Протягом останніх кількох місяців, коли ватажок найманців Євген Пригожин загострив свою ворожнечу з російськими військовими, Путін публічно не виказував жодного дискомфорту від його діатриб. Мовчання сприяло політичній невизначеності, яка вже давно стала візитною карткою правління Путіна: стиль управління, при якому він, здавалося, був задоволений ворожнечею в еліті, оскільки вона стримувала потенційних суперників, підкреслюючи при цьому, що вища влада завжди належала самому президенту.
Тепер цей підхід дав зворотні результати. У суботу сили Пригожина захопили контроль над ключовими військовими об'єктами в південно-західному місті Ростов-на-Дону і погрожували рушити на Москву, створивши найдраматичніший виклик правлінню Путіна відтоді, як він був призначений виконувачем обов'язків президента Росії 31 грудня 1999 року.
За словами аналітиків, толерантність Путіна до виступів Пригожина цього року могла слугувати його політичним цілям, але це змусило чиновників, приголомшених словесними нападками Пригожина на російське керівництво, дійти висновку, що він користується мовчазною підтримкою президента. Це також ще більше підбадьорило Пригожина.
"Вони намагалися розшифрувати поведінку Путіна, тому що Путін мовчав", - сказала Тетяна Станова, старший науковий співробітник Центру Карнегі Росія-Євразія, маючи на увазі високопоставлених чиновників у Кремлі і в службах безпеки.
Плутанина щодо особистих поглядів Путіна закінчилася лише в суботу вранці, коли президент виступив з п'ятихвилинним зверненням до нації, в якому назвав Пригожина - не називаючи його імені - зрадником і пообіцяв придушити повстання, розпочате лідером воєнізованого угруповання. Але шкоди вже було завдано.
Не було жодних ознак того, що влада Путіна ось-ось зруйнується. Інші впливові люди у вузлах неформальної структури влади Путіна - такі як Рамзан Кадиров, лідер силовиків південного російського регіону Чечні, який контролює власне воєнізоване угруповання - публічно висловили свою підтримку президенту в суботу.
Тим не менш, ці події стали яскравим наслідком неформальної структури влади, яку Путін вибудував за 23 роки свого правління в Росії. Понад два десятиліття ця система допомагала Путіну утримувати неперевершену владу, гарантуючи, що він особисто тримає ключі до багатства і впливу в сучасній Росії.
Люди, які знають Путіна, кажуть, що президент завжди був задоволений цією персоналізованою системою, оскільки вона дозволяла йому доручати ключові завдання довіреному найближчому оточенню, запобігаючи виникненню конкуруючих клік, які могли б його підірвати. І це гарантувало, що державні інститути - від судів до парламенту, від засобів масової інформації до численних служб безпеки - залишалися лише інструментами у міжусобній боротьбі за владу за посередництва Путіна, а не джерелами впливу самі по собі.
Бійці приватного угруповання найманців "Вагнера" дислокувалися на одній з вулиць російського Ростова-на-Дону в суботу Через Reuters
Один російський бізнес-магнат, розмірковуючи про піднесення Пригожина на умовах анонімності, сказав, що підхід Путіна до свого правління завжди був "розділяй і володарюй". Як висловився інший, маючи на увазі конкуруючі правоохоронні органи Росії: "Ніколи не знаєш, хто тебе заарештує".
Спаринг-партнер Путіна по дзюдо з юності став будівельним мільярдером і побудував знаковий для Путіна міст до Криму. Приятелі з часів КДБ Путіна зараз керують російським військово-промисловим комплексом і нафтовим сектором. Другові з Санкт-Петербурга 1990-х років довірено контроль над найважливішими російськими приватними медіа-активами і банком, який, як кажуть, знаходиться в центрі фінансових операцій самого Путіна.
А ще був Пригожин, який познайомився з Путіним понад 20 років тому, коли був петербурзьким ресторатором. Він використовував ці особисті зв'язки для отримання вигідних державних контрактів і позиціонував себе як безжалісний, універсальний вирішувач проблем від імені Кремля.
У 2016 році, коли Кремль намагався схилити американські президентські вибори на користь Дональда Трампа, Пригожин втрутився в боротьбу з інтернет-"фабрикою тролів", ведучи "інформаційну війну проти Сполучених Штатів". У той час як Росія намагалася розширити свій вплив у Сирії та Африці, Пригожин розгорнув свої зростаючі сили найманців "Вагнера" в цих регіонах, що дозволило Кремлю спроектувати владу, мінімізувавши присутність російських військових на місцях.
За словами Пригожина, в Україну війська "Вагнера" були введені лише після того, як початковий план вторгнення Путіна провалився. Протягом більшої частини першого року війни Пригожин стояв над законом, об'їжджаючи російські в'язниці, щоб завербувати тисячі ув'язнених для поповнення своїх сил.
На початку цього року Кремль, схоже, зробив деякі кроки, щоб обмежити зростання Пригожина. Телевізійним коментаторам було наказано уникати згадок про нього в ефірі, і він втратив можливість вербувати ув'язнених.
Але Путін, схоже, вагався щодо власної підтримки Пригожина. У травні він привітав найманців "Вагнера" з їхньою роллю у захопленні українського міста Бахмут у заяві, розміщеній на сайті Кремля. Через кілька тижнів він підтримав вимогу Міністерства оборони до найманців підписати контракти з російською армією до 1 липня, що розлютило Пригожина.
Тепер, коли Путін намагається придушити повстання, яке, як він попередив у суботу, може призвести до "анархії і братовбивства", Пригожин постає як власне творіння російського президента.
За словами Марка Галеотті, експерта з питань російської армії та служб безпеки, Пригожин "не мав реальної незалежної владної бази, окрім прихильності президента". "Як би там не було, це підриває довіру до Путіна і його легітимність".
