Дев’ять країн проти колишніх вісімнадцяти: як змінюється одна з ключових військових програм підтримки України
У Європі розгортається процес, який може суттєво вплинути на темпи постачання артилерійських боєприпасів для України. Ініціатива, започаткована Czech Republic для централізованої закупівлі снарядів у третіх країнах, поступово втрачає частину фінансової підтримки: якщо раніше в ній брали участь 18 держав, то нині залишилося лише 9.
Ця зміна стала особливо помітною після політичних зрушень у Празі, де повернення до влади Andrej Babiš принесло новий підхід до бюджетних витрат і зовнішньої підтримки. Його уряд наголошує на пріоритетності внутрішніх потреб громадян, які стикаються з економічним тиском і високими витратами на енергоносії.
Попри це, президент Petr Pavel підкреслює, що програма залишається життєво важливою. Саме вона забезпечувала до 50% великокаліберних боєприпасів для України, формуючи один із ключових каналів постачання для артилерії, яка залишається критично важливою на полі бою.
Понад 4 мільйони снарядів і стратегічна роль Чехії
З 2024 року саме чеська координація дозволила організувати постачання понад 4 мільйонів артилерійських снарядів. Це стало безпрецедентним логістичним і дипломатичним проєктом, у якому Прага виступила посередником між виробниками у різних регіонах світу та країнами-партнерами.
Однак тепер ця система стикається з новими викликами. За даними, які наводить Financial Times, частина держав більше не готова фінансувати централізовану модель закупівель, вважаючи її політично нестабільною або недостатньо прозорою.
Водночас представники оборонного сектору наголошують: альтернативні канали постачання існують, але вони не завжди здатні забезпечити той самий масштаб і швидкість.
Політика, гроші та втома від довгих криз
Внутрішньополітичні зміни в Європі дедалі більше впливають на оборонні рішення. Частина урядів, які раніше активно підтримували ініціативу, тепер обирають інші механізми — прямі контракти з виробниками або індивідуальні угоди поза спільною платформою.
Сам Andrej Babiš заявляє, що державні кошти мають насамперед спрямовуватися на внутрішні потреби громадян. Така позиція знаходить підтримку серед частини виборців, але викликає занепокоєння серед союзників, які розглядають чеську модель як ефективний інструмент координації військової допомоги.
У Празі підкреслюють, що будь-яке рішення щодо майбутнього програми має бути обговорене на рівні NATO, зокрема під час запланованих самітів.
Внутрішні суперечності та роль оборонної промисловості
Окрему роль у цій історії відіграє чеська оборонна промисловість, зокрема компанія Czechoslovak Group, яка стала ключовим партнером уряду в реалізації закупівельної моделі. Її представники зазначають, що ініціатива не зупинена, але темпи постачання можуть змінюватися залежно від політичних рішень держав-донорів.
Генеральний директор компанії Michal Strnad наголошує, що деякі країни дедалі частіше відмовляються від спільного фінансування, натомість переходячи до прямих закупівель. Це створює фрагментацію системи, яка раніше працювала як єдиний механізм.
Наслідки для України: між стабільністю та невизначеністю
Для України ці зміни означають не лише цифри у звітах, а реальні наслідки на фронті. Артилерійські боєприпаси залишаються одним із ключових ресурсів оборони, і будь-яке зниження темпів постачання може вплинути на оперативні можливості.
Водночас експерти застерігають від надмірного песимізму. Навіть із меншою кількістю учасників ініціатива продовжує працювати, а частина країн збільшує індивідуальні внески через альтернативні механізми.
Дипломатія під тиском реальності
На тлі цих змін посол Vasyl Zvarych зазначає, що європейські держави адаптують свої політики щодо українських громадян і загальної підтримки. Це стосується як гуманітарних аспектів, так і довгострокових рішень щодо інтеграції та правового статусу.
Європа опинилася в ситуації, коли політичні обіцянки, економічні можливості та суспільні настрої не завжди рухаються в одному напрямку. І саме це створює напругу навколо програм, які ще вчора здавалися стабільними.
Чи вистоїть чеська ініціатива?
Попри скорочення кількості учасників, повного згортання програми поки що не відбувається. Вона залишається важливим елементом постачання боєприпасів, хоча й потребує адаптації до нових політичних реалій.
Головне питання зараз — чи зможе Європа зберегти єдину координацію у сфері військової допомоги, чи перейде до розрізнених національних стратегій. Від відповіді залежить не лише ефективність постачань, а й загальна архітектура безпеки в регіоні.
