Росія найближчими місяцями може суттєво збільшити кількість реактивних безпілотників «Герань-3», які використовуються під час атак по Україні. За оцінкою авіаційного експерта Богдана Долінце, за збереження нинішніх темпів виробництва Росія може вийти на рівень запуску понад 100 таких апаратів під час однієї атаки.
Експерт зазначив, що головна відмінність реактивних безпілотників від звичайних «Шахедів» полягає у типі двигуна, який безпосередньо впливає на швидкість польоту.
Якщо звичайні ударні дрони типу Shahed-136 зазвичай рухаються зі швидкістю до 200 км/год, то реактивні версії здатні розвивати значно більшу швидкість — приблизно 400–500 км/год.
При цьому потужність бойової частини залишається приблизно однаковою. За словами фахівця, обидва типи безпілотників можуть нести бойове навантаження масою близько 50 або 90 кілограмів.
Однак саме висока швидкість робить нові реактивні апарати значно складнішою ціллю для систем протиповітряної оборони.
Чому реактивні «Шахеди» важче перехоплювати
Богдан Долінце пояснив, що головною перевагою реактивних безпілотників є швидкість їхнього польоту.
Звичайні засоби боротьби з дронами, зокрема мобільні вогневі групи та дрони-перехоплювачі, ефективніше працюють проти повільніших цілей. Реактивні апарати залишають значно менше часу для виявлення, супроводу та ухвалення рішення щодо їхнього знищення.
Через це під час масованого застосування таких дронів навантаження на системи ППО суттєво зростає.
Експерт наголосив, що проблема полягає не лише у кількості цілей, а й у їхній швидкості та одночасності атаки.
Виробництво «Гераней-3» у Росії зростає
За словами Долінце, ще рік тому йшлося переважно про окремі експериментальні зразки реактивних безпілотників. Нині ж виробництво перейшло до дрібних серій, а кількість таких апаратів поступово збільшується.
Експерт зазначив, що під час останніх атак Росія вже застосовувала десятки реактивних безпілотників одночасно.
«Ми бачимо певне скорочення виробництва звичайних "Шахедів", оскільки підприємства, які займаються їхнім випуском, переорієнтовуються на збільшення виробництва реактивних безпілотників», — зазначив він.
За його словами, надалі кількість реактивних апаратів може продовжувати зростати, тоді як частка традиційних моделей може зменшуватися.
Головна проблема Росії — виробництво двигунів
Попри збільшення випуску реактивних безпілотників, Росія стикається із серйозними обмеженнями.
Ключовою проблемою залишається виробництво двигунів для таких апаратів.
Експерт зазначив, що створення сучасних реактивних двигунів історично не було сильною стороною російської промисловості. Тому для розширення виробництва країні доводиться або шукати необхідні компоненти за кордоном, або створювати власні виробничі потужності.
За словами Долінце, Росія вже працює у цьому напрямку: намагається закуповувати двигуни, зокрема через Китай, а також розвивати їхнє виробництво всередині країни.
Однак швидко створити масштабне виробництво таких компонентів складно.
Саме тому, вважає експерт, виробництво реактивних «Шахедів» зростатиме повільніше, ніж випуск звичайних безпілотників.
Водночас уже найближчими місяцями Росія може наблизитися до можливості запуску 100 і більше реактивних дронів під час однієї атаки.
Нова тактика застосування безпілотників
Експерт звернув увагу, що Росія змінює не лише кількість безпілотників, а й тактику їхнього використання.
Спочатку можуть запускатися звичайні дрони, розраховується час їхнього підльоту, а потім застосовуються реактивні «Герань-3», щоб різні типи цілей одночасно досягали району атаки.
Крім того, такі удари можуть поєднуватися із застосуванням крилатих та балістичних ракет.
У результаті протягом короткого проміжку часу — від 30 хвилин до години — по одному місту можуть одночасно рухатися кілька типів повітряних цілей.
Це значно ускладнює роботу систем виявлення та перехоплення.
Обмеження української протиповітряної оборони
За словами Долінце, під час відбиття таких атак необхідно враховувати можливості та обмеження української системи ППО.
Однією з головних проблем залишається захист від балістичних загроз. Експерт зазначив, що нестача засобів для перехоплення таких цілей впливає на використання радарів та інших елементів системи.
Радари не можна постійно використовувати без урахування ризиків, оскільки їхня втрата може серйозно вплинути на ефективність усієї протиповітряної оборони.
Тому завдання полягає не лише у виявленні повітряних цілей, а й у правильному розподілі наявних ресурсів.
У населення стає менше часу на реакцію
Ще одним серйозним фактором є скорочення часу для попередження населення.
Якщо звичайні «Шахеди» можуть перебувати у повітрі кілька годин до моменту атаки, що дозволяє завчасно вжити заходів безпеки, то реактивні безпілотники здатні подолати відстань значно швидше.
За словами експерта, коли час підльоту становить близько години або навіть менше, можливості для оперативного реагування суттєво скорочуються.
Це означає, що у разі подальшого поширення реактивних дронів особливо важливими стають своєчасне оповіщення, робота укриттів та готовність населення швидко реагувати на загрозу.
Розвиток «Герані-3» показує, що Росія продовжує адаптувати свої повітряні атаки, збільшуючи швидкість і складність комбінованих ударів. Для протидії таким загрозам Україні необхідне подальше посилення систем виявлення, перехоплення та захисту критично важливих об’єктів.
