У серпні 2025 року Європейська комісія вперше підтвердила, що текстові повідомлення Урсули фон дер Ляєн з головою правління Pfizer існували та були прочитані влітку 2021 року.
Комісія заявила, що не зобов’язана зберігати короткі повідомлення, адже їх “єдина мета” — узгодження часу, і вони не потребували подальших дій.
Ця позиція викликала гостру критику з боку журналістів та активістів, які вимагають посилити прозорість та стандарти доступу до інформації.
Угода на постачання до 1,8 млрд доз вакцини Pfizer вважалася стратегічним досягненням, але тепер залишається багато запитань про відповідальність.
Журналісти The New York Times оскаржили відмову і в травні 2025 року суд визнав, що Єврокомісія не змогла пояснити рішення про знищення повідомлень.
Попри рішення суду, тексти так і не були оприлюднені, що посилило розчарування у здатності інституцій гарантувати свободу інформації.
Представники Європейської комісії відзначають: короткострокові повідомлення не вважаються офіційними архівами, тому їхнє збереження не передбачене політикою.
Критики наголошують: електронна переписка з Pfizer мала ключове значення для аналізу умов угоди та потенційних впливів на ціноутворення.
Урусула фон дер Ляєн неодноразово змінювала телефони з 2021 року, і дані не були повністю перенесені, що призвело до втрати історії повідомлень.
У липні 2021 року Бйорн Зайберт, голова її кабінету, прочитав ці тексти, але рішення не зберігати їх ухвалили вже після першого запиту журналістів.
Такий підхід суперечить практикам багатьох урядів, де миттєві повідомлення визнаються публічними документами й підпадають під FOI-закони.
Шприци, заповнені вакциною Pfizer проти Covid-19, у клініці в Нашвіллі, штат Теннессі, у 2021 році — Бретт Карлсен
Публічне обговорення “Pfizergate” стало лакмусовим папірцем рівня громадської довіри до європейських інституцій.
Аналіз свідчить, що недостатня увага до архівування розмиває стандарти прозорості та створює ризики для демократичного нагляду.
Європейський омбудсмен уже в 2022 році вказав на «зловживання владою» через неналежні пошуки текстів — проте Комісія вирішила не змінювати політику.
Відмова визнавати існування повідомлень до цього тижня також свідчить про небажання відповідати на складні запити свободи інформації.
Законодавці ЄС можуть ініціювати зміни, щоб гарантувати обов’язкове архівування всіх обмінів щодо суспільно значущих угод.
Запровадження об’єктивних критеріїв для збереження повідомлень сприятиме запобіганню подібним скандалам у майбутньому.
Стандарти FOI варто привести у відповідність із практиками країн, де навіть короткі SMS та мессенджери вважаються офіційними записами.
Суд уже визнав політику Комісії неповністю обґрунтованою, але реальних наслідків для керівництва немає, що підриває авторитет.
Експерти радять створити централізовану систему архівування, де всі повідомлення з високопосадовцями автоматично зберігатимуться.
Паралельно слід розвивати незалежний нагляд за виконанням правил доступу до інформації та відповідальності.
Впровадження єдиних технічних вимог до перенесення даних при заміні пристроїв мінімізує втрати повідомлень у майбутньому.
Міжнародні організації все частіше вимагають від ЄС жорсткіших стандартів прозорості, що може вплинути на імідж блоку в глобальній політиці.
Майбутнє доступу до інформації в Євросоюзі залежить від готовності інституцій приймати непопулярні, але необхідні реформи.
Усвідомлення важливості архівування листування з Pfizer та іншими партнерами зміцнить громадську довіру й підтримає демократичні процеси.
