Останні криваві події у сирійській провінції Сувейда знову привернули увагу до друзів — замкнутої, маловідомої релігійної меншини, розкиданої між Сирією, Ліваном та Ізраїлем. Сотні загиблих, зіткнення з бедуїнами та втручання армії — усе це продемонструвало, наскільки крихким стало існування друзької громади на фоні руйнівного конфлікту.
Друзи, чия віра сформувалась у ХІ столітті як відгалуження ісмаїлізму, зберігають унікальні релігійні практики, поєднуючи елементи ісламу, неоплатонізму, грецької філософії та індуїзму. Їхні священні тексти закриті для непосвячених, що часто викликало недовіру з боку інших конфесій. Вони не вважають себе мусульманами, що додає додаткового напруження в регіоні.
Понад половина з приблизно одного мільйона друзів у світі живе в Сирії, ще сотні тисяч — у Лівані, Ізраїлі та на Голанських висотах. Незважаючи на розділення державними кордонами, спільнота зберігає сильний транснаціональний зв’язок, заснований на спорідненості, спільній історії та взаємній обороні.
Протягом століть друзи дотримувались доктрини лояльності до країни проживання — принципу, що допомагав уникати репресій і забезпечував відносну автономію. У Сирії вони служили в армії, але водночас зберігали власні міліції, особливо в Сувейді. В Ізраїлі друзи проходять обов’язкову військову службу, досягаючи високих посад у політиці та армії. У Лівані потужні друзькі родини грають роль політичних посередників між християнами, сунітами та шиїтами.
Але сьогодні цей баланс тріщить по швах. У Сирії новий уряд президента Ахмеда аль-Шари намагається розплутати павутину збройних формувань, що залишилися після громадянської війни. У Сувейді це призвело до відкритого протистояння: друзи вступили у зіткнення з бедуїнами, а потім — з урядовими силами. Понад 500 людей загинули, а місто перетворилося на арену руйнацій.
Згорілий магазин поблизу Свейди у вівторок. Getty Images
Ізраїль, попри відсутність офіційного втручання, пообіцяв захистити друзів, що спровокувало нові протести серед ізраїльських друзів. Вони перекривали дороги, проривалися до кордону із Сирією, висловлюючи солідарність зі своїми сирійськими одновірцями. У відповідь ізраїльська армія завдала удару по Дамаску, що ще більше ускладнило стосунки між сирійськими друзами та новою владою.
Історик Реда Мансур, ізраїльський друз, називає це моментом істини: «Формула друзів — бути найбільш патріотичною громадою в кожній державі. Але у Сувейді ця формула більше не працює».
Минулі переслідування, зокрема масові вбивства друзів у 1950-х під час кампанії сирійського президента Адіба Шішаклі, сформували філософію самозахисту, яка й досі впливає на друзьку мілітаризацію. «Ми — народ, який бореться», — каже письменник Фаді Аззам, який утік із Сувейди.
У нинішній ситуації друзи опинились між зовнішнім тиском, історичним болем і внутрішнім страхом. У Лівані вони намагаються зберігати вплив і залишатися стабілізуючою силою. В Ізраїлі — борються за повноцінні громадянські права, попри формальну інтеграцію. У Сирії ж вони виживають, як можуть, сподіваючись, що черговий цикл насильства їх не знищить.
Після тимчасового припинення вогню у Сувейді мешканці повернулись на вулиці, виявивши згарища, зруйновані будівлі та димлячі танки. Це не просто руїни — це символ межі, до якої доведена ця спільнота.
Як зазначає Аззам: «Я не оптиміст, але і не песиміст. Сьогодні — болісний день, і мої відчуття такі ж сирі, як сама земля після бою».
