У часи, коли Папа Римський помирає, кардинали, яким ще не виповнилося 80 років, збираються у Ватикані, щоб обрати його наступника під час так званого «конклаву».
Хоча сучасні вибори Папи дозволили загальній аудиторії побачити певні обряди та молитовні моменти, телевізійні камери покидають Сикстинську капелу, як тільки офіційний представник оголошує «Extra omnes» — латинський заклик «усі геть», що сигналізує початок вибору нового понтифіка.
Проте нова драма Едварда Бергера під назвою «Конклав», що виходить у п'ятницю, обіцяє занурити глядачів у саме серце цієї церковної події, відкриваючи прихований світ конфіденційних виборів Католицької церкви.
Боротьба традицій і модерності
«Давні ритуали проти сучасності», — так описує свій фільм Бергер. Драма з Рейфом Файнсом у ролі Лоуренса, декана Колегії кардиналів, зображує інтриги навколо виборів, де герої не базуються на реальних персонажах, але представляють різні погляди, що панують у церкві. «У кінцевому підсумку це все політика», — зазначає Роберт Гарріс, автор роману, на якому базується сценарій фільму.
Цей фільм став новою спробою не просто розповісти про обрання Папи, але передати релігійні та культурні нюанси процесу.
Як повідомляє газета Дейком, автори черпали натхнення з детальних правил, встановлених Папою Іваном Павлом II у 1996 році, що передбачають знищення персня покійного Папи, запечатування його покоїв і ретельний захист від електронного підслуховування.
Усі ці аспекти ретельно відображені у фільмі: від латинських присяг кардиналів до традиції прошивати бюлетені для збереження їхньої цілісності.
Реалістичність і драматичні доповнення
Знімальна команда прискіпливо працювала над відтворенням атмосфери Сикстинської капели та гостьового дому Domus Sanctae Marthae, де кардинали проводять час під час конклаву. Цей гостьовий дім, що нині є постійною резиденцією Папи Франциска, на екрані виглядає більше як місце ізоляції, яке нагадує в'язницю, що лише додає напруги фільму.
Дизайнерка костюмів Лізі Крістль відвідала швейну майстерню Gammarelli, яка шиє папські вбрання з XVIII століття, щоб знайти зразки тканин. Окремий підхід застосували до кардинальських сутан, повернувшись до відтінків червоного, характерних для XVII століття, адже, як зазначає Крістль, сучасний відтінок виявився менш приємним для сприйняття на екрані.
Точність і творчий підхід
Фільм отримав «B-плюс» за точність від отця Томаса Дж. Різа, експерта з внутрішніх процесів церкви. Однак він зазначив, що деякі деталі, такі як неправильне розташування столів у Сикстинській капелі, не зовсім відповідають дійсності. Червоний килим на підлозі Сикстинської капели у фільмі — це також креативне рішення, що підкреслює важливість сцени.
Режисер Бергер, відомий за фільмом «На західному фронті без змін», розглядає «Конклав» як шахову партію інтриг, що могла б відбуватися в будь-якому корпоративному офісі чи політичному кабінеті. Однак цей сюжет набуває нової глибини у Ватикані, де політика переплітається з релігійною містикою.
Реакції Ватикану та прихильників церкви
Досі фільм був показаний на кількох фестивалях, і важко передбачити, як він буде сприйнятий католицькими експертами та самим Ватиканом. Деякі релігійні оглядачі розкритикували сюжет за відхилення від істинного змісту віри, проте стрічка вже зацікавила церковні кола. Кардинали, з якими консультувався Бергер, сказали, що обов’язково подивляться кіно, хоча ймовірно не даватимуть коментарів.
Гарріс, консультуючись для свого роману з архієпископом Вестмінстерським Кардиналом Кормаком Мерфі-О’Коннором, отримав листа з відгуком, що його дослідження було «чудовим», хоча сюжет так і залишився художнім вимислом.
Для Бергера кінематографічна точність не була метою. «У кінцевому підсумку не все відомо, але це дає простір для інтерпретації», — каже він.
