Пропозиції Білого дому на 2026 рік передбачають скорочення фінансування наукових програм NASA до $3,9 млрд — найнижчого рівня в історії агентства, що неминуче призведе до скасування або замороження понад 40 значних проєктів.
Серед них — довгоочікувані місії з повернення капсул із зразками марсіанського ґрунту, які роками планували як логічне продовження місії Perseverance, та запуск нових зондів для дослідження атмосфери Венери й астероїдів, що наближаються. Такі рішення вдарять по ключових напрямках дослідження космосу і створять ризики втрати інвестицій, зроблених за попередні десятиліття.
Ракетно-космічна програма NASA давно втілює комплексний підхід до вивчення Всесвіту, поєднуючи наукові місії на кшталт James Webb Space Telescope та Hubble Space Telescope, місії-роботи на Марсі й амбітні плани повернення людей на Місяць у рамках програми Artemis.
Інвестиції у дослідження космосу сприяють не лише науковому прогресу, а й розвитку передових технологій, створенню робочих місць і підтримці американської інноваційної екосистеми. Раптовий відхід від десятків проєктів може підірвати довіру наукової спільноти й міжнародних партнерів, таких як Європейське та Японське космічні агентства.
У короткостроковій перспективі адміністрація Трампа пропонує спрямувати до $7 млрд на прискорене повернення людей на Місяць і додати $1 млрд для програми Марс, зосередившись на пілотованому космосі.
Однак багаторічні роботи, що стосуються безпілотних зондів, наукових супутників та міжпланетних досліджень, виявляться призупиненими. Як зауважує Джим Мансі, космічний консультант, «без безпілотних місій ми втрачаємо критичні дані про планетарну геологію, клімат та потенціал для життя поза Землею».
Ракета Starship компанії SpaceX запускається під час випробувального польоту зі Старбейс, Техас, у травні. Ерік Гей
Паралельно з урізаннями бюджету NASA вже де-факто перейшло до моделі «NASA як інкубатор приватного сектора»: комерційні компанії на кшталт SpaceX, Blue Origin і Northrop Grumman дедалі активніше беруть на себе розробку ракетних систем, запуск вантажів і навіть астронавтів. Приватники уже орендують пускові майданчики в Кеннеді-Спейс-Центрі й отримують бюджетні контракти. Проте ексклюзивна увага на комерційний космос без належної підтримки наукових проєктів може призвести до витіснення фундаментальних досліджень у глибокому космосі.
Науковці та керівники дослідних інститутів, зокрема Planetary Science Institute, попереджають, що зупинка місій, які вже працюють у космосі (наприклад, зонд Europa Clipper чи марсіанський MAVEN), стане дуже неефективною витратою: «Коли місії запущені та працюють, продовження їхньої роботи коштує мінімум, але приносить критично важливі дані щодня», — наголошує Аманда Гендрікс. Зупиняти такі місії — означає втратити унікальні результати, потенційно відкриття мікрофосилій на Марсі або нові відомості про атмосферу Венери.
Конгрес США поки що демонструє вищий рівень підтримки. Лідер комітету з торгівлі сенатор Тед Круз виступив за виділення майже $10 млрд на програми NASA, зазначивши, що «лідерство в космосі — це питання національної безпеки та престижу». Законодавці вже готують бюджети, які можуть викликати протиріччя з адміністратором Білого дому, але остаточні рішення будуть ухвалені лише після тривалих консультацій і голосувань.
Політичні наслідки скорочень можуть бути значними: міжнародне співробітництво у програмі Artemis передбачає участь Європейського, Канадського й Японського космічних агентств у створенні місячного орбітального модуля та посадочного апарату.
Секції твердопаливних ракетних прискорювачів для місячної програми NASA на мисі Канаверал, Флорида, у 2024 році Пол Хеннессі/Anadolu
Якщо США виявляться нездатними гарантувати фінансування всіх етапів програми, партнери можуть шукати нових союзників або просувати власні місячні проєкти, зокрема Китай, який активно розвиває власні місячні й марсіанські місії.
Зміщення акценту на пілотовані місії може відволікти увагу від технологічних проєктів без чіткої рентабельності, але з високим науковим потенціалом, таких як телескопи майбутнього чи місії до крижаних супутників Юпітера. У підсумку, зосередження лише на місяці та Марсі без підтримки інших напрямків створює ризик вузького бачення космічної науки й втрати лідерства в багатьох галузях.
Головною загрозою є втрата «м’якої сили» США, заснованої на наукових відкриттях і культурному надбанні — від фотографій далекого Всесвіту до популяризації досліджень космосу серед молоді. Якщо фото з Hubble чи James Webb перестануть надходити через закриття відповідних програм, це може підривати підтримку космічних проєктів серед громадськості та майбутніх фахівців. А без талановитих інженерів і вчених агентство опиниться у програшній позиції перед приватними гравцями.
У довгостроковій перспективі NASA може й далі перетворюватися на фінансового замовника космічних послуг, але це відбудеться ціною наукової незалежності та чистого дослідження. Обмеження фінансування науки й дослідницьких місій ризикує стати найгіршою спадщиною нинішньої адміністрації та зруйнувати фундамент, закладений десятиліттями інвестицій у вивчення космосу.
