У ніч на понеділок російська атака дронами по Україні забрала щонайменше чотири життя. У Богодухові на Харківщині загинули мати та її 10-річний син — удар прийшовся по житловому району, повідомила прокуратура області.
Повітряні сили України заявили: РФ випустила 11 балістичних ракет і 149 ударних дронів. За офіційними даними, 116 безпілотників збили або «приглушили», частину ракет перехопили ще на підльоті, але не всі цілі вдалося закрити.
Географія удару розтягнулась від портової Одеси до півночі й центру. В Одесі загинула одна людина, пошкоджено житлові будинки й газопровід; на Чернігівщині — ще одна смерть і фраза чиновника «люди спали» стала лейтмотивом цієї ночі.
За оцінкою газети Дейком, нинішня хвиля — продовження логіки «серійного виснаження»: після ударів по енергетиці 7 лютого Кремль повертається до комбінованого тиску на міста й мережі, щоб підняти ціну переговорів.
Комбінація дрони-камікадзе плюс балістичні ракети має холодний розрахунок: дрони перевантажують ППО України, змушуючи розкривати позиції, а швидкі ракети б’ють по «вікнах» у прикритті. Так створюється ефект масовості навіть без тотальної руйнації.
Найгірше в таких ударах — не цифри зведень, а побутова деталь: діти засинають під сирени, а прокидаються від вибухової хвилі. Для прифронтових регіонів це вже не «надзвичайна подія», а повторюваний ризик, що ламає звичку до майбутнього.
Окремий удар — по енергетиці на заході. У Волинській області, біля Нововолинська на кордоні з Польщею, пошкодили високовольтну підстанцію: понад 80 тисяч споживачів залишилися без світла, критична інфраструктура працює від генераторів.
Ця підстанція — не просто «точка на карті». Вона ілюструє, як енергосистема України стає фронтом: виведення з ладу одного вузла розподілу дає каскад відключення електроенергії для міст, водоканалів, котелень і зв’язку, особливо взимку.
Паралельно прилетіло по залізничній інфраструктурі: «Укрзалізниця» повідомила про нові ураження в Сумській і Чернігівській областях. Це сигнал, що РФ намагається бити не лише по генерації, а й по логістиці тилу — ремонтах, постачанні, евакуаціях.
Удари тривають попри мирні переговори за посередництва США. За даними Reuters, Володимир Зеленський говорив, що адміністрація Дональда Трампа хоче бачити рішення щодо завершення війни в Україні «до літа», але на землі цей дедлайн не конвертується у тишу.
Звідси — ключова суперечність моменту: дипломатія просить «паузи», а військова реальність її не дає. Для Москви ескалація — спосіб торгу; для Києва — аргумент, що без посилення ППО України й санкцій проти Росії переговори стають грою в одні ворота.
Намет, наданий урядом для опалення та електрики в Києві минулого місяця. Цієї зими Росія спустошила енергомережу України, і це була найхолодніша зима за понад десять років — Лінсі Аддаріо
Після кожної такої ночі зростає попит на швидкі технічні рішення: мобільні підстанції, резервні лінії, укриття для критичних вузлів. Але ремонт — це марафон під обстрілами: енергетики чекають «вікна безпеки», а дефіцит обладнання робить кожну заміну дорожчою.
Є й міжнародний вимір. Ураження біля кордону з Польщею щоразу нагадує: війна тестує стійкість не тільки України, а й сусідніх систем реагування — від цивільного захисту до енергетичних перетоків і безпеки критичних об’єктів у прикордонні.
На тактичному рівні цифра «116 збитих» — важлива, але вона не знімає системного ризику. Ворог запускає хвилі, змінює маршрути, підбирає висоту й час. Навіть один «прорив» у житловий квартал робить статистику безсилою перед людською втратою.
Внутрішня стійкість тепер вимірюється не лише героїзмом, а управлінням: наскільки швидко відновлюють світло, чи працюють генератори, чи є зв’язок і вода. У Волині приклад показовий: місто тримається на резерві, поки енергетики перепідключають лінії.
Юридичний аспект теж стає гострішим. Коли прокуратура фіксує загибель дитини в Богодухові, це не просто трагедія — це доказова база. Але для міжнародних механізмів важлива верифікація: тип боєприпасу, траєкторія, час, свідки — усе має бути задокументовано.
Зима підсилює наслідки. Коли мережі працюють на межі, а температура падає, кожне відключення електроенергії швидко перетворюється на проблему опалення й медицини. Саме тому удари по підстанціях і газопроводах мають «подвійний» ефект.
У цьому сенсі нинішня ніч — частина довшого тренду, про який «Дейком» писав ще наприкінці січня: країна входила в режим прогнозованих відключень і дефіциту потужності, а кожна нова атака робить графіки менш передбачуваними.
Прогноз на найближчі тижні — неприємно простий: тиск триватиме, бо він дає Кремлю відчуття ініціативи. Індикаторами стануть частота балістики, повторюваність ударів по енергетиці та спроможність ППО України збивати хвилі без «втоми» ресурсів.
Для суспільства висновок теж ясний: мирні переговори не працюють у вакуумі. Поки дрони летять у сплячі міста, будь-які дедлайни «до літа» виглядають абстракцією — і саме тому питання безпеки цивільних та захисту критичної інфраструктури стають центральними умовами реалістичної дипломатії.
11-річний Данило Долотов грається в телефон зі своїм 18-місячним братом Богданчиком у їхній квартирі під час відключення електроенергії у Києві, Україна, понеділок, 2 лютого 2026 року — Сергій Гріц
