США офіційно заявили, що зброя, призначена для України, наразі не була перекинута на Близький Схід. Однак держсекретар Марко Рубіо не виключив такого сценарію в майбутньому, давши зрозуміти, що пріоритетом для Вашингтона залишаються власні військові потреби.
Позиція Рубіо пролунала після зустрічі міністрів закордонних справ G7 поблизу Парижа. Він підкреслив, що на цей момент програма постачання для України формально не постраждала, але визнав: за певних умов американська сторона може змінити маршрут уже погоджених поставок.
Ключова логіка адміністрації Трампа полягає в тому, що навіть коли європейські союзники оплачують американське озброєння для Києва, ці системи залишаються зброєю США. Саме тому у Вашингтоні вважають, що можуть ухвалювати остаточне рішення про її використання залежно від власних інтересів.
Йдеться про механізм Prioritized Ukraine Requirements List, через який союзники по НАТО, передусім європейські держави, фінансують закупівлі американської зброї для України. Саме ця схема мала гарантувати стабільність поставок, але тепер вона вже не виглядає повністю захищеною від політичного втручання.
Дискусія виникла на тлі повідомлень, що Пентагон вивчає можливість перекидання частини озброєнь, призначених Україні, на Близький Схід. Причина — виснаження запасів критично важливих боєприпасів через нову війну проти Ірану та потребу оперативно закривати інші військові напрямки.
Формально Рубіо наголосив, що поставки в межах PURL поки залишаються незмінними. Але водночас він озвучив принципову позицію: якщо США потрібно поповнити власні арсенали або виконати місію, яку Вашингтон вважає пріоритетною для національної безпеки, американські інтереси будуть першими.
Ця заява стала тривожним сигналом для європейських партнерів України. Вони розраховували, що зброя, вже оплачена для Києва, не може бути використана в іншому театрі бойових дій. Тепер стало очевидно, що навіть фінансування з боку союзників не знімає політичного ризику перенаправлення.
Найжорсткіше відреагувала Німеччина, яка після повернення Трампа до Білого дому стала головним зовнішнім донором України. У Берліні прямо заявили, що американське озброєння, куплене за німецькі кошти й призначене для України, має бути використане виключно за початковим призначенням.
Представники німецького уряду підкреслили, що не отримували від США жодних офіційних сигналів про зміну поставок — ні в двосторонньому форматі, ні через структури НАТО. Ба більше, у Берліні запевняють, що їх регулярно інформують про хід відвантажень, хоча конкретні деталі залишаються засекреченими.
Генсек НАТО Марк Рютте також спробував заспокоїти союзників, заявивши, що життєво важливе американське обладнання, включно з перехоплювачами, продовжує надходити в Україну. За його словами, саме ці поставки становлять основу боєздатності української системи протиповітряної оборони.
Особливо показовими є наведені ним цифри. Від моменту запуску механізму минулого літа американські поставки, оплачені європейцями та Канадою, забезпечили близько 75% усіх ракет для батарей Patriot в Україні, а також 90% боєприпасів для інших систем ППО.
Це означає, що навіть часткове перенаправлення ресурсів може мати для України не символічні, а прямі військові наслідки. Йдеться не про абстрактні склади, а про критичні елементи захисту міст, енергетики та військової інфраструктури від російських ракет і дронових атак.
У США проблему пояснюють не лише політикою, а й станом власних запасів. Конгресмени-республіканці вже прямо говорять, що сама поява таких дискусій свідчить про глибину виснаження американських арсеналів. Інакше кажучи, ресурсна межа війни для США стає дедалі помітнішою.
Для України ця історія важлива з двох причин. По-перше, вона показує, наскільки вразливою залишається система зовнішнього військового забезпечення навіть за наявності оплачених контрактів. По-друге, вона підтверджує, що нова адміністрація США дедалі жорсткіше підпорядковує союзницькі зобов’язання власним оперативним пріоритетам.
У стратегічному вимірі це посилює тиск на Європу. Якщо Вашингтон почне навіть частково перерозподіляти оборонні ресурси між Україною та Близьким Сходом, європейським столицям доведеться або терміново збільшувати власне виробництво, або шукати нові фінансові й логістичні моделі підтримки Києва.
Поки що офіційна лінія США зводиться до фрази «ще не сталося». Але сама поява формули «може статися» вже змінює політичну реальність. Для України це сигнал, що навіть гарантовані на папері пакети допомоги більше не можна вважати повністю недоторканними.
