Останні події засвідчують стрімке ослаблення української кібербезпеки на тлі припинення підтримки з боку Сполучених Штатів Америки. Багаторічне партнерство між Україною та США в галузі захисту цифрової інфраструктури опинилося під загрозою, коли у січні 2025 року було зупинено важливу допомогу. Йдеться не лише про фінансову підтримку, але й про припинення поставок спеціалізованого обладнання та програмного забезпечення, необхідного для протидії кібератакам.
Втрата підтримки США створює серйозні ризики для стабільності української цифрової оборони. Десятки державних установ, ключових енергетичних компаній, телекомунікаційних операторів та навіть об’єкти ядерної енергетики залишилися без надійного щита перед постійними спробами проникнення в інформаційні системи. Професійні хакерські групи, які діють у тісній координації з державними структурами Росії, використовують цю прогалину для активізації атак.
З початку 2022 року Україна стала одним із головних об’єктів цифрової агресії. Системні спроби вплинути на функціонування урядових мереж, зруйнувати інфраструктуру, порушити роботу енергетичних об’єктів та деморалізувати населення стали частиною гібридної стратегії. У період активної допомоги США Україна мала змогу ефективно протидіяти цим загрозам. Нині ж, із призупиненням допомоги, ворог отримав суттєву перевагу.
Цілями атак стають як Кабінет Міністрів, так і локальні адміністрації, медіаорганізації, банки, дипломатичні представництва. Наслідки — втрата даних, компрометація стратегічної інформації, зниження довіри до цифрових сервісів держави. У кількох випадках було зафіксовано спроби втручання в управління енергосистемами, що могло призвести до відключень електроенергії в окремих регіонах.
За останні п’ять років Україна отримала понад 200 мільйонів доларів допомоги від Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та інших установ. Ці кошти спрямовувалися на навчання спеціалістів, закупівлю обладнання, ліцензійного програмного забезпечення, побудову національної інфраструктури цифрової безпеки. Ключовими одержувачами допомоги стали урядові організації, енергетичні компанії, Національний банк, критично важливі комунікаційні структури.
Значна частина цієї підтримки була започаткована ще за першої адміністрації Трампа. Після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року обсяги допомоги зросли в рази. Українські спеціалісти отримували постійні консультації, аналітику загроз, доступ до сучасного ПЗ і протоколів. Це дозволяло швидко ідентифікувати джерела атак, локалізувати вразливості, запобігати масштабним збоям.
Нещодавня заява віце-президента США Джей-Ді Венса про можливу відмову Вашингтона від участі у мирному процесі в разі неприйняття американської пропозиції створила додаткову напругу. Такий підхід може мати довгострокові наслідки для українсько-американських відносин, зокрема в контексті кіберспівпраці. Відсутність чіткої стратегії підтримки з боку США ставить під сумнів здатність України ефективно захищати свій цифровий суверенітет.
Водночас, навіть за умов відсутності фінансування, українські фахівці продовжують розвивати національні можливості в галузі кібербезпеки. Однак без зовнішньої підтримки ця боротьба стає дедалі складнішою. Особливо зважаючи на стрімке зростання складності атак та використання штучного інтелекту в злочинних цілях.
Наразі Україна стоїть перед викликом — втримати цифрову оборону в умовах скорочення міжнародної допомоги. Розробка власних рішень, координація дій між силовими структурами, навчання нових кадрів — усе це залишається пріоритетом. Проте наявність обладнання світового рівня, доступ до передових інструментів аналізу даних і підтримка глобальних кіберструктур залишаються критично важливими.
Потрібні нові міжнародні партнерства, можливо — розширення співпраці з ЄС, Великою Британією, Японією. Варто також активніше залучати приватний сектор, IT-компанії, які мають експертизу в галузі кіберзахисту.
Українське кібермайбутнє залежить від спільних зусиль — як внутрішніх, так і міжнародних. І хоча обставини змінюються, ключова мета залишається сталою: захистити країну від новітніх форм агресії, що не знають кордонів і часових обмежень.
