Італія та Греція закликають своїх союзників по ЄС і НАТО звернути увагу на серйозні загрози безпеці, які виникають через ситуацію в Лівії. Однак ці заклики поки що не знаходять широкої підтримки.
Стурбовані зростаючим впливом Росії та Туреччини в Лівії, дві країни намагаються донести до міжнародної спільноти необхідність негайного реагування, але реакція союзників є обмеженою.
Мігрантські потоки з Лівії знову різко зростають, і це викликає занепокоєння в Римі. Італія хвилюється через зростаючий вплив Росії, що виявляється через постачання зброї та можливу побудову нової військово-морської бази в портовому місті Тобрук на півночі Лівії.
Зі свого боку, Греція направила два військові кораблі для патрулювання біля Лівії через зростаючу міграцію та побоювання, що Туреччина і Лівія можуть розподіляти Середземне море на зони для енергетичних розвідок, що суперечить міжнародному морському праву.
Міністр закордонних справ Італії, Антоніо Таяні, назвав Лівію "надзвичайною ситуацією, яку Європа повинна вирішити разом", але спроби дипломатичного врегулювання ситуації на рівні ЄС закінчилися невдачею.
Делегацію ЄС, до складу якої входили міністри з Італії, Греції та Мальти, було оголошено "персоною нон ґрата" в Бенгазі — на території лівійського генерала Халіфи Хафтара. Це символізує складність ситуації та суперечливі політичні інтереси в Лівії.
Росія, яка нарощує свою присутність в Лівії, використовує цю країну як важливий елемент своєї стратегії в Африці. Росія не лише постачає зброю, але й активно шукає можливості для встановлення військових баз, зокрема, в Тобруку та Себсі. Ці дії можуть стати частиною стратегії для досягнення військового контролю над Середземним морем, що підвищує напруженість у Європі.
Незважаючи на ці серйозні загрози, Італія та Греція стикаються з неготовністю великих союзників, таких як США та Франція, до активної участі в стабілізації ситуації в Лівії.
Італія, яка безпосередньо зацікавлена у вирішенні цього питання, намагається заручитися підтримкою Франції, але це питання не є таким важливим для Парижа, як для Риму. До того ж, останні події в Малі та Нігері, де Франція зазнала невдач, не сприяють активній участі Парижа у лівійських справах.
Ця ситуація показує, як важливо для Європи активно реагувати на зростаючі загрози з Північної Африки, і наскільки складним є завдання забезпечити стабільність в регіоні, де міжнародні інтереси часто перетинаються та суперечать одне одному.
