Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало одним із найбільших викликів для глобальної безпеки та випробуванням для США, особливо для президента Джо Байдена. У своєму матеріалі для The Guardian британський оглядач Саймон Тісдолл аналізує, чому обрана Байденом стратегія стримування російської агресії зазнала провалу і які руйнівні наслідки ця війна принесла для світу.
Політика стримування: нездійснені обіцянки
Після початку війни Байден заявив, що, хоча Україна не є членом НАТО, США та їхні союзники нададуть їй необхідну підтримку, щоб допомогти відстояти свободу. Було обіцяно масивну військову допомогу та введення санкцій, що "перетворять рубль на щебінь". Однак, важливий момент — Байден наголосив на відсутності прямої військової підтримки, аби уникнути прямого зіткнення з Росією. Цей запобіжний крок, як вважає Тісдолл, лише розв'язав руки Кремлю та посилив ризик для безпеки в усьому світі.
Руйнування глобальної стабільності
Минуло вже понад два роки з початку війни, і світ побачив невтішні наслідки. Низка інцидентів, таких як влучання російських ракет у Польщу та Румунію, свідчить про те, що бойові дії виходять за межі України. У Чорноморському регіоні порушено цивільне судноплавство, а російська пропаганда погрожує знищенням Польщі, країн Балтії та інших "ворогів Росії". Загрози використання ядерної зброї з боку Путіна лише поглибили міжнародне напруження.
На тлі цього посилюється розкол серед західних союзників: всередині НАТО та Європейського Союзу зростають суперечки щодо підтримки України та участі в конфлікті. Франція дедалі більше налаштована діяти рішуче, тоді як Німеччина залишається обережною. Скандинавські країни, такі як Швеція та Фінляндія, вступили до НАТО, відчуваючи реальну загрозу, тоді як Угорщина та Сербія продовжують підтримувати Росію, а Італія вагається. Єдність Заходу стає дедалі складніше утримувати.
"Сейсмічні" геополітичні зміни
Провал стратегії стримування США викликав значні зміни на геополітичній арені. Росія та Китай посилили свою співпрацю, утворюючи так зване "безмежне" партнерство, яке серйозно загрожує балансам сил у світі. Різні режими активно використовують гібридні методи ведення війни, такі як кібернетичні атаки, дезінформацію та операції впливу, поширюючи їх по всьому світу. Авторитарні країни наслідують приклад Кремля, що стимулює зростання політичного екстремізму як правого, так і лівого спектрів.
Війна в Україні ігнорує інші глобальні проблеми
Збройний конфлікт у центрі Європи значно посилив проблеми, що вже існували, такі як кліматична криза та нестача продовольства. Через російські атаки на український експорт зерна світ зіштовхнувся з продовольчою кризою. Постійні бойові дії підвищують викиди парникових газів, що ще більше загострює глобальне потепління. Паралельно з цим виникають нові регіональні конфлікти, такі як війни в Судані та М'янмі, які залишаються поза увагою світової спільноти.
Відчутною є й економічна шкода: за даними Світового банку, прямі збитки від війни для України оцінюються у понад 152 мільярди доларів, а для повного відновлення країни знадобиться 486 мільярдів доларів. Це лише підкреслює масштаб проблем, які спричинила ця війна.
Гуманітарна катастрофа
Війна забрала численні життя. ООН повідомляє про приблизно 10 000 загиблих цивільних українців та вдвічі більше поранених. Серед військових втрати ще більш жахливі: понад 30 тисяч українських та близько 115 тисяч російських солдатів загинули, а близько 500 тисяч отримали поранення. Але навіть ці численні втрати не передають всіх масштабів катастрофи: російське суспільство зазнало посилення авторитаризму, корупції, утисків свободи слова і свободи думки.
Байденова помилка
За словами Тісдолла, Джо Байден міг би уникнути багатьох з цих трагедій, якби більш рішуче попередив Путіна про можливу відповідь НАТО. Під час своєї промови у Варшаві президент США стверджував, що знав про неминучість вторгнення. Але, незважаючи на свою віру у важливість української боротьби за демократію, він не сказав Путіну прямо, що напад на Україну призведе до відповіді з боку НАТО. Саме це і називається стримуванням, якого, на думку автора, Байдену не вдалося досягти.
Чи справді стримування було можливим?
Тісдолл зазначає, що деякі експерти вважають, що непередбачуваність могла б стати запобіжником для стримування Путіна. На думку зовнішньополітичних аналітиків Роберта О’Брайєна та Елбріджа Колбі, Путін побоювався б нападати на Україну, якби його стримувала непередбачувана реакція, можлива під час президентства Дональда Трампа. Цей підхід називається "теорією божевільного", яка базується на тому, що агресор утримується від нападу через страх перед нерегулярною відповіддю з боку США.
Погляд у майбутнє
Війна в Україні залишається одним з найбільших конфліктів нашого часу, який приніс із собою не лише гуманітарні втрати, але й глобальні потрясіння. Оглядач Тісдолл вважає, що якби США та їхні союзники обрали іншу тактику, то масштаби кризи могли б бути значно меншими. Проте зараз у світі вже панує страх перед нестабільністю, яка стала наслідком не лише російської агресії, але й неспроможності міжнародної спільноти ефективно її зупинити.
Питання майбутнього стримування залишаються відкритими. Чи зможе світ знайти баланс, що дозволить уникати подібних криз? Сьогодні це питання є більш актуальним, ніж будь-коли раніше.
