Заява МЗС України про участь понад 1 400 африканських громадян у війні на боці Росії стала новим свідченням того, як Москва розширює свої вербувальні мережі далеко за межами континенту. За словами заступника міністра Андрія Сибіги, російські структури залучають людей із 36 країн, часто через обман, пропонуючи контракти, що фактично прирікають їх на смерть.
Україна наголошує, що російська армія використовує іноземних найманців як гарматне м’ясо. Більшість затриманих африканців, за словами Сибіги, загинули або потрапили в полон уже під час першого бойового виходу. Їх відправляють у штурмові підрозділи, так звані “м’ясні атаки”, де шанс вижити мінімальний.
Москва розпочала активне залучення іноземних бійців після того, як втрати регулярних військ у війні проти України сягнули критичних масштабів. Африка стала одним із напрямків, де Кремль поєднує економічні обіцянки, інформаційну пропаганду та військову присутність. Для багатьох африканських громадян участь у війні стає результатом обману або безвиході.
Сибіга закликав уряди африканських держав застерегти своїх громадян від контрактів із російськими структурами. За його словами, вербувальники діють під прикриттям приватних військових компаній або “будівельних фірм”, що пропонують роботу за межами континенту. Насправді ж рекрутів везуть на окуповані території України.
Деякі африканські країни вже почали розслідування. Міністерство закордонних справ Південної Африки заявило, що перевіряє інформацію про 17 своїх громадян, які звернулися по допомогу, намагаючись повернутися додому після потрапляння до російських найманських загонів.
У Кенії підтвердили, що низка її громадян були затримані в російських військових таборах після того, як їх ошукали обіцянками роботи. Деяких з них вивезли до окупованих регіонів Донбасу без можливості повернення.
Україна неодноразово наголошувала, що Росія намагається компенсувати кадровий дефіцит через залучення іноземців і засуджених. За даними української розвідки, серед новобранців – громадяни Судану, Нігерії, Замбії, Мозамбіку, Еритреї, Конго та інших країн. Частину завербовано через “африканські представництва” так званої групи Вагнера, які продовжують діяти під іншими назвами після офіційної ліквідації структури.
Вербування іноземців для участі у війні є порушенням міжнародного права. Статут ООН і Женевські конвенції прямо забороняють участь найманців у збройних конфліктах, проте Кремль ігнорує ці норми, прикриваючись “добровольчими контрактами”. За даними Києва, Росія створила спеціальні табори підготовки на території Бєлгородської та Ростовської областей, де африканців навчають базовим бойовим навичкам перед відправленням на фронт.
Багато з цих бійців не мають жодного військового досвіду. Часто їх залучають обіцянками швидких грошей або російського громадянства. Деяким пропонують скасування боргів, іншим — гарантії працевлаштування після війни. Реальність виявляється іншою: більшість гине в перші дні боїв, не маючи належного спорядження.
Аналітики зазначають, що така практика вигідна Москві одразу з кількох причин. По-перше, вона дозволяє приховати реальні втрати серед власних громадян. По-друге, створює видимість “міжнародної підтримки” агресії, що використовується в пропаганді. По-третє, це підриває позиції західних держав у відносинах з африканськими партнерами, показуючи, що Росія нібито має “союзників” на континенті.
За оцінками Києва, реальна кількість африканців у російських військових підрозділах може бути значно більшою за 1 436 осіб. Українські служби збирають точні дані щодо походження полонених найманців, щоб інформувати уряди відповідних країн. Ця інформація також передається через дипломатичні канали до Африканського Союзу.
Водночас Україна звертає увагу на те, що багато африканських держав не мають механізмів контролю за виїздом своїх громадян до зон конфліктів. Економічна криза, політична нестабільність і високий рівень безробіття створюють ідеальні умови для маніпуляцій. Москва цим активно користується, заповнюючи свої штурмові підрозділи новими найманцями.
Дипломати в Києві наголошують: участь африканських громадян у війні проти України не лише загрожує їхньому життю, а й шкодить репутації країн походження. Україна готова співпрацювати з африканськими урядами для репатріації полонених і розробки заходів протидії вербуванню.
Під кінець Сибіга ще раз нагадав: “Іноземці в російській армії мають сумну долю. Їх кидають у перші атаки, де вони гинуть. Це не служба — це смертний вирок”. Його слова стали попередженням не лише Африці, а всьому світу про те, як Кремль перетворює війну на глобальну пастку для бідності, відчаю й дезінформації.
