Сповільнення економічного зростання: нові реалії
Зростання реального валового внутрішнього продукту України у другому кварталі 2025 року склало лише 0,8% у порівнянні з аналогічним періодом 2024 року. Це менше за показник першого кварталу, коли економіка продемонструвала 0,9% приросту. Хоча навіть невеликий позитив у нинішніх умовах можна сприймати як досягнення, темпи зростання залишаються надзвичайно скромними.
Статистика Державної служби демонструє ще один важливий момент: якщо рахувати у квартальному вимірі з урахуванням сезонності, то ВВП зріс лише на 0,2%. Такий показник вказує на те, що економіка перебуває у стані гальмування, коли будь-який зовнішній чи внутрішній шок може легко зрушити її з крихкого балансу.
Національний банк України, відстежуючи тенденції, вже кілька разів поспіль знижував прогнози. Якщо у квітні 2025 року очікувалося зростання в межах 3,1%, то в липні воно було переглянуте до 2,1%. Це відображає більш глибоке усвідомлення реалій: економіка стикається з бар’єрами, які поки що не дозволяють їй розвиватися стабільно та впевнено.
Міністерство економіки зберігає більш оптимістичні очікування – 2,7% приросту у 2025 році. Проте розрив між прогнозами уряду і Нацбанку свідчить про відсутність єдиної економічної стратегії, яка б базувалася на узгоджених даних та реалістичному підході до прогнозування.
Таким чином, економічна динаміка України у другому кварталі 2025 року показує, що країна перебуває на межі між крихким відновленням та ризиком затяжного уповільнення.
Порівняння прогнозів і реальних показників
Національний банк України оцінив зростання ВВП у другому кварталі на рівні 1,1%, тоді як попередні очікування становили 1,6%. Це означає, що навіть найконсервативніші розрахунки виявилися завищеними. Зміна у прогнозах НБУ на наступні квартали лише підкреслює складність ситуації: для третього кварталу показник скорочено з 3,5% до 2,4%, а для четвертого – з 5,9% до 3,5%.
Таке переглядання цифр свідчить про кілька факторів. По-перше, про нестабільність внутрішніх економічних процесів, які занадто чутливі до зовнішніх коливань. По-друге, про те, що адаптаційні можливості української економіки після кількох років турбулентності залишаються вкрай обмеженими.
Важливим індикатором є й довіра до прогнозів. Якщо раніше суспільство та бізнес могли орієнтуватися на більш-менш стабільні очікування, то зараз вони бачать часті зміни у бік погіршення. Це знижує рівень впевненості підприємців, гальмує інвестиційну активність та впливає на споживчу поведінку населення.
У такій ситуації навіть невелике зростання виглядає нестійким. Позитивні тенденції легко нівелюються будь-якою кризовою подією, і саме тому в економічному середовищі зростає потреба у прогнозах, що враховують не лише сухі цифри, а й складну геополітичну та соціальну динаміку.
Ці обставини формують відчуття, що українська економіка зараз більше схожа на систему виживання, ніж на інструмент стабільного розвитку.
Уроки минулих років і нинішні виклики
Щоб зрозуміти теперішні цифри, важливо звернути увагу на попередню динаміку. У 2023 році українська економіка зросла на 5,5%, що було позитивним сигналом після безпрецедентного падіння 2022 року на 28,8%. Проте вже у 2024 році темпи сповільнилися до 2,9%.
Ці цифри свідчать, що після першого відновлювального ефекту, викликаного адаптацією бізнесу та підтримкою міжнародних партнерів, зростання вийшло на стадію вичерпання простих резервів. У четвертому кварталі 2024 року зафіксовано навіть невелике зниження ВВП на 0,1%, що стало тривожним сигналом про потенційне загальмування.
Усі ці тенденції накладаються на довгострокові проблеми – обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів, залежність від зовнішньої допомоги, складнощі у відновленні виробничих ланцюгів та відтік робочої сили.
Якщо порівняти темпи 2023 року і нинішні, стає зрозуміло: Україна переходить від швидкого відновлення після шоку до складного і повільного шляху системних реформ. І цей перехід супроводжується болючими компромісами.
Водночас саме аналіз минулого дозволяє краще зрозуміти теперішнє. Зростання 0,8% не є катастрофою, але воно сигналізує про завершення етапу швидкого відновлення і початок більш складного періоду структурної перебудови.
Перспективи на майбутнє: можливості і ризики
Прогнози НБУ та уряду на 2026 рік відрізняються несуттєво: 2,3% проти 2,4%. Проте навіть така близькість цифр не означає єдиного бачення. Вони залишаються лише моделлю, яка може змінитися під впливом факторів, що складно передбачити.
Основним ризиком залишається геополітична ситуація, яка напряму впливає на безпекове середовище і, відповідно, на інвестиційну активність. Також серйозним викликом є енергетична стабільність: від неї залежить не тільки виробництво, а й загальний рівень соціально-економічної впевненості.
Міжнародна фінансова допомога продовжує відігравати ключову роль у підтримці макроекономічної стабільності. Але навіть вона не здатна замінити внутрішні інвестиції та довгострокові структурні зміни. Без розвитку власного виробництва, диверсифікації експорту та стимулювання малого і середнього бізнесу будь-які прогнози зростання залишатимуться умовними.
Водночас є й можливості. Україна має потенціал для відновлення аграрного сектору, розвитку інноваційних технологій та залучення нових форм партнерства з міжнародними компаніями. Якщо ці напрями будуть системно підтримані державою, вони здатні стати точками зростання, що дозволять вирватися з кола уповільнення.
Проте реалізація цих можливостей потребує узгоджених рішень, прозорої політики та довгострокового бачення, чого поки що бракує у державному управлінні.
Висновки: шлях між надією і реальністю
Зростання реального ВВП України на рівні 0,8% у другому кварталі 2025 року – це сигнал не лише для економістів, а й для суспільства в цілому. Воно показує, що країна перебуває на межі: між відновленням і стагнацією, між надією на розвиток і ризиком затяжного гальмування.
Економіка продовжує триматися завдяки стійкості бізнесу, підтримці партнерів і витримці суспільства. Але цього недостатньо, аби перейти до якісного розвитку. Потрібна стратегія, яка враховуватиме реальні виклики і водночас формуватиме позитивний горизонт для майбутнього.
Україна вже довела, що здатна вистояти у найважчі часи. Наступний етап – довести, що вона здатна розвиватися навіть у складних умовах. І саме від цього залежатиме не лише економічна статистика, а й соціальна впевненість у завтрашньому дні.
