У вівторок, 6 травня 2025 року, у Національній галереї в Лондоні відбулася подія, яка стала символічною віхою сучасної британської монархії. Король Чарльз III і королева Камілла офіційно представили коронаційні портрети, створені двома художниками, які давно пов’язані з королівською родиною. Ці твори стали продовженням багатовікової традиції, коли портрети монархів у коронаційному вбранні закарбовують не лише їхній образ, а й дух епохи.
Після хвилі суперечок навколо першого офіційного портрета Чарльза, який був представлений у 2024 році художником Джонатаном Єо, монарх, ймовірно, сподівався на більш прихильну реакцію на новий витвір мистецтва. Тоді соціальні мережі вибухнули коментарями, що портрет у червоних відтінках створює враження, ніби король купається в крові або горить у пеклі. Та цього разу реакція була значно спокійнішою і більш позитивною.
Коронаційний портрет короля Чарльза, виконаний Пітером Куфелдом, зображує монарха у пишному вбранні церемонії коронації, що відбулася два роки тому. У композиції чітко видно символи влади: корону, встановлену на п'єдесталі, яка виблискує у променях сонця, що пробиваються через вікно. Така художня деталь додає величності, але водночас і тепла. Куфелд зазначив, що робота над портретом тривала понад півтора року, і його метою було «створити зображення, яке водночас є людяним і монархічним, продовжуючи традиції королівського портретного живопису».
Другий портрет — це зображення королеви Камілли, виконане Полом Бенні, художником, який спеціалізується на фотореалістичних та абстрактних полотнах. Камілла постає у шовковій сукні з коронаційної церемонії, спокійно дивлячись просто в очі глядачу. У цьому погляді — врівноваженість, гідність і, як наголосив Бенні, «глибока емпатія». Він зізнався, що Камілла позувала йому кілька разів у Кларенс-гаус у Лондоні. Крім того, художнику дозволили привезти корону з Тауера для детального вивчення — такий жест є рідкісним навіть для офіційних митців королівського двору.
Портрет короля Карла намалював Пітер Кухфельд. Його Величність Король Карл III 2025; Фотографія: Royal Collection Enterprises Ltd.
Обидва художники давно мають зв’язки з королівською родиною. У 1986 році Пітер Куфелд отримав замовлення від тодішнього принца Чарльза на портрети принців Вільяма і Гаррі. З того часу його ім’я стало знаним у мистецьких колах Лондона. Надалі Куфелд супроводжував Чарльза у поїздках до Ірану, Японії та інших країн, створюючи роботи, натхненні цими подорожами.
Пол Бенні, окрім королеви Камілли, раніше зобразив королеву Єлизавету II в момент інтимного контакту з конем — портрет, який запам’ятався своєю теплотою. У 2022 році Чарльз також доручив йому створити серію портретів вцілілих після Голокосту, які були виставлені у Букінгемському палаці.
Представлення коронаційних портретів має не лише естетичне та історичне значення, а й культурно-суспільне. У часи, коли британська монархія переживає етап переосмислення своєї ролі, такі символічні події демонструють, як інституція намагається залишатися релевантною, поєднуючи традицію та сучасність. Художнє відображення монархів сьогодні — це не лише акт державного протоколу, а й меседж суспільству про людське обличчя влади.
У порівнянні з класичним коронаційним портретом Єлизавети II, виконаним Гербертом Джеймсом Ганном, нові роботи виглядають значно сучасніше. Якщо в портреті Єлизавети домінують велич, трон і суворість, то в нових роботах більше м’якості, світла, емоційності. Обидва портрети Чарльза та Камілли демонструють баланс між урочистістю та людяністю — рисами, які нове покоління британських монархів прагне передати.
Соціальні мережі цього разу виявили більше схвалення. Один користувач написав: «На щастя, це не знову все червоне, як перший портрет». Інший додав: «Дуже красиво. Нарешті портрет, який дійсно передає королівську гідність».
Портрет Камілли намалював Пол Бенні. Його Величність Король Карл III 2025; Фотографія: Royal Collection Enterprises Ltd.
Нові портрети вже поповнили колекцію Королівської колекції та згодом будуть експонуватися в королівських резиденціях і національних виставках. Очікується, що ці твори стануть частиною історичного наративу про початок правління Чарльза III — періоду, що водночас стикається з викликами модернізації, трансформації ролі монархії та пошуку рівноваги між церемоніалом і відкритістю.
