Планований саміт між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним, що мав би стати дипломатичним проривом у війні проти України, наразі опинився під загрозою. Попередня зустріч між держсекретарем США Марко Рубіо та міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, яка мала відбутися в Будапешті, несподівано відкладена. Цей крок викликав хвилю занепокоєння в Європі, де зростають побоювання, що Трамп знову може допустити стратегічні поступки Москві.
Європейські лідери — від Парижа до Берліна — заявили, що будь-які переговори про мир мають базуватися на нинішній лінії фронту, без додаткових територіальних вимог Росії. Цю позицію вони оприлюднили у спільній заяві, наголосивши, що підтримують прагнення президента США до припинення вогню, але не допустять повторення дипломатичних помилок минулих раундів.
Трамп, який нещодавно провів зустріч із Володимиром Зеленським у Білому домі, вперше публічно визнав українську позицію — фіксацію лінії фронту як базового рубежу миру. Для Києва це стало політичним успіхом, адже Москва досі наполягає на подальшій передачі територій. Водночас джерела Reuters повідомляють, що закрита зустріч між лідерами США та України проходила в напруженій атмосфері: Трамп неодноразово вживав лайку та тиснув на Зеленського прийняти частину вимог Кремля.
Після скандалу навколо серпневої зустрічі Трампа й Путіна в Алясці, де російський лідер відкинув пропозицію припинення вогню, європейські союзники прагнуть гарантій. Вони вимагають, аби будь-який новий раунд переговорів не став повторенням «дипломатії поступок», коли Кремль отримує виграш без реальних зобов’язань.
Вибір Будапешта як місця для саміту теж викликає суперечки. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зберігає теплі відносини з Москвою, ставши фактичним європейським «провідником» російського впливу. Для багатьох у Брюсселі цей вибір виглядає як політична пастка, що може легітимізувати російські наративи про «нейтралітет» Європи.
Додаткову напругу створює питання авіамаршруту Путіна. Польща заявила, що у разі спроби перетнути її повітряний простір може заарештувати російського президента за міжнародним ордером, тоді як Болгарія натякнула на готовність надати дозвіл на переліт. Таким чином, навіть логістика зустрічі стала політичним полем битви.
Позиція України залишається незмінною: будь-яке припинення вогню можливе лише за умов, коли фронт буде зафіксовано на теперішніх рубежах. Це означає відмову від нових поступок агресору, але й усвідомлення, що війна переходить у фазу дипломатичного протистояння. Для Києва це шанс консолідувати міжнародну підтримку, водночас зберігаючи політичний контроль над територіями, що нині тримають оборону.
Європейські столиці підтримують цей підхід, наголошуючи, що будь-який «мир за рахунок України» стане руйнуванням усієї системи безпеки на континенті. Президент Франції Емманюель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц публічно заявили: нові переговори можливі лише після реального припинення бойових дій та міжнародних гарантій територіальної цілісності України.
Тим часом Москва намагається нав’язати власні умови — визнання окупованих територій і «гарантії нейтралітету». Кремль хоче закріпити статус-кво, перетворивши тимчасову лінію фронту на новий кордон. Проте така модель, за словами європейських дипломатів, означає не мир, а «заморожений конфлікт», подібний до ситуації у Придністров’ї чи Абхазії.
Трамп опинився між двох вогнів: прагнення швидко продемонструвати успіх напередодні виборів і необхідність не виглядати союзником Путіна. Його адміністрація публічно підтримує українську позицію, але кулуарні суперечки всередині Білого дому свідчать, що частина радників наполягає на «компромісному сценарії», який міг би частково задовольнити Москву.
Для Європи зараз важливо утримати спільний фронт. Лондон, Париж і Берлін виступають за колективну участь у формуванні умов мирного врегулювання. Вони не хочуть, щоб долю континенту визначали двоє лідерів без урахування інтересів Києва. Саме тому запланований на кінець тижня саміт ЄС стане майданчиком для координації спільної позиції щодо майбутнього саміту у Будапешті.
Київ також отримав запрошення до зустрічі «коаліції охочих» — групи держав, які обговорюють створення міжнародної безпекової місії після війни. Росія вже виступила проти цієї ініціативи, назвавши її «спробою окупації під прикриттям миру».
Дипломатичний процес нині завис між обіцянками й реальністю. Вашингтон і Москва обмінюються заявами, але реального прогресу немає. Україна ж продовжує зміцнювати оборону, розуміючи, що переговори мають сенс лише тоді, коли позиція на полі бою стабільна. Європейські уряди визнають: саме військовий баланс визначатиме політичний результат.
Саме тому фраза «поточні бойові лінії» перетворилася на дипломатичну формулу, що визначатиме хід усіх наступних мирних спроб. Це не поступка, а компроміс, який дозволяє виграти час і зберегти геополітичну рівновагу.
Якщо ж саміт у Будапешті таки відбудеться, він стане тестом для всіх сторін — для Трампа, який прагне закріпити статус миротворця; для Путіна, який шукає політичного прориву; і для Європи, що прагне не допустити нового переділу континенту. Але головним гравцем у цій грі залишається Україна — держава, яка воює не лише за свої кордони, а й за право світу на справедливий мир.
