Вищий антикорупційний суд поставив крапку в одній із найбільш резонансних корупційних справ Рівненщини. Заступника голови Рівненської обласної ради Сергія Свисталюка засудили до дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією частини майна та забороною обіймати посади в органах місцевого самоврядування протягом трьох років. Йдеться про справу, яка починалася як історія про «сприяння» підприємцю, а завершилася демонстративним вироком для одного з впливових представників регіональної влади.
Суд визнав посадовця винним одразу за двома статтями Кримінального кодексу — одержання неправомірної вигоди та зловживання впливом. Окрім тюремного строку, конфісковано 500 тисяч гривень, що перебували на депозитному рахунку антикорупційного суду. Вирок ще може бути оскаржений, однак сама справа вже стала показовою для всієї системи місцевого самоврядування, де земельні рішення традиційно залишаються головною зоною корупційного ризику.
Історія почалася навколо занедбаного дитячого санаторію, який приватний підприємець придбав ще у 2021 році. Разом із будівлями бізнес отримував значно цінніший актив — перспективу контролю над землею площею понад п’ять гектарів. Саме цей етап, як раніше аналізував «Дейком», найчастіше стає точкою перетину приватного інтересу та політичного впливу в українських регіонах: комунальна власність формально належить громаді, але рішення щодо неї ухвалюють депутати й посадовці, які мають важелі впливу на процедури.
Слідство вважало, що Свисталюк пообіцяв підприємцю допомогти із двома критично важливими питаннями — списанням майна санаторію та подальшим продажем земельної ділянки через рішення облради. За таке «сприяння» посадовець, діючи спільно з керівником одного з комунальних підприємств, отримав майже пів мільйона гривень протягом 2022–2023 років.
Ця справа важлива не лише через суму хабаря чи високий статус обвинуваченого. Вона демонструє, як працює регіональна корупція нового типу — не через пряме розкрадання бюджету, а через контроль над процедурами. Земельні аукціони, комунальні об’єкти, рішення депутатських комісій і погодження майнових операцій давно стали політичним ресурсом на місцях. Формально всі рішення проходять через голосування та документи. Фактично ж ключове значення має доступ до адміністративного впливу.
Для антикорупційної вертикалі справа Свисталюка також має символічне значення. Після запуску ВАКС основний акцент тривалий час був зосереджений на центральних органах влади, міністерствах і державних компаніях. Однак останніми роками фокус дедалі активніше зміщується на регіональний рівень — обласні ради, міські адміністрації, комунальні підприємства та земельні ресурси. Саме там концентруються великі масиви майна, які можуть перетворюватися на інструмент політичного впливу та неформального заробітку.
Рівненська справа показала ще одну важливу тенденцію: навіть порівняно «невеликі» хабарі більше не гарантують політичного імунітету. Якщо раніше подібні епізоди часто завершувалися умовними строками або роками судових процесів без фінального рішення, то тепер антикорупційна система дедалі частіше доводить справи до реальних вироків. Дев’ять років ув’язнення для чиновника обласного рівня — це сигнал не лише конкретному політичному середовищу, а й усій системі місцевого управління.
Водночас сам вирок не означає автоматичного зникнення таких схем. Українська модель місцевого самоврядування досі побудована так, що доступ до землі та комунальних активів створює постійний попит на політичне посередництво. Чим дорожчою стає земля, тим вищою є спокуса перетворити адміністративні процедури на неформальний ринок послуг. Саме тому боротьба з корупцією на місцях давно виходить за межі окремих кримінальних справ і впирається у питання прозорості земельних рішень, цифровізації процедур та реального контролю за діяльністю місцевих рад.
Вирок Сергію Свисталюку став не лише персональним фіналом кар’єри одного чиновника. Це ще й маркер того, як змінюється сама логіка антикорупційної політики в Україні. Якщо раніше регіональні еліти часто залишалися поза головним фокусом правоохоронної системи, то тепер саме місцевий рівень дедалі частіше стає полем найбільш чутливих і показових процесів.
