Перемога партії «Альтернатива для Німеччини» на виборах у федеральній землі Саксонія-Ангальт стала значно більшим політичним потрясінням, ніж можна було очікувати від регіонального голосування. АдН отримала 43,8% голосів і здобула 39 із 83 місць у земельному парламенті. До абсолютної більшості партії не вистачило лише трьох мандатів, однак сам масштаб результату вже змінив розмову про майбутнє німецької політики.
Особливе значення цього результату полягає в тому, що йдеться саме про Німеччину. Після Другої світової війни політична система країни вибудовувалася таким чином, щоб радикальні сили не отримували доступу до влади. Традиційні партії роками дотримувалися негласної домовленості не створювати коаліцій із АдН. Тепер ця політична «стіна» опинилася під серйозним тиском.
The New York Times назвала перемогу АдН сигналом для всієї Європи. Видання звернуло увагу на те, що успіх німецьких праворадикалів може надихнути схожі політичні сили в інших країнах, де виборці також дедалі сильніше розчаровуються в традиційних партіях.
Причини такого результату лежать не лише у сфері ідеології. На настрої виборців впливають зростання вартості життя, економічні проблеми, безробіття, міграція та відчуття, що влада не здатна швидко вирішувати повсякденні проблеми громадян. Саме на цьому невдоволенні АдН побудувала значну частину своєї кампанії.
Показово, що головна консервативна сила Німеччини — Християнсько-демократичний союз — отримала лише 17,2% голосів. Таким чином, партія канцлера Фрідріха Мерца зазнала серйозної поразки, тоді як АдН більш ніж удвічі перевищила її результат.
При цьому перемога ще не означає автоматичного приходу АдН до влади. Для одноосібного формування уряду партії бракує мандатів, а інші політичні сили поки не готові вступати з нею в коаліцію. Водночас парламент виявився настільки фрагментованим, що створити стабільну альтернативну більшість без участі або підтримки депутатів АдН буде непросто. Саме тому переговори щодо майбутнього уряду Саксонії-Ангальт можуть стати не менш важливими, ніж сам результат виборів.
Однак найбільше занепокоєння в Європі викликає не те, хто очолить уряд конкретної німецької землі. Значно важливішим є політичний прецедент. Якщо АдН зможе перетворити виборчий успіх на реальний вплив на регіональну владу, це стане аргументом для її прихильників напередодні майбутніх загальнонаціональних виборів.
І тут німецькі події перетинаються з європейським календарем. Наступний рік може стати особливо важливим для політичного майбутнього континенту. У Франції очікуються президентські вибори, а праві сили вже демонструють значне зростання підтримки. У Іспанії та Італії також зберігається сильний запит на політичні сили, які роблять акцент на міграції, національному суверенітеті та жорсткій критиці традиційного політичного істеблішменту.
Франція в цьому контексті є особливо чутливим випадком. Марін Ле Пен та її політична сила мають значну підтримку, а потенційний прихід до влади правих сил у Парижі міг би мати наслідки далеко за межами Франції. Аналітик Eurasia Group Муджтаба Рахман зазначає, що саме французький сценарій може виявитися для Євросоюзу найбільш небезпечним, адже Франція має ядерний арсенал і відіграє одну з центральних ролей у європейському проєкті.
Схожі процеси спостерігаються і в Іспанії, де партія Vox претендує на дедалі вагомішу роль. Міграційна криза та падіння довіри до чинної влади можуть відкрити перед нею шлях до участі в майбутній коаліції. У Великій Британії також посилюється Reform UK, тоді як традиційні партії стикаються з проблемою падіння популярності.
Втім, у європейських центристів залишається і контраргумент. Поразка Віктора Орбана на виборах в Угорщині показала, що тривале домінування правопопулістських сил не є гарантованим. Виборці можуть змінювати свої настрої, особливо коли влада не виправдовує економічних очікувань.
Тому результат у Саксонії-Ангальт став не вироком для Європи, а попередженням. Традиційні партії отримали чіткий сигнал: економічні проблеми, міграція та недовіра до влади вже здатні кардинально змінювати політичний баланс.
Якщо вони не зможуть запропонувати виборцям переконливу відповідь, німецький сценарій може виявитися лише першим епізодом значно масштабнішої політичної хвилі.
