Фінансова архітектура воєнного часу дедалі чіткіше спирається на внутрішній ринок боргу. За перші чотири місяці 2026 року уряд акумулював понад 184 млрд грн через аукціони облігацій внутрішньої державної позики. Ця цифра не лише відображає поточну ліквідність системи, а й демонструє сталість механізму, який фактично замінив довоєнні джерела запозичень.
З початку повномасштабної війни обсяг залучень через ОВДП перевищив 2,21 трлн грн. Це не просто статистика — це масштабна перебудова фінансової моделі, де внутрішній інвестор став головним кредитором держави. Банки, бізнес і населення взяли на себе функцію, яку раніше значною мірою виконували зовнішні ринки.
У структурі цьогорічних розміщень домінує гривня: майже 154 млрд грн проти значно скромніших валютних запозичень. Водночас виплати за боргом залишаються високими, що створює постійний тиск на бюджет і вимагає точного балансування між новими залученнями та погашеннями. За попереднім аналізом Дейком, саме ця рівновага між рефінансуванням і новим боргом визначає фінансову стійкість у короткостроковій перспективі.
Дохідність ОВДП у квітні сигналізує про стабілізацію очікувань. Гривневі папери пропонували до 16,2% річних — рівень, який водночас залишається привабливим для інвестора і контрольованим для держави. Валютні інструменти значно стриманіші: трохи понад 3% у доларах та євро. Це свідчить про збереження довіри до макрофінансової політики та відсутність панічних настроїв на ринку.
Ключову роль у структурі власників продовжують відігравати банки. На них припадає найбільша концентрація портфеля, особливо у сегменті військових облігацій. Фактично банківська система виступає головним провідником державної боргової політики, перетворюючи надлишкову ліквідність на фінансування бюджету.
Водночас поведінка бізнесу демонструє обережність. Обсяг військових облігацій у портфелях юридичних осіб, що не є банками, за рік скоротився. Це сигнал про зміну пріоритетів: компанії зосереджуються на операційній діяльності та власній стійкості, зменшуючи участь у довгострокових фінансових інструментах.
На противагу цьому, населення поступово нарощує свою присутність на ринку. Портфель фізичних осіб перевищив 94 млрд грн, суттєво зрісши за рік. Особливо показовою є структура: громадяни активно інвестують у валютні військові облігації, де їхня частка сягає майже половини в доларовому сегменті. Це поєднання патріотичного мотиву та прагнення до валютної диверсифікації.
Загалом ринок ОВДП дедалі більше нагадує замкнену фінансову екосистему. Держава залучає ресурси всередині країни, банки перерозподіляють ліквідність, бізнес і населення виступають додатковими донорами. Така модель знижує залежність від зовнішніх шоків, але водночас підвищує внутрішні ризики — насамперед через концентрацію боргу в національній фінансовій системі.
У довшій перспективі це ставить перед урядом складне завдання. З одного боку, необхідно зберегти привабливість облігацій, щоб утримувати потік інвестицій. З іншого — не допустити надмірного зростання вартості обслуговування боргу, яке може обмежити бюджетний простір.
ОВДП залишаються не лише інструментом фінансування, а й індикатором довіри до держави. Поки цей механізм працює без збоїв, економіка зберігає опору. Але його ефективність прямо залежить від здатності влади підтримувати баланс між потребами бюджету, інтересами інвесторів і загальною макроекономічною стабільністю.
