У червні 2025 року органи правопорядку Великої Британії вперше задіяли Terrorism Act 2000 проти pro-Palestinian activists, які 20 червня проникли на найбільшу в країні авіабазу RAF Brize Norton. Члени Palestine Action скористалися електросамокатами, щоб об’їхати периметр, і облили два військові літаки червоною фарбою, звинувативши уряд у сприянні «воєнним злочинам» проти Палестини.
Поліція заарештувала трьох учасників акції — жінку 29 років і двох чоловіків віком 36 та 24 роки — а також підозрювану в сприянні правопорушникам 41-річну жінку. Усі четверо залишаються під слідством із застосуванням розширених counterterrorism powers і можуть перебувати під вартою до 14 днів без звинувачень.
Застосування контртерористичного законодавства до випадків vandalism на військовому об’єкті викликало широкий суспільний резонанс.
Уряд на чолі з міністром внутрішніх справ Іветт Купер (Yvette Cooper) офіційно оголосив намір заборонити діяльність Palestine Action як proscribed organization, прирівнявши її до Hamas та Islamic State у списку заборонених груп.
Це рішення мотивоване тим, що закон визначає «серйозну шкоду майну» як форму тероризму, якщо вона спрямована на «просування політичної, релігійної чи ідеологічної мети».
У той же час правозахисники і частина лівих політиків критикують цей крок як надмірний. Вони звертають увагу на те, що акція pro-Palestinian activists носила символічний характер і не загрожувала життю людей, а застосовані до них counterterrorism powers можуть створити прецедент для придушення мирних протестів. Адвокати затриманих вже заявили, що оскаржуватимуть заборону в суді і вимагають повернути акціонерну модель розслідування до кримінально-процесуальних норм з меншими обмеженнями.
Міністр Купер у своєму зверненні вказала на те, що атака на RAF Brize Norton підриває national security, а пошкодження військової техніки може поставити під загрозу обороноздатність країни. Вона підкреслила, що Terrorism Act 2000 розроблявся саме для «нетипових» загроз, які виходять за межі звичайної кримінальної відповідальності, і що терміни «тероризм» та «насильство» включають «серйозну шкоду майну» відповідно до законодавства.
Раніше, ще під час дебатів у парламенті, кілька депутатів висловлювали побоювання, що подібні положення можуть бути застосовані проти environmental activists чи industrial protesters, які вдаються до акцій прямої дії. Утім, урядова більшість відкинула ці застереження і проголосувала за збереження відповідного пункту закону. Супротивники заборони Palestine Action готують альтернативні законопроєкти, які б чіткіше регламентували поняття «серйозної шкоди» та встановлювали класифікацію протестних дій за ступенем ризику.
Аналізуючи реакцію громадськості, політологи звертають увагу на те, що застосування контртерористичних норм до актів вандалізму створює атмосферу страху та невизначеності. Багато хто сумнівається, що напад на літаки справді становив загрозу життю, адже активісти не залишили замінованих пристроїв і не мали наміру викликати вибух. Однак уряд посилається на необхідність запобігати навіть потенційній загрозі long-range threats для авіації та безпеки кордонів.
Міжнародні експерти у сфері прав людини стурбовані, що заборона pro-Palestinian activists та їхнє внесення до списку терористичних організацій може призвести до переслідування мирних демонстрантів в інших країнах з ускладненням діяльності правозахисних рухів. Вони закликають до більш диференційованого підходу, який би забезпечував відповідальність за реальні загрози та насильство, але залишав можливість для громадянського протесту проти політики урядів.
Після оприлюднення наказу про заборону Palestine Action відбулася низка демонстрацій у Лондоні та інших містах. Протестувальники з палестинськими прапорами та плакатами «We are all Palestine Action» вимагали від влади поважати право на мирні зібрання і засудили спроби «перетворити протест на злочин». Вони зазначали, що уряд, запроваджуючи жорсткі заходи, сам підриває довіру громадян до демократичних інститутів і віддаляє людей від процесів прийняття рішень.
Нині рішення про заборону Palestine Action очікує формального затвердження монаршим указом, після чого набуде чинності без необхідності голосування в парламенті. Однак депутати з опозиційних фракцій вже висловили намір оскаржити його через механізм «проти» в палаті громад, що теоретично може викликати позачергове голосування. Завдяки перевазі в голосах урядова більшість практично гарантує успіх будь-якої поправки, але опозиційні ініціативи здатні змусити владу внести додаткові кваліфікаційні критерії до законодавства.
У підсумку, арешти pro-Palestinian activists та пропозиція оголосити Palestine Action терористичною групою демонструють, як далеко може піти уряд у використанні counterterrorism powers. Цей випадок, без перебільшення, перевіряє межі застосування антітерористичного законодавства та змушує суспільство обговорювати, що є «справжнім тероризмом», а що – формою політичного протесту. Водночас він ставить перед Великою Британією завдання: зберегти національну безпеку, не підриваючи фундаментальні права на свободу слова і зібрань.
