Кожна нова хвиля зростання цін на пальне в Україні майже автоматично супроводжується іншим страхом — подорожчанням продуктів. Це зв’язування здається інтуїтивним: дорожча логістика — дорожча їжа. Проте економіка споживчого кошика виявляється значно складнішою, ніж проста арифметика витрат на бензин.
Паливо дійсно присутнє в кожному етапі — від поля до полиці супермаркету. Але його частка у фінальній вартості продуктів значно менша, ніж прийнято вважати. Саме ця деталь руйнує популярну логіку «бензин дорожчає — продукти автоматично зростають у ціні».
Експерт паливного ринку Сергій Куюн звертає увагу на ключову обставину: паливна складова в собівартості продуктів є мінімальною і не здатна спричинити різкі цінові стрибки. За попереднім аналізом «Дейком», саме ця теза оголює головну проблему українського ринку — спрощене пояснення складних економічних процесів.
Реальна структура ціни продуктів формується інакше. У ній домінують витрати на сировину, енергоносії для виробництва, заробітні плати, податки, зберігання та торговельні націнки. Логістика, де присутнє пальне, зазвичай займає лише кілька відсотків у загальній вартості. Навіть істотне зростання цін на дизель або бензин не здатне трансформуватися у подорожчання на десятки відсотків.
Це особливо помітно на прикладі базових продуктів — хліба, молока, овочів. У цих категоріях головну роль відіграє аграрна складова: врожайність, ціни на добрива, енергетичні витрати та сезонність. Вартість пального впливає, але лише як фоновий фактор, а не як визначальний драйвер.
Інша ситуація — продукти з довгим логістичним плечем або імпортна продукція. Тут транспортна складова може бути відчутнішою, однак навіть у цих випадках вона не є критичною. Значно більший вплив мають валютний курс, глобальні ціни на сировину та ринкова конкуренція.
Попри це, в українському інформаційному просторі ціни на пальне часто стають універсальним поясненням для будь-якого подорожчання. Така логіка зручна: вона проста і зрозуміла споживачу. Але вона також відволікає від реальних причин — структурних проблем ринку, слабкої конкуренції та непрозорого ціноутворення.
Зростання цін на бензин і дизель, яке знову фіксується на АЗС, дійсно створює додатковий тиск на бізнес. Проте цей тиск розподіляється по всьому ланцюгу витрат і рідко стає визначальним. Виробники та ритейлери частіше реагують на інші сигнали — попит, купівельну спроможність населення та коливання курсу гривні.
Це означає, що різкі стрибки цін на продукти зазвичай мають інше походження. Серед ключових факторів — сезонні провали врожаю, енергетична криза, зміни у податковій політиці, а також поведінка самих ринкових гравців. У цій системі пальне є лише одним із багатьох елементів, а не головним рушієм.
Важливий наслідок такої картини — зміна фокусу суспільної дискусії. Якщо звинувачувати лише ціни на пальне, можна не помітити реальних механізмів формування вартості продуктів. А без цього неможливо ні контролювати ціни, ні будувати ефективну економічну політику.
Український споживач опинився між двома реальностями: інтуїтивним поясненням і фактичними економічними процесами. І поки перше домінує, друге продовжує залишатися поза увагою — разом із відповідями на питання, чому ціни на продукти зростають швидше, ніж це можна пояснити лише бензином.
