Франція знову опинилася в центрі бюджетних дискусій після заяви голови Bank of France Francois Villeroy de Galhau, який публічно розкритикував компромісний фінансовий закон. За його словами, ухвалений варіант бюджету є кроком уперед, але явно недостатнім для зниження державного дефіциту до безпечного рівня. Дефіцит у 5% ВВП у 2026 році, на його думку, залишає Францію у зоні підвищених ринкових ризиків.
Компроміс став можливим після того, як прем’єр-міністр Sebastien Lecornu пережив вотуми недовіри щодо дохідної частини бюджету. Первісна мета уряду — зменшити дефіцит до 4,7% ВВП — була послаблена внаслідок поступок, зокрема соціалістам, для збереження фінансування соціальних програм і обмеження податкового тиску на домогосподарства. Саме ці компроміси, за оцінкою Віллеруа, і послабили фіскальну амбіцію.
За попереднім аналізом Дейком, ухвалення бюджету зняло гостру фазу політичної невизначеності, яка тривала після дострокових парламентських виборів 2024 року. Однак структурні проблеми державних фінансів — високі соціальні видатки, індексація пенсій та слабке скорочення витрат — залишилися практично незмінними, що зберігає тиск на боргову динаміку Франції.
Ринки відреагували на бюджет швидше позитивно. Спред між дохідністю французьких і німецьких десятирічних облігацій опустився нижче 59 базисних пунктів — мінімуму з червня 2024 року, коли президент Emmanuel Macron оголосив про вибори. Дані Bloomberg та Insee свідчать, що інвестори сприйняли сам факт ухвалення бюджету як сигнал стабілізації, навіть якщо його параметри не є ідеальними.
Втім, Віллеруа де Гало різко розкритикував соціальну частину бюджету, назвавши її «геронтократичною». Йдеться, зокрема, про індексацію пенсій навіть для найбагатших пенсіонерів, що, на його думку, поглиблює міжпоколінний дисбаланс. За цієї моделі держава фактично обирає захист доходів старших громадян, відкладаючи інвестиції в освіту, зайнятість і перспективи молоді.
Ключова претензія голови Банку Франції — ставка на податкові коригування замість системного скорочення витрат. В умовах фрагментованого парламенту політичні сили уникають непопулярних рішень, зберігаючи «червоні лінії» у соціальній сфері. Проте саме така тактика, на думку Віллеруа, загрожує поверненням до боргового тиску, якщо економічне зростання виявиться слабшим за очікування.
Для Європейського Союзу французький дефіцит має особливе значення. Франція — друга економіка єврозони, і її фіскальна дисципліна безпосередньо впливає на довіру до всього валютного блоку. Поріг у 5% ВВП, який Віллеруа називає «небезпечною зоною», може знову актуалізувати дискусії про дотримання європейських бюджетних правил і посилити тиск з боку Брюсселя.
Перспектива на 2026 рік залежатиме від здатності уряду перейти від тактичних компромісів до стратегічної бюджетної реформи. Якщо скорочення дефіциту залишиться символічним, ринкове полегшення може виявитися тимчасовим. Як підсумував Віллеруа де Гало, прагматизм і міжпартійні домовленості мають замінити політичне протистояння — інакше ціна боргу для Франції знову зростатиме.
