Франція знову опинилася на порозі урядової кризи. Прем’єр-міністр Франсуа Байру, що перебуває на посаді лише дев’ять місяців, виніс на голосування про довіру свій бюджетний план, який викликав хвилю обурення. Йдеться про замороження соціальних виплат і жорсткі заходи економії, спрямовані на скорочення дефіциту. Політичні опоненти зліва і справа вже заявили про намір проголосувати проти, що фактично прирікає уряд на падіння.
Нинішня нестабільність є рекордною навіть для політично темпераментної Франції. За останні двадцять місяців країна змінила чотирьох прем’єрів і готується до п’ятого. Така частота ротацій нагадує радше Італію з її постійними коаліційними кризами, ніж централізовану систему п’ятої республіки, створену генералом Шарлем де Голлем для уникнення парламентського хаосу.
Байру, лідер центристів, виглядав стабільнішим від своїх попередників, однак його непопулярність стала критичною. Опитування показують, що його підтримують лише 14% громадян, що є безпрецедентно низьким показником для глави уряду. Водночас довіра до президента Еммануеля Макрона також впала до 15%. Подвійна втрата авторитету ставить під сумнів здатність тандему управляти країною в умовах політичного розколу.
Причина конфлікту — бюджетний план з обмеженням соціальних програм та пропозицією скасувати два державні свята заради підвищення продуктивності. Для Франції, де захист соціальних прав є майже сакральним, подібні ініціативи викликають бурю протестів. Досвід 2023 року з підвищенням пенсійного віку до 64 років чітко продемонстрував, наскільки небезпечними можуть бути спроби урізати соціальні гарантії.
Розклад сил у Національних зборах демонструє повний параліч. Ліві та крайні праві разом мають 330 місць із 577, що достатньо для повалення уряду. Центристи, які формально контролюють виконавчу владу, опинилися в меншості. Така триполярна структура — ліві, праві та центр — робить Францію практично некерованою, адже країна не має традицій компромісів і коаліцій, характерних для Німеччини чи Італії.
Економічні наслідки політичної стагнації дедалі відчутніші. Дефіцит бюджету досяг $198 мільярдів, що становить 5,8% ВВП і перевищує ліміти ЄС. Державний борг сягнув $3,93 трильйона, або 114% ВВП. Лише на обслуговування боргу Франція витрачає понад $77 мільярдів щороку. За таких умов будь-яке зволікання з ухваленням бюджету може стати фатальним для фінансової стабільності.
Політологи вже говорять про можливий початок дискусій щодо відставки самого Макрона. Хоча президент відкидає цю перспективу, його позиції слабшають. Крайні праві на чолі з Марін Ле Пен і ліві блоки відверто заявляють, що хочуть спровокувати дострокові президентські вибори. Це підсилює ризики для європейської політики загалом, адже Франція залишається ключовим гравцем у ЄС і НАТО.
Якщо уряд Байру впаде, Макрон буде змушений призначити нового прем’єра. Але з огляду на хаос попередніх місяців, ймовірність швидкого формування дієздатного кабінету мінімальна. Інший варіант — дострокові парламентські вибори, які, за опитуваннями, можуть принести перемогу партії «Національне об’єднання». Для Європи це означатиме появу на авансцені політичних сил, які скептично ставляться до інтеграційних процесів і мають м’якшу позицію щодо Росії.
Таким чином, Франція перебуває у критичному стані. Політична система, створена для подолання слабкості парламентів, сама захлинулася в конфліктах. Макрон, який колись зруйнував стару двопартійну модель, нині став заручником власних реформ. Наступні дні стануть вирішальними для уряду Байру, майбутнього Макрона та стабільності п’ятої республіки.
