Війна поступово змінює свій характер. Якщо раніше головною ареною протистояння залишалася лінія фронту, то тепер дедалі більше вирішується в небі. Росія збільшує кількість повітряних атак, Україна відповідає ударами по важливих об'єктах на території РФ, а протиповітряна оборона стає одним із ключових факторів, від якого залежить стійкість держави.
Особливе занепокоєння викликає не лише кількість російських ракет і дронів, а й можливе скорочення запасів ракет-перехоплювачів для українських систем ППО. Про цю проблему у матеріалі для The New York Times пише почесний професор міжнародних відносин Міського коледжу Нью-Йорка Раджан Менон.
На його думку, найближчі місяці можуть виявитися надзвичайно важливими. Причина проста: Росія отримує можливість тиснути на Україну там, де наслідки ударів відчуває не лише військо, а й мільйони цивільних.
Фронт не приніс Москві очікуваного результату
Повномасштабна війна триває вже понад чотири роки. За цей час російське керівництво так і не змогло реалізувати початковий сценарій швидкого підкорення України.
У 2026 році ситуація на землі залишається складною, однак масштабного прориву російських сил не відбулося. Окремі територіальні здобутки є, проте вони не перетворилися на стратегічний успіх. Бойові дії в багатьох районах мають виснажливий характер, а просування дається надзвичайно дорогою ціною.
За оцінкою автора матеріалу, російські втрати можуть сягати близько 30 тисяч убитих і поранених щомісяця. Проблеми з комплектуванням війська дедалі складніше приховувати: для залучення нових військовослужбовців використовуються значні фінансові виплати, а також допомога іноземних громадян.
Україна водночас не обмежується обороною. Українські підрозділи проводять локальні наступальні дії та в окремі періоди повертають втрачені позиції.
Але саме відсутність масштабних змін на землі робить повітряну складову війни ще важливішою.
Нова ставка — небо
Українські безпілотники дедалі частіше дістаються російських нафтопереробних підприємств, портів, логістичних вузлів та інших важливих об'єктів. Такі атаки створюють проблеми для паливного сектору та транспортної інфраструктури Росії.
Водночас Москва збільшує інтенсивність ударів по Україні.
У цій ситуації ППО фактично перетворюється на щит, від міцності якого залежить функціонування всієї країни. І саме тут виникає найбільш небезпечна проблема — ракети для складних систем перехоплення не можна нескінченно використовувати без поповнення запасів.
Особливо важливими для України є американські комплекси Patriot. Вони здатні боротися з найбільш небезпечними повітряними цілями, однак боєприпаси до таких систем є складними у виробництві та потребують значних ресурсів.
Додатковий фактор — війна на Близькому Сході, яка впливає на глобальний попит на системи протиповітряної оборони та ракети-перехоплювачі. Тобто Україна змушена конкурувати за обмежені ресурси в умовах, коли потреба в них зростає в різних регіонах світу.
Європейські держави вже передали Україні частину своїх систем ППО, однак самих комплексів недостатньо. Для їхньої повноцінної роботи потрібні ракети, а їхні запаси не є безмежними.
Чому саме зима викликає найбільше побоювань
Найуразливішим місцем може стати українська енергетика.
Попередні зими продемонстрували, наскільки руйнівними можуть бути систематичні атаки по електростанціях, підстанціях та інших елементах енергосистеми. Пошкодження одного важливого об'єкта здатне спричинити ланцюгову реакцію, яка позначається на цілих регіонах.
Для людей це означає не просто відсутність електроенергії. За низьких температур проблеми зі світлом швидко перетворюються на проблеми з опаленням, водопостачанням, зв'язком та роботою підприємств.
Саме тому майбутня кампанія ударів може бути спрямована не на випадкові цілі, а на об'єкти, відновлення яких потребує найбільше часу.
Росія вже накопичила значний досвід масованих повітряних атак. Окрім крилатих і балістичних ракет, використовуються різні типи безпілотників, зокрема швидші реактивні моделі. Постійна зміна тактики змушує українську ППО витрачати ресурси та одночасно пристосовуватися до нових загроз.
Удар по енергетиці має і психологічну мету
Наслідки таких атак вимірюються не тільки зруйнованими об'єктами.
Коли людина не знає, чи буде завтра електрика, чи працюватиме опалення і чи зможе вона нормально зігріти житло, це створює постійне психологічне напруження. Саме на такому виснаженні суспільства може будуватися розрахунок російської сторони.
Мета полягає у тому, щоб війна відчувалася не лише на фронті, а й у кожній квартирі, школі, лікарні та на кожному підприємстві.
Проте це не означає, що такий сценарій гарантовано спрацює. Україна вже проходила через періоди масштабних відключень і продемонструвала здатність відновлювати енергосистему навіть після важких атак.
Ключове питання полягає в тому, наскільки ефективно вдасться поєднати роботу ППО, швидкість ремонту пошкоджених об'єктів, резервні потужності та міжнародну допомогу.
Чи може Кремль використати втому українців
Війна виснажує суспільство, і цього факту ніхто не приховує. Але втома не тотожна готовності погодитися на будь-які умови.
За даними наведеного у матеріалі опитування, близько 60% українців не підтримують передачу Росії територій Донбасу в обмін на мир. Водночас приблизно стільки ж респондентів готові розглядати замороження нинішньої лінії фронту за умови отримання надійних гарантій безпеки.
Це важливий сигнал. Для значної частини суспільства проблема полягає не лише в самій території. Є глибока недовіра до того, що домовленості з Москвою автоматично означатимуть кінець загрози.
Тому навіть важка зима навряд чи сама собою змусить Україну погодитися на умови, які суспільство вважатиме небезпечними.
Найважливіший бій може відбутися не на землі
Попереду — місяці, коли значення української ППО може зрости до безпрецедентного рівня.
Якщо Росія справді спробує максимально використати дефіцит ракет-перехоплювачів, головним завданням України стане не допустити ситуації, за якої кількість повітряних цілей перевищить можливості їхнього знищення. Водночас союзникам доведеться вирішувати питання постачання боєприпасів, посилення систем ППО та захисту енергетичної інфраструктури.
Для Москви це також буде випробуванням. Масовані атаки потребують величезних ресурсів, а війна продовжує створювати навантаження на російську економіку та армію.
Саме тому майбутня зима може стати своєрідною перевіркою на витривалість для обох сторін. Росія спробує довести, що здатна зламати українську стійкість ударами з повітря. Україна — що навіть дефіцит ресурсів не означає втрати здатності захищатися.
Результат цієї боротьби залежатиме не від одного удару чи однієї ракети. Вирішальними можуть стати запаси перехоплювачів, швидкість їхнього поповнення, робота енергетиків, допомога партнерів і здатність українського суспільства витримати ще один складний сезон.
І саме тому наступні місяці можуть виявитися значно важливішими, ніж здається зараз.
