Під час зустрічей у Вашингтоні європейські лідери запропонували Україні систему гарантій безпеки, змодельовану на основі статті 5 НАТО, яка передбачає колективний захист у разі нападу. Це стало б своєрідним «заднім входом» для надання Києву тих самих гарантій, які має член Альянсу, без формального членства.
Заступник голови комітету Верховної Ради з питань оборони та розвідки Єгор Чернєв зазначив, що прагнення України до членства в НАТО залишається незмінним. Водночас Київ готовий розглядати й проміжні варіанти, якщо вони будуть дієвими та юридично зобов’язувальними. «Будь-які гарантії мають містити алгоритм дій союзників у разі повторної агресії», — наголосив він.
Головний страх Києва — повторення історії 1994 року. Тоді Україна відмовилася від радянської ядерної зброї в обмін на так звані «гарантії безпеки» від США, Великої Британії та Росії. Відсутність конкретних механізмів захисту дала Кремлю можливість напасти у 2014 році та розпочати повномасштабну війну у 2022-му.
Президент Франції Еммануель Макрон прямо визнав, що попередні обіцянки Заходу захищати Україну не спрацювали. Він наголосив: «Теоретичної статті недостатньо». Париж та Берлін разом із Лондоном виступають за розробку нової системи гарантій, яка повинна стати основою будь-якої мирної угоди з Росією.
Офіційний Київ наполягає, що гарантії не можуть обмежитися фінансовою допомогою чи постачанням зброї. Вони мають передбачати готовність союзників застосувати війська на випадок нового вторгнення. Тільки так, вважають у Верховній Раді, можна реально стримати Росію.
Попри дипломатичну активність, експерти в Україні скептично оцінюють готовність Москви погодитися на «статтю 5 без НАТО». Голова парламентського комітету з міжнародних відносин Олександр Мережко зауважив, що Росія десятиліттями виступала проти вступу України до Альянсу, тож малоймовірно, що Кремль прийме аналогічні зобов’язання під іншою назвою.
У найближчі дні очікується серія консультацій між Францією, Німеччиною та Великою Британією щодо деталей нового механізму. Україна ж поки що демонструє обережний оптимізм: Київ визнає значення кроку вперед, але наголошує на потребі юридичної конкретики.
Україна готова прийняти «натівські гарантії без НАТО», але лише як реальний захисний механізм, а не як чергову політичну декларацію. Для Києва це шанс посилити міжнародні позиції на переговорах із Москвою, але водночас і ризик опинитися з новим «Будапештським меморандумом-2», що залишить країну сам-на-сам із російською агресією.
