Директори Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомили про «неминучі фізичні пошкодження» після авіаударів США по ядерному об’єкту в Фордоу, що на північному заході Ірану.
У своїй недавній інтерв’ю на французькому радіо Radio France Internationale глава організації Рафаель Гроссі наголосив, що аналіз супутникових знімків від Maxar Technologies дозволив стверджувати: центрифуги збагачення урану більше не функціонують.
Таке повідомлення одразу ж стало ключовим сигналом для світової спільноти щодо стану ядерної програми Ірану й викликало нову хвилю обговорень у межах ООН і провідних дипломатичних кіл США.
Збагачувальний центр у Фордоу, розташований глибоко в гірському масиві, десятиліттями залишався одним із найбезпечніших об’єктів Ірану. Центрифуги, розміщені в товстостінних тунелях, призначалися для плавного підвищення концентрації ізотопу урану завдяки надзвичайній точності обертання.
Однак, як пояснив Гроссі, навіть найтонші віброзбурення гіперзвуковими бомбами можуть порушити калібрування роторів, зробивши машини непридатними. «Це не просто косметичні ушкодження — ми маємо справу з серйозним руйнуванням механіки», — заявив директор МАГАТЕ, додавши, що для відновлення потребуватиметься кілька років і значні інвестиції в нові центрифуги.
Напад на Фордоу відбувся у середині червня 2025 року й став частиною більшої стратегії Сполучених Штатів із стримування розвитку ядерної програми Ірану. Офіційних деталей щодо планування операції не розкривають, проте представники Пентагону підтвердили застосування так званих «бункеробійних» бомб, здатних пробивати бетонні укриття на десятки метрів вглиб.
Міністр оборони США Пітер Гагсет та голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн дали офіційні брифінги, де обмежилися загальними фразами про «успішність місії», не надаючи даних про масштаби пошкоджень чи втрати Ірану в термінах скорочення виробничих потужностей.
Незважаючи на гучні заяви президента США Дональда Трампа про те, що удари «знищили» можливість Ірану продовжувати збагачення, у американських розвідувальних колах існують сумніви: попередні секретні доповіді ЦРУ оцінили, що ядерна програма Ірану відстала лише «на декілька місяців». Після витоку цих даних директор ЦРУ Джон Реткліфф змушений був підтвердити лише «серйозні пошкодження», уникаючи оцінок термінів відновлення.
Сам Гроссі у своїй заяві зазначив, що наразі «занадто рано говорити про остаточний стан програм», оскільки не всі об’єкти збагачення зазнали ударів, іранські чиновники планують «захисні заходи» щодо наявних запасів збагаченого урану.
Місія МАГАТЕ з моніторингу ядерної діяльності Ірану опинилася в глухому куті: інспектори не мали доступу до Фордоу після початку бойових дій, і до сьогодні невідомо, коли зміниться цей стан речей. Напередодні голосування Іранського парламенту та Ради охоронців конституції було ухвалено законопроєкт, який призупиняє співпрацю з агентством і забороняє допуск інспекторів. Проте остаточне рішення перебуває на рівні президента Масуда Пезешкіана, обраного на платформі діалогу із Заходом і готового повернутися до переговорів. Водночас у разі набрання чинності цієї норми Іран фактично вийде з-під нагляду ООН, що загрожуватиме новою кризою в ядерній безпеці.
Експерти з ядерної програми звертають увагу на кілька ключових аспектів. По-перше, Фордоу був одним із двох підземних комплексів поряд із Натанзом. Удар по одному з них вже серйозно обмежив потенціал Ірану з підготовки високозбагаченого урану. По-друге, зупинка центрифуг означає перерву в ланцюжку виробництва ядерного палива, що може стати аргументом на стороні тих, хто виступає за повернення до «ядерної угоди» 2015 року і гарантоване зниження санкцій в обмін на моніторинг. По-третє, геополітичні ризики: якщо інспекторам МАГАТЕ не буде дозволено повернутися в Іран, виникне небезпека розгортання нелегальних випробувальних програм під прикриттям локальних досліджень.
У зв’язку з цим на порядку денному МАГАТЕ та Ради безпеки ООН з’явилося питання про введення додаткового механізму контролю. Пропозиції варіюються від створення «міжнародних конвоїв» для супроводу обладнання та матеріалів до запровадження санкцій проти тих, хто перешкоджає роботі інспекторів. Деякі дипломатичні джерела вказують на можливість «обмінних місій» із участю представників США, ЄС і Росії, аби забезпечити прозорість процесу. Однак остаточне рішення залежатиме від готовності Тегерана виконувати зобов’язання за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.
Аналітики наголошують, що «ядерна програма Ірану» залишається розгалуженою мережею збирання дослідницьких зразків, виробництва стійких матеріалів та випробувань, яка не обмежується лише об’єктами в Натанзі чи Фордоу. Поки ці центри під пильною увагою МАГАТЕ, існують менш відомі майданчики, де можуть проводитися експерименти з малими партіями збагаченого урану. У цьому сенсі удар по Фордоу — важливий, але далеко не вирішальний крок у стратегічному балансі між Тегераном і Вашингтоном.
Насамкінець, вирішальним фактором стане не лише технічний стан пошкоджених центрифуг, але й політична воля сторін до діалогу. Для повернення інспекторів і відновлення МАГАТЕ як нейтрального посередника Ірану слід усвідомити, що без міжнародного контролю програма ризикує піти в тінь і спровокувати несподівані ескалації. Зі свого боку, США і їхні союзники мають продемонструвати, що удари не були метою самі по собі, а стимулом до реальної деескалації та повернення до переговорів про гарантії ядерної безпеки.
