Війна як масштабна житлова катастрофа
За три роки повномасштабної війни житлова інфраструктура України зазнала руйнувань безпрецедентного масштабу. За словами Олени Шуляк, голови парламентського комітету з питань державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, знищено понад 60 мільйонів квадратних метрів житла. Ця цифра є лише приблизною: у неї входять дані, що надходять від громадян через портал «Дія», але реальні масштаби можуть бути ще більшими, адже багато родин не мають доступу до своїх осель на тимчасово захоплених територіях.
Ці масштаби вражають: зруйновано обсяг житла, який Україна зводила щонайменше за шість років. До вторгнення країна щорічно вводила в експлуатацію близько 9-10 мільйонів квадратних метрів житла. Внаслідок війни, в короткий термін, ми втратили в рази більше. Це катастрофа, яка несе наслідки не лише економічного, але й гуманітарного характеру.
Підрахунки Світового банку свідчать: для відновлення зруйнованого або пошкодженого житла знадобиться щонайменше 86 мільярдів доларів США. Це не просто фінансова задача — це виклик цілісності держави та довіри її громадян. В умовах масштабного внутрішнього переміщення, зростаючого дефіциту безпечного житла та психологічної травми втрати дому, це питання стає критичним.
Потреба у житлі: люди без дому
Сьогодні в Україні понад 4,6 мільйона громадян мають статус внутрішньо переміщених осіб. Це не просто цифри, це долі людей, які втратили свій дім, спільноту, звичне життя. Більше ніж 600 тисяч осіб перебувають на квартирному обліку, тобто чекають на отримання житла в державному чи муніципальному порядку. Такі черги утворилися ще до початку повномасштабного вторгнення, і війна лише загострила цю проблему.
Ці цифри засвідчують наявність системної кризи у сфері житлової політики. Житло сьогодні — це не лише про дах над головою. Це також про соціальну стабільність, психічне здоров’я та гідність. Люди, які втратили дім, часто залишаються наодинці з проблемами, для вирішення яких потрібні чіткі і довгострокові державні програми.
Тимчасові притулки, гуртожитки або переповнені родинні квартири не можуть слугувати повноцінним замінником втраченої оселі. Багатьом родинам довелося адаптуватися до нових умов без будь-якої гарантії повернення або компенсації. Саме тому комплексне вирішення житлової проблеми має стати одним із головних пріоритетів державної політики.
Програма "єВідновлення": перші кроки та обмеження
З 2023 року в Україні діє програма компенсацій "єВідновлення". Її мета — допомогти тим, хто втратив житло, отримати компенсацію або фінансову підтримку на ремонт. Понад 110 тисяч українських родин вже скористалися цією можливістю. Однак, у контексті масштабів руйнувань і кількості потребуючих, це лише крапля в морі.
Програма має певні обмеження. По-перше, вона охоплює лише ті випадки, де пошкодження підтверджено документально. По-друге, далеко не всі громадяни мають можливість подати заяву — через втрату доступу до цифрових сервісів, відсутність документів, або навіть через недовіру до системи. По-третє, обсяги компенсацій часто не відповідають реальним потребам.
Не менш важливою проблемою є питання прозорості та швидкості виплат. Громадяни часто скаржаться на затримки, нестачу інформації, або незрозумілість критеріїв. Усе це лише посилює відчуття безвиході у людей, які і так зазнали важких втрат.
Законопроєкт №12377: шанс на оновлення житлової системи
Олена Шуляк вказує на ще один важливий крок — ухвалення законопроєкту №12377 "Про основні засади житлової політики". Цей документ має на меті реформування застарілої радянської системи регулювання житлових відносин. Наразі чинний житловий кодекс було прийнято ще у 1983 році. Він містить безліч архаїчних норм, що не відповідають сучасним реаліям.
Новий законопроєкт повинен стати основою для створення прозорої, справедливої і сучасної системи розподілу житла. Йдеться про впровадження відкритих черг, механізмів контролю, можливостей для муніципального житлового будівництва та державного партнерства з приватним сектором. Законопроєкт також включає зобов’язання щодо забезпечення житлом захисників України, які часто залишаються поза системою підтримки.
Законопроєкт вже зареєстровано у Верховній Раді, однак він повільно просувається до розгляду. Частина політичних сил у парламенті не підтримує його ухвалення — зокрема через політичні інтереси чи небажання відмовлятися від старої системи, що дозволяє маніпулювати житловими чергами.
Рух до майбутнього: що потрібно для реального прориву
Для того, щоб вирішити житлову кризу в Україні, потрібна консолідація зусиль усіх гілок влади, міжнародних партнерів і самих громадян. Реформа житлової політики має бути не лише технічною, але й ціннісною — з урахуванням прав людини, соціальної справедливості і гідності.
Важливо розширити та модернізувати програму "єВідновлення", зробивши її більш інклюзивною та ефективною. Необхідно спростити доступ до подачі заяв, збільшити обсяги виплат, забезпечити прозору звітність і регулярне інформування населення.
Також необхідне створення спеціалізованих житлових фондів для ВПО, ветеранів та інших категорій, які найбільше постраждали від війни. Державне партнерство з бізнесом, міжнародними організаціями та місцевими громадами може стати основою для масштабного будівництва нового житла.
І головне — ухвалення законопроєкту №12377 має стати точкою неповернення до застарілої радянської системи. Тільки оновивши правила гри, Україна зможе забезпечити своїх громадян сучасними, безпечними та доступними оселями.
