Щонайменше десятеро американських військовослужбовців були поранені внаслідок іранського удару по авіабазі Prince Sultan у Саудівській Аравії. За даними американських посадовців, двоє з них зазнали тяжких поранень. Сам удар став одним із найпомітніших епізодів останніх днів і підкреслив, що загроза для сил США на Близькому Сході не зменшується.
Окрім втрат серед особового складу, атака пошкодила щонайменше два американські літаки-заправники ВПС США. Наскільки серйозними є ці пошкодження, на момент публікації остаточно зрозуміло не було. Але сам факт удару по такому об’єкту показує, що Іран здатен діставати навіть добре захищені військові цілі союзників Вашингтона.
Prince Sultan Air Base вважається сильно укріпленою базою, тому сам результат атаки має для США не лише тактичне, а й політичне значення. Він демонструє, що навіть після чотирьох тижнів активної кампанії проти Ірану Тегеран не позбавлений можливості відповідати й зберігає арсенал, який реально працює на практиці.
У матеріалі прямо наголошується, що США та Ізраїль уже вразили понад 16 тисяч цілей на території Ірану. Однак попри такий масштабний тиск Іран усе ще має потужний запас засобів ураження, здатних діяти по всьому Близькому Сходу. Саме тому нинішній удар став доказом того, що кампанія не зламала його військовий потенціал повністю.
Для Дональда Трампа ця ситуація виглядає дедалі складнішою. З одного боку, президент США демонструє бажання завершити конфлікт, який уже вдарив по світовій економіці та спричинив зростання цін на пальне у самих Сполучених Штатах. З іншого боку, він продовжує підвищувати ставки та погрожує новими ударами по іранській енергетичній системі.
Під час виступу в Маямі Трамп заявив, що в Ірані залишаються ще 3554 цілі для ударів і що це завдання можна завершити досить швидко. Така риторика різко контрастує з реальним перебігом війни, де Іран, попри втрати, продовжує відповідати і завдавати шкоди американським силам та інфраструктурі партнерів США у регіоні.
З початку бойових дій 28 лютого Іран неодноразово атакував американські об’єкти на Близькому Сході. За останніми даними Пентагону, поранення вже дістали понад 300 американських військових. Більшість із них повернулися до служби, але щонайменше десятеро залишаються у тяжкому стані, що свідчить про серйозність цих ударів.
Загальні втрати США у межах Operation Epic Fury, як адміністрація Трампа називає цю війну, становлять уже 13 загиблих військовослужбовців. Сім із них загинули внаслідок ворожого вогню, ще шестеро — унаслідок авіакатастрофи. Це важлива цифра, бо вона показує, що війна давно вийшла за межі дистанційної кампанії без суттєвих втрат для американської сторони.
Колишній представник Ради національної безпеки США Річард Голдберг нагадав, що ще у 2022 році Центральне командування США оцінювало іранський арсенал більш ніж у 3 тисячі балістичних ракет різної дальності. На його думку, попри американсько-ізраїльську кампанію, Тегеран і далі зберігає серйозний запас як ракет, так і дронів.
Саме це, за словами Голдберга, і пояснює нинішню тактику Ірану. Йдеться не про разову демонстрацію сили, а про використання великого накопиченого арсеналу короткодальних балістичних ракет і безпілотників так, як це й очікували американські аналітики. Іншими словами, нинішні удари не є відхиленням від сценарію, а його прямим підтвердженням.
При цьому залишається незрозумілим, чи застосовував Іран під час атаки на базу в Саудівській Аравії також дрони-камікадзе. У матеріалі зазначено, що американські сили у регіоні не раз мали труднощі із належним захистом особового складу саме від безпілотних атак. Це робить загрозу ще ширшою, ніж просто ракетний удар.
Офіційна лінія Білого дому при цьому залишається суперечливою. Трамп та міністр оборони Піт Гегсет наполягають, що США виграють війну, а мирні переговори з Іраном нібито просуваються. Президент навіть заявив членам свого кабінету, що Іран буцімто «благає» про укладення угоди. Але фактичний перебіг подій цю оптимістичну картину явно не підтверджує.
Напередодні Трамп продовжив строк для досягнення компромісу, оголосивши десятиденну паузу в руйнуванні енергетичних об’єктів Ірану. Формально це мало дати шанс дипломатії. Однак регіональний дипломат, із яким спілкувалися журналісти, заявив, що сторони все ще далекі навіть від узгодження місця можливої зустрічі, не кажучи вже про збіг позицій.
Його оцінка звучить особливо показово: у війні першою жертвою стає правда, а заяви обох сторін є частиною позування та торгу. Саме тому іранський удар по американській базі в Саудівській Аравії слід сприймати не як випадковий епізод, а як нагадування, що між публічними деклараціями про близький мир і реальною війною лежить дуже велика дистанція.
