Тимчасово захоплена Запорізька атомна електростанція в Енергодарі фактично перестала бути виключно енергетичним об’єктом і перетворилася на територію з військовою присутністю Росії. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, на майданчику найбільшої атомної електростанції Європи розміщують військову техніку, склади озброєнь, засоби управління безпілотниками та інші елементи військової інфраструктури.
Ситуація викликає особливе занепокоєння через те, що всі шість енергоблоків ЗАЕС перебувають у стані «холодного зупину», а сама станція залишається об’єктом із підвищеними вимогами до безпеки. Будь-які дії, які можуть вплинути на стабільність роботи систем охолодження, електропостачання чи управління, створюють додаткові ризики.
За інформацією української розвідки, військову техніку розмістили безпосередньо в машинних залах першого, другого, п’ятого та шостого енергоблоків. Таким чином, приміщення, які мають використовуватися для роботи енергетичного обладнання, стали частиною військової інфраструктури.
Крім того, у підвальних приміщеннях та захисних спорудах станції облаштовані склади озброєння. Військове обладнання також зберігається у технічних зонах між енергоблоками та іншими будівлями комплексу.
Окрему небезпеку становить розміщення бойових засобів поблизу реакторних відділень. За даними ГУР, на дахах окремих об’єктів були встановлені кулеметні позиції та ракетні комплекси.
Безпілотники та військові пункти управління на території станції
Окрім розміщення техніки та зброї, російська сторона, за даними української розвідки, використовує територію ЗАЕС для розгортання пунктів управління ударними безпілотниками.
Йдеться про системи типу «Гербера-сікер» та «Герань-сікер». Для роботи з такими комплексами залучають працівників зі спеціальної економічної зони «Алабуга», включаючи неповнолітніх студентів.
Використання території атомної електростанції для військових цілей створює складну ситуацію, оскільки будь-який об’єкт із військовою активністю поруч із ядерною інфраструктурою стає фактором підвищеного ризику.
Також повідомляється про мінування окремих технічних приміщень станції, розташованих поблизу берегової лінії колишнього Каховського водосховища.
Охорону захопленого об’єкта, за даними ГУР, забезпечує підрозділ Росгвардії чисельністю близько 1,5 тисячі осіб.
Обмежений доступ МАГАТЕ та проблеми з контролем
Одним із головних питань залишається можливість незалежної оцінки ситуації на станції. Представники Міжнародного агентства з атомної енергії мають обмежений доступ до частини приміщень ЗАЕС.
За інформацією української розвідки, перевірки відбуваються за заздалегідь погодженими маршрутами та планами, що може не дозволяти повністю оцінити реальний стан об’єкта.
Для міжнародних експертів ключовим завданням залишається контроль за дотриманням принципів ядерної безпеки. Однак обмеження доступу до окремих зон ускладнюють отримання повної картини того, що відбувається на території станції.
Нестабільне електропостачання — один із головних ризиків
Окрім військової присутності, серйозною проблемою залишається технічний стан систем життєзабезпечення ЗАЕС.
До початку повномасштабного вторгнення станція мала десять ліній зовнішнього електропостачання. Наразі через пошкодження та бойові дії функціонує лише одна лінія.
За даними ГУР, на станції вже стався 21-й випадок повного знеструмлення від початку повномасштабної війни. Такі ситуації є особливо небезпечними для атомного об’єкта, оскільки стабільне електроживлення необхідне для роботи систем контролю та охолодження.
Ще одним фактором ризику залишається рівень води у ставку-охолоджувачі. За інформацією розвідки, він становить 12,86 метра при мінімально необхідному рівні 15 метрів.
Для підтримки систем охолодження на станції існує мережа спеціальних свердловин. Із 57 таких свердловин необхідним насосним обладнанням забезпечено лише 11.
Нестача води наразі компенсується за рахунок підживлення зі скидного каналу Запорізької теплової електростанції. Проте така ситуація створює додаткове навантаження на систему безпеки.
«Це становить загрозу для нормального функціонування систем охолодження реакторів та сховища відпрацьованого ядерного палива», — наголошують у розвідці.
Кадрова криза на атомному об’єкті
Ще однією проблемою ЗАЕС залишається нестача кваліфікованого персоналу.
До початку повномасштабної війни на станції працювало близько 11 тисяч людей. Наразі кількість працівників скоротилася приблизно до 7,5 тисячі.
Серед них є близько 500 співробітників аутсорсингової компанії, яка, за даними української сторони, не має необхідної ліцензії для виконання робіт на атомному об’єкті.
Крім того, працівників змушують підписувати контракти з російською державною корпорацією «Росатом» під загрозою звільнення.
Водночас персонал, який прибув із території Росії, може не мати достатнього досвіду роботи саме із Запорізькою атомною електростанцією, оскільки українські та російські атомні об’єкти мають технічні та організаційні відмінності.
Для атомної енергетики кваліфікація персоналу є одним із ключових факторів безпеки. Будь-які помилки або неправильні рішення можуть мати серйозні наслідки.
Чи можливо відновити роботу ЗАЕС
Раніше повідомлялося, що на станції завершили ремонт окремих об’єктів енергетичної інфраструктури, необхідних для забезпечення ядерної безпеки.
Зокрема, йшлося про відновлення лінії електропередачі «Дніпровська» та окремих елементів інфраструктури Запорізької теплової електростанції, які допомагають забезпечувати ЗАЕС резервним живленням.
Однак повноцінний запуск станції залишається неможливим через пошкодження інших об’єктів енергосистеми.
Сьогодні Запорізька атомна електростанція залишається одним із найбільш небезпечних об’єктів у Європі. Поєднання військової присутності, проблем із персоналом, нестабільного електропостачання та обмеженого міжнародного контролю створює ситуацію, яка потребує постійної уваги світової спільноти.
ЗАЕС була створена для виробництва електроенергії та забезпечення енергетичної стабільності, однак через бойові дії та використання її території у військових цілях вона стала одним із головних символів ядерних ризиків сучасної війни.
