Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус виступив із жорсткою заявою щодо ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН), закликавши обмежити її представникам доступ до державних таємниць у разі їхнього входження до складу уряду. На його думку, питання виходить далеко за межі політичної конкуренції й безпосередньо стосується національної безпеки країни.
Таку позицію Пісторіус озвучив на тлі зростання популярності АдН, яка продовжує зміцнювати свої позиції серед німецьких виборців. Міністр наголосив, що представники цієї політичної сили неодноразово демонстрували прихильне ставлення до Москви та російського президента Володимира Путіна, що викликає серйозне занепокоєння серед урядовців і партнерів Німеччини.
За словами глави Міноборони, достатньо уважно проаналізувати публічні виступи багатьох представників АдН, щоб зрозуміти характер їхньої політичної риторики. Він підкреслив, що тісні зв'язки партії з Кремлем є очевидними, а також нагадав про підозри щодо можливого фінансування окремих політичних процесів із Росії. Саме тому, переконаний Пісторіус, особи з такими політичними поглядами не повинні отримувати доступ до секретної інформації, яка має критичне значення для оборони та безпеки держави.
Дискусія навколо АдН значно загострилася після федеральних виборів у лютому 2025 року. Тоді ультраправа партія здобула рекордний для себе результат — 20,8% голосів виборців, посівши друге місце. Це стало найкращим показником для політичної сили такого спрямування в Німеччині з часів завершення Другої світової війни.
Зростання підтримки АдН дедалі більше впливає на внутрішньополітичну ситуацію країни. Уже найближчим часом у федеральних землях Саксонія-Ангальт та Мекленбург-Передня Померанія мають відбутися регіональні вибори. За оцінками експертів і самої партії, саме в Саксонії-Ангальт існує реальна можливість здобути абсолютну більшість, що дозволить АдН уперше самостійно сформувати земельний уряд.
Саме така перспектива викликає особливе занепокоєння у федеральної влади. Особливість політичної системи Німеччини полягає в тому, що уряди 16 федеральних земель мають широкі повноваження у багатьох сферах державного управління. Це стосується не лише освіти чи економіки, а й окремих напрямів роботи спеціальних служб та органів безпеки. Відповідно, доступ представників політичної сили, яку дедалі частіше звинувачують у симпатіях до Кремля, до конфіденційної інформації може створити додаткові ризики для державних інтересів.
Пісторіус не приховує свого занепокоєння розвитком подій. Він заявив, що можливе формування уряду за участю АдН стане дуже негативним сигналом для німецької демократії. На його думку, суспільство та державні інституції повинні бути готовими рішуче реагувати на подібні виклики, щоб не допустити послаблення демократичних механізмів.
Окрему увагу привертає й зовнішньополітична позиція керівництва АдН. Лідерка партії Аліса Вайдель неодноразово виступала із заявами про необхідність перегляду політики Берліна щодо Росії. Вона відкрито закликала відмовитися від бойкоту російської нафти, а також заявила про намір відновити політичні й економічні відносини з Москвою у випадку приходу до влади.
Крім цього, Вайдель переконана, що німецька економіка потребує повернення дешевих енергоресурсів із Росії. На її думку, саме доступні російські енергоносії були одним із ключових чинників економічного успіху Німеччини в попередні роки. Такі заяви суттєво контрастують із нинішнім курсом федерального уряду, який після повномасштабного вторгнення Росії в Україну активно працює над енергетичною незалежністю країни та скороченням будь-якої критичної залежності від Кремля.
Політичні аналітики відзначають, що популярність АдН стала наслідком поєднання кількох чинників — економічних труднощів, інфляції, міграційної кризи та суспільного невдоволення традиційними партіями. Водночас дедалі гостріші суперечки точаться навколо того, якою має бути реакція держави на зростання підтримки політичної сили, яку частина німецького політикуму вважає потенційною загрозою для демократичного устрою.
Заява Бориса Пісторіуса демонструє, що питання національної безпеки дедалі частіше стає одним із центральних у внутрішній політиці Німеччини. Якщо АдН продовжить нарощувати політичний вплив і здобуде владу в окремих федеральних землях, дискусія щодо доступу її представників до державних секретів лише посилюватиметься.
Сьогодні Німеччина опинилася перед непростим вибором між принципами демократичного представництва та необхідністю захисту державних інтересів. Саме тому будь-які заяви про можливі зв'язки політичних сил із Кремлем викликають особливо гостру реакцію влади, яка прагне мінімізувати потенційні ризики для безпеки країни в умовах тривалої геополітичної напруги.
