Україна перед обличчям нової загрози для експорту
Починаючи з 2026 року, Європейський Союз офіційно запровадить Механізм прикордонного вуглецевого коригування (CBAM), який передбачає запровадження своєрідного "вуглецевого мита" на товари, що імпортуються до ЄС з країн, де немає або слабо розвинене вуглецеве ціноутворення. Це рішення вже сьогодні викликає занепокоєння серед українських промисловців, аналітиків і урядовців. Вони бачать у ньому реальну загрозу втрати конкурентоспроможності українських товарів на європейському ринку.
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України, підкреслює, що CBAM передбачає фінансове зобов’язання для імпортерів – сплату за викиди парникових газів, закладених у виробництво товару. Таким чином, якщо українські товари мають високу вуглецеву інтенсивність, а в країні не функціонує внутрішня система вуглецевого регулювання, витрати ляжуть саме на постачальників із третіх країн, зокрема України.
Це означає, що для європейських імпортерів українська продукція стане дорожчою. У підсумку вони або зменшать обсяги закупівель, або переорієнтуються на інших постачальників із меншим вуглецевим слідом. В обох випадках український експорт програє, особливо у секторах, де маржа і так невелика.
Металургія як головна жертва CBAM
За аналітичними оцінками GMK Center, найбільше від запровадження CBAM постраждає металургійна галузь України. За прогнозами, до 2030 року її втрати можуть сягнути 1,6 мільярда доларів. Це вкрай серйозний виклик для галузі, яка і без того працює в умовах нестабільності, логістичних проблем та обмеженого доступу до інвестицій.
Проблема полягає в тому, що вітчизняне металургійне виробництво має відносно високу вуглецеву інтенсивність. Через відсутність ефективного механізму внутрішнього ціноутворення на викиди в Україні, компанії не можуть компенсувати витрати на CBAM-сертифікати. Це робить їхню продукцію менш привабливою для європейських покупців, які все частіше обирають низьковуглецеві альтернативи.
Йдеться не лише про готову продукцію, а й про сировинні компоненти: чавун, квадратні заготовки, сортовий прокат. Саме ці товари складають значну частину експорту до ЄС і забезпечують валютні надходження в державу. Їх витіснення з європейського ринку означатиме втрату тисяч робочих місць, падіння ВВП та зниження податкових надходжень.
Ризики для цементу, добрив та інших галузей
Крім металургії, CBAM боляче вдарить по таких галузях як виробництво цементу та мінеральних добрив. Обидва сектори мають високу вуглецеву інтенсивність і не оснащені сучасними технологіями декарбонізації. Без адаптації до нових умов правила гри на європейському ринку зміняться не на користь українських виробників.
Загалом, за оцінками фахівців, втрати експортної виручки для України у період з 2026 по 2030 рік можуть сягнути 4,7 мільярда доларів. А недоотримані інвестиції — близько 2,7 мільярда доларів. Для економіки, яка відновлюється після масштабних руйнувань, це серйозний удар, здатний відкинути промисловий розвиток країни на роки назад.
Індустрія вимагає дій
Українські виробники неодноразово зверталися до уряду із закликом вжити термінових заходів. Одним із можливих шляхів виходу з ситуації є звернення до Єврокомісії із проханням про тимчасове звільнення від CBAM. Такий механізм передбачений у статті 30(7) відповідного Регламенту ЄС, де зазначено, що країни, які постраждали від непередбачуваних катастроф, можуть бути тимчасово виключені з-під дії нововведення.
Українська влада вже почала формувати офіційну позицію. Міністерство захисту довкілля разом із Міністерством економіки готують звернення до Європейської комісії. Заступник міністра економіки Тарас Качка заявив, що офіційне прохання про відтермінування CBAM уже в розробці.
На думку президента Українського союзу промисловців і підприємців Анатолія Кінаха, запровадження CBAM у теперішніх умовах є серйозною загрозою для національної промисловості. Він підкреслив, що без зовнішньої підтримки й внутрішньої модернізації багато підприємств просто не витримають тиску нового регулювання.
Що може врятувати ситуацію
По-перше, Україна має запровадити власну систему вуглецевого ціноутворення, яка відповідатиме європейським стандартам. Це дозволить компенсувати платежі CBAM через внутрішні механізми. По-друге, необхідна широка програма декарбонізації промисловості, з державною підтримкою та залученням міжнародних донорів. І по-третє, важливим кроком стане створення прозорої системи верифікації викидів, яка відповідатиме вимогам ЄС.
Такі кроки потребують часу, політичної волі та інвестицій. Але без них Україна ризикує втратити важливу частину свого експорту та опинитися на периферії європейського ринку. CBAM – це виклик, на який необхідно відповісти системно, гнучко та стратегічно.
Поки є час до 2026 року, Україна повинна використати кожен місяць для того, щоб адаптувати свою промисловість до нових реалій. Успіх у цьому – запорука економічної стабільності, збереження робочих місць і подальшої інтеграції з Європейським Союзом.
