Україна у 2025 році суттєво наростила витрати на імпорт енергоресурсів, що стало одним із ключових індикаторів стану енергетичної безпеки країни. За даними аналітичного центру DiXi Group, загальний обсяг імпорту паливно-енергетичних товарів досяг 10,5 млрд доларів, що на 18,3% більше, ніж у 2024 році.
Ця динаміка відображає не лише економічні процеси, а й глибші структурні проблеми енергетичного сектору України. Війна, пошкодження інфраструктури та нестабільність генерації змушують країну дедалі більше покладатися на зовнішні постачання нафти, газу, електроенергії та вугілля.
У структурі імпорту домінують нафта і нафтопродукти, які становлять 62,8% від загального обсягу витрат. Значну частку також займають нафтові гази (18,3%), кам’яне вугілля (9,6%) та електроенергія (5,5%). Це свідчить про критичну залежність України від викопного палива та імпортних ресурсів.
За підрахунками редакції Дейком, така структура імпорту прямо корелює з руйнуванням внутрішніх потужностей та обмеженими можливостями швидкого переходу до відновлюваних джерел енергії. Водночас, аналітики наголошують: збереження такої моделі несе довгострокові ризики для енергетичної незалежності.
Найбільші витрати припали на імпорт нафти та нафтопродуктів — 6,6 млрд доларів при обсязі 8,2 млн тонн. Основними постачальниками стали країни ЄС та Туреччина, зокрема Польща, Греція, Литва та Туреччина. Це підтверджує тенденцію переорієнтації енергетичних потоків на західні ринки.
Імпорт нафтових газів досяг 1,9 млрд доларів, що також підкреслює важливість цього сегмента для енергетичного балансу. Водночас, окремі статистичні особливості, зокрема відображення Швейцарії як постачальника, свідчать про складність обліку та роль трейдингових операцій у глобальному енергетичному ринку.
Цікаво, що імпорт електроенергії, навпаки, скоротився на 13,3% і становив 580,5 млн доларів. Це пояснюється як зменшенням фізичних обсягів закупівель, так і частковим відновленням внутрішньої генерації. Проте Україна все ще значною мірою залежить від постачань з Угорщини, Словаччини та Румунії.
Загалом імпорт електроенергії склав 3,354 млн МВт·год, що на 24,4% менше, ніж роком раніше. Це може свідчити про певну стабілізацію енергосистеми, однак ризики залишаються високими через регулярні атаки на енергетичну інфраструктуру.
Паралельно Україна наростила експорт енергоресурсів, який зріс у 2,4 раза — до 491,1 млн доларів. Основним драйвером став продаж електроенергії, що забезпечив понад половину валютних надходжень. Це демонструє потенціал країни як енергетичного гравця навіть в умовах війни.
Втім, експорт електроенергії мав нестабільний характер. У період з червня по вересень 2025 року він зростав завдяки менш інтенсивним атакам, але вже восени ситуація різко змінилася. З листопада Україна була змушена повністю припинити експорт через нові удари по генерації.
Зростання імпорту енергоресурсів і одночасна волатильність експорту підкреслюють ключову проблему: відсутність сталого енергетичного балансу. Україна змушена компенсувати втрати внутрішнього виробництва через імпорт, що створює додатковий тиск на валютний ринок і державний бюджет.
У довгостроковій перспективі це ставить питання про необхідність диверсифікації джерел енергії, розвитку відновлюваної енергетики та модернізації інфраструктури. Енергетична безпека, імпорт газу, нафтопродукти, електроенергія та енергоринок стають ключовими факторами економічної стійкості країни.
Експерти наголошують: без системних інвестицій у власний видобуток і генерацію Україна ризикує залишитися залежною від зовнішніх постачальників. Умови війни лише загострюють цю проблему, роблячи питання енергетичної незалежності стратегічним пріоритетом держави.
Таким чином, дані DiXi Group демонструють не просто економічну статистику, а глибоку трансформацію енергетичного сектору. Україна перебуває на етапі, коли кожне рішення у сфері енергетики визначатиме її економічну та політичну стійкість у найближчі роки.
