2026 рік починається не з відчуття нового старту, а з усвідомлення накопиченої нестабільності. Україна, Близький Схід і Китай залишаються головними вузлами напруги, де локальні рішення здатні спричиняти глобальні наслідки. Саме ці регіони формують порядок денний року.
Війна Росії проти України входить у п’ятий рік, і фронт дедалі більше нагадує затяжне виснаження. Бої залишаються надзвичайно жорстокими, але лінія зіткнення змінюється повільно. Росія просувається малими кроками, платячи за них високими втратами, не досягаючи стратегічного прориву.
Українська армія, попри втому й дефіцит людей, не перебуває на межі колапсу. Водночас зростають проблеми з мобілізацією, дезертирством і ухиленням від служби. Аналітики фіксують небезпечні розриви між позиціями, які можуть стати точками прориву у разі погіршення ситуації з особовим складом.
Суспільні настрої в Україні змінюються. Блекаути, втрати близьких і тривалий тиск війни підштовхують частину громадян до бажання завершення бойових дій навіть ціною болісних компромісів. Це відкриває політичне вікно для переговорів, яким може скористатися Володимир Зеленський.
Село Межова, Україна, у грудні — Тайлер Хікс
Адміністрація США намагається впливати на процес через економічні стимули, водночас поступово скорочуючи безпосередню військову підтримку, за винятком розвідданих і продажу озброєнь. Але залишається сумнів, що бізнес-логіка здатна змінити позицію Кремля, для якого підкорення України має ідеологічний характер.
Найнебезпечнішою «дикою картою» у війні стає енергетика. Україна активно розвиває далекобійні повітряні та морські дрони, які вже били по нафтопереробці, портах і трубопроводах Росії. Під загрозою опиняються експортні маршрути в Чорному та Балтійському морях.
Росія експортує близько трьох мільйонів барелів нафти на добу саме цими шляхами. Якщо кампанія ударів посилиться, стабільність світових енергоринків може похитнутися. Альтернативні поставки, зокрема з Венесуели, не здатні швидко компенсувати потенційні втрати.
На Близькому Сході ключовим маркером 2026 року стає Сирія. Після повалення режиму Башара Асада країна опинилася на роздоріжжі між шансом на стабілізацію і ризиком фрагментації. Руїни міст, відсутність масштабних коштів на відбудову та локальні спалахи насильства ускладнюють шлях уперед.
Сирійці святкують річницю падіння Башара Асада в Дамаску — Девід Гуттенфельдер
Новий президент Сирії Ахмед аль-Шараа намагається балансувати між внутрішньою консолідацією і зовнішньою легітимністю. Йому вдалося домогтися зняття частини санкцій і налагодити контакти з іноземними столицями, але питання — якою буде держава — лишається відкритим.
Сирія традиційно є «експортером нестабільності»: джихадистські мережі, наркотрафік і біженці швидко перетинають кордони. Якщо країна зможе відновити базову керованість, це матиме стабілізуючий ефект для всього регіону. Якщо ні — проблеми лише поглибляться.
Головною непередбачуваністю Близького Сходу залишається Ізраїль. Після атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року відчуття безпеки в ізраїльському суспільстві зруйноване. Уряд Біньямін Нетаньягу відповів масштабною воєнною кампанією.
У 2025 році Ізраїль завдавав ударів по Газі, Лівану, Ємену, Ірану та Катару, а також зберіг контроль над низкою територій. Хоча військові досягли тактичних успіхів проти ХАМАС і «Хезболли», міжнародна репутація країни суттєво постраждала.
Ключове питання 2026 року — чи здатні ізраїльські лідери вийти з логіки постійної війни. Без політичного рішення військові перемоги ризикують перетворитися на нескінченний цикл насильства, який посилює регіональну ізоляцію і радикалізацію.
У глобальному змаганні США та Китаю 2025 рік багато хто вважає успішним для Пекіна. Китай не лише витримав торговельний тиск, а й зафіксував рекордний торговельний профіцит у трильйон доларів. Він також продемонстрував серйозний прогрес у сфері штучного інтелекту.
Інвестиції в промисловість і науку стали фундаментом цього результату, але важливу роль відіграла й непослідовність Вашингтона. Дональд Трамп у певні моменти був готовий поступатися технологічними позиціями заради торговельних цілей, хоча його курс залишається непередбачуваним.
Трамп припустив, що США можуть бути залучені до справ у Венесуелі протягом певного часу — Даг Міллс
Переваги Китаю не є беззаперечними. Загроза обмеження експорту рідкоземельних металів поступово втрачає силу, бо США та їхні партнери диверсифікують постачання. Крім того, інші ринки починають нервово реагувати на наплив китайських товарів.
Це створює внутрішні ризики для Китаю: безробіття, стагнація доходів і соціальне напруження можуть посилитися, якщо зовнішні ринки закриватимуться. Тому 2026 рік стане тестом на стійкість китайської моделі зростання.
Несподіваною «дикою картою» для Пекіна стала м’яка сила. Китайські бренди, туристичні відео та позитивні образи мегаполісів почали змінювати ставлення до країни, особливо серед молоді на Заході. Це може вплинути на готовність урядів іти на жорстку конфронтацію.
Якщо Китай зуміє закріпити цей тренд, геополітична конкуренція перейде в складнішу фазу, де вирішальними будуть не лише тарифи й флот, а й симпатії суспільств. Для Сі Цзіньпін це шанс послабити міжнародний опір без прямого конфлікту.
У підсумку 2026 рік формується як рік перехідний, але небезпечний. В Україні вирішується, чи стане виснаження шляхом до миру або до нової ескалації. На Близькому Сході визначається, чи можливий вихід із нескінченної війни. А в Азії — чи зможе Китай конвертувати економічні й культурні здобутки у стійкий вплив.
Жоден із цих процесів не існує у вакуумі. Вони взаємодіють через енергетику, ринки, безпеку і політику великих держав. Саме тому «дикі карти» 2026 року здатні перекроїти глобальний баланс швидше, ніж будь-які офіційні стратегії.
Апаратне забезпечення штучного інтелекту представлено в Шанхаї — Цілай Шен
