У прямому ефірі помилки не мають кнопки «видалити». У п’ятницю ввечері, коли Італія відкривала Зимові Олімпійські ігри Milano-Cortina 2026, одна голосова доріжка перетворила святкову трансляцію на інформаційний скандал.
Директор Rai Sport Паоло Петрекка коментував церемонію три з половиною години. Він переплутав локації, імена та делегації, сплутав американську поп-діву Mariah Carey з італійською акторкою Матильдою Де Анджеліс і назвав стадіон San Siro «Олімпійським».
Коли на сцену вийшла президент МОК Кірсті Ковентрі, він описав її як доньку президента Італії Серджо Маттарелли. Дві волейболістки, що несли факел, залишилися невпізнаними. Делегацію Бразилії він спершу назвав Болгарією.
За попереднім аналізом редакції «Дейком», серія таких ефірних ляпів стала не випадковістю, а тригером глибшого конфлікту — між професійною спільнотою спортивних журналістів та менеджментом державного мовника.
Профспілка Rai Sport оголосила безпрецедентний крок: журналісти відмовляються від підписів під матеріалами про Олімпіаду — так званий байлайн-страйк — і планують триденний повний страйк після завершення Ігор 22 лютого.
«Три дні нам було соромно, і не з нашої вини», — заявили у профспілці. Для редакції це питання не зарплат чи умов праці, а репутації. Прямий ефір Олімпіади — вітрина держави, і помилки в ній сприймаються як системний провал.
Атмосфера в ньюзрумі нагадує розчарування після програного фіналу. Алессандро Антінеллі, представник профспілки, каже: у редакції є люди, які висвітлювали по п’ять, сім, десять Олімпіад. «Він не спортивний журналіст», — підкреслює він.
Конфлікт має історію. Петрекка очолює Rai Sport лише десять місяців і більшу частину кар’єри працював у політичній журналістиці. Минулого року профспілка двічі голосувала проти його редакційних планів як «недостатніх».
Італійська преса була безжальною. Corriere della Sera назвала трансляцію «однією з найгірших в історії RAI», а La Repubblica порівняла її з «Ватерлоо, наповненим ляпами та помилками».
У соцмережах обурення стало вірусним. Публіцист Лоренцо Тоза написав, що «як італієць, він відчуває сором», і його допис зібрав понад 180 тисяч вподобань. Репутаційна шкода перетворилася на цифрову лавину.
Додаткової гостроти додало замовчування виступу Ghali — популярного репера туніського походження, який під час церемонії прочитав вірш і завершив словами «зупиніть геноцид», маючи на увазі події в Газі.
Наступного дня ведучий RAI зачитав лист керівництва компанії із заявою солідарності з Ізраїлем. Для частини аудиторії це виглядало як спроба балансування політичного сигналу — і додало аргументів критикам мовника.
Контекст посилює напруження. Керівництво RAI традиційно призначається урядом. Від 2022 року країну очолює правоконсервативна прем’єрка Джорджа Мелоні, і навколо державного мовника регулярно виникають дискусії про політичний вплив.
Журналісти RAI вже раніше звинувачували компанію в перетворенні на «мегафон уряду» та виходили на страйки через «задушливий контроль». Нинішній протест, за словами профспілки, мотивований компетентністю, а не політикою.
Втім, у публічному просторі ці площини перетинаються. Коли помилки в прямому ефірі поєднуються з питаннями редакційної автономії, довіра до публічного мовника стає крихкою.
З точки зору медіаменеджменту, байлайн-страйк — сильний інструмент. Відмова від авторства означає: журналісти не готові легітимізувати продукт своїм ім’ям, якщо управлінські рішення підривають стандарти.
Експерти з медіа відзначають, що під час глобальних подій, як-от Олімпіада, роль коментатора критична. Помилки масштабу «Mariah Carey чи Матильда Де Анджеліс» перетворюються на символ непідготовленості.
RAI поки що не дала розгорнутого коментаря. Сам Петрекка не відповів на запити журналістів. Мовчання в кризових комунікаціях часто лише підсилює відчуття відсутності контролю.
Ситуація ставить під питання баланс між політичними призначеннями та професійними критеріями в державних медіа. Якщо керівник не має глибокого спортивного бекграунду, чи може він очолювати трансляцію Олімпіади?
Для Італії Milano-Cortina 2026 — не лише спортивна подія, а іміджевий проєкт. Помилки у трансляції затьмарюють історії атлетів і знижують символічний капітал країни на міжнародній арені.
Водночас страйк журналістів свідчить про зрілість професійної спільноти. Це спроба відстояти стандарти точності, перевірки фактів і поваги до глядача — фундамент публічного мовлення.
Попереду — вирішальні дні Ігор і завершальна церемонія. Чи стане скандал поштовхом до кадрових змін у Rai Sport, чи обмежиться символічним покаранням — залежить від політичної волі й тиску аудиторії.
У цифрову епоху довіра — найцінніший актив медіа. Втрачається вона миттєво, а відновлюється роками. І для RAI ця Олімпіада може стати не лише спортивним випробуванням, а й тестом на професійну автономію.
Скандал навколо Паоло Петрекки — це більше, ніж історія про переплутані імена. Це кейс про стандарти, відповідальність і межу між менеджментом та журналістикою в державному мовнику Італії.
