійтеся правди — вона визволить нас. Не бійтеся тих, хто відрізняється від нас, бо кожен чоловік і кожна жінка — це брат або сестра, заради яких Христос воскрес». Ці слова стали відображенням відкритості й духу прийняття, які кардинал вважає важливими для майбутнього Церкви.
У неділю базиліка Санта-Франческа-Романа була повністю заповнена відвідувачами для кардинала Угорщини Петера Ердо. Яра Нарді
Натомість кардинал Петер Ердо, архієпископ Естергома-Будапешта, обрав більш стриманий і традиційний тон. У Базиліці Святої Франчески Римської, біля Колізею, його зустрічала переповнена зала, зокрема представники угорської дипломатії. У проповіді він закликав молитися за обрання Папи, який «поглибить місію Церкви у драматичну епоху людства». Ердо, якого вважають фаворитом консервативного крила, наголосив на збереженні традицій і потребі повернення Церкви до євангелізації. Він не спілкувався з журналістами, проте виявив теплоту, привітавши дитину через вікно автомобіля.
Кардинал Фрідолін Амбонго з Демократичної Республіки Конго провів месу у церкві Сан Габріеле Арканджело в західному Римі. Разом із ним біля вівтаря служили священники з Філіппін, Індії, Мадагаскару та Італії — цей жест символізував універсальність Католицької Церкви. У своїй промові Амбонго наголосив на необхідності молитися не за конкретного кардинала, а за «пастиря, якого Бог обере для Вселенської Церкви», здатного відповісти на виклики сучасного світу. Він не уникав журналістів, проте ухилився від відповіді на запитання щодо ЛГБТ-спільноти, сказавши, що «не час говорити про це». Однак чіткість його меседжу та дисциплінованість у формулюваннях нагадували політичну майстерність.
Тим часом двоє з найімовірніших кандидатів — кардинали П’єтро Паролін та П’єрбаттіста Піццабалла — вирішили не виходити на публіку в неділю. Їхнє мовчання деякі аналітики сприймають як обачливу передвиборчу тактику: краще не сказати нічого, ніж ризикувати іміджем перед голосуванням. Проте це не зупинило паломників і журналістів, які прийшли до титулярної церкви Піццабалли у Сантонофріо аль Джаніколо, в надії його побачити. Їх зустрів інший священник, який повідомив: «Кардинал Піццабалла не буде тут ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра». Але прихожани залишилися. Один із присутніх, 63-річний банкір Франческо Зіако, жартома розповів журналістам, що його часто плутають із кардиналом через зовнішню схожість.
Кардинал Авелін у неділю в церкві Санта-Марія-ай-Монті, де у своїй проповіді він закликав до прийняття інших. «Не бійтеся тих, хто відрізняється від нас», – сказав він. Аманда Перобеллі
Усі кардинали, що приїздять до Риму, мають титулярні храми, де можуть служити месу. Це традиція, яка не лише символізує їхню приналежність до дієцезії, а й дозволяє вірянам побачити майбутніх виборців Папи на власні очі. Деякі, як кардинал Луїс Тагле з Філіппін, уже минулого тижня відправили месу у своїх церквах, привертаючи увагу тисяч вірян, зокрема з власних діаспор.
У цьому спокійному, але емоційно насиченому передвиборчому контексті особливо помітним є різноманіття стилів і меседжів. Дехто говорить про універсальність Церкви, інші — про збереження традицій, треті — про відкритість до «інших». Але в усіх проповідях звучить спільне: потреба у духовному лідері, який не лише очолить Ватикан, а й поведе Католицьку Церкву через буремні часи — від глобальної поляризації до внутрішніх викликів, таких як втрата авторитету та криза ідентичності.
Поки ж у Ватикані готуються до початку конклаву в середу, для віруючих ці меси стали рідкісною можливістю побачити, почути та відчути дух потенційних Пап. І, можливо, за кілька днів світ упізнає нового лідера Католицької Церкви саме серед тих, хто цього недільного ранку вітав немовлят, закликав не боятися правди чи молився за короткий, але історичний вибір.
13 березня 2013 року з труби Сикстинської капели вийшов білий дим, який свідчить про обрання нового папи. У 2005 році кардинала Бергольйо пропустили, і ніколи не очікували, що його виберуть. Джефф Дж. Мітчелл
